До питання про суб’єктний склад корпоративних договорів в Україні
Корпоративний договір є ефективним
диспозитивним правовим інструментом врегулювання широкого кола правовідносин, які
виникають в процесі діяльності юридичних осіб. Попри багатовікову історію
використання корпоративних договорів в зарубіжних країнах, в національному
законодавстві довгий час існував «правовий вакуум» у регулюванні питань,
пов’язаних із використанням корпоративних договорів, зокрема для товариств з
обмеженою відповідальністю, хоча вони є і залишаються найпоширенішим видом
юридичних осіб в Україні.
Така ситуація пояснюється, в першу чергу,
об’єктивними історичними обставинами, що тривалий час унеможливлювали належний розвиток
національної правової системи в цілому, а в подальшому і непростими процесами
становлення державності в нашій країні, які відбувались одночасно із врегулюванням
у праві все більшої кількості суспільних відносин. Таким чином, розвиток
вітчизняного права і досі супроводжується виникненням правових колізій,
неточностей та технічних помилок.
Так, з моменту прийняття Закону України Про
товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю № 2275-VIII від
06.02.2018 (далі за текстом – «Закон про ТОВ») [1] серед науковців, які
працюють в галузі права, і практиків не припиняється дискусія стосовно
можливого суб’єктного складу корпоративного договору, оскільки частина 1 статті
7 вищевказаного закону в чинній редакції визначає поняття корпоративного
договору наступним чином: «Договір, за яким учасники товариства зобов’язуються
реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх
реалізації (далі - корпоративний договір), є безвідплатним і вчиняється в
письмовій формі. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є
нікчемним».
З цього приводу існують протилежні
позиції, за однією з яких таке формулювання звужує суб’єктний склад виключно до
учасників товариства, за другою, до якої ми також схиляємось, дане формулювання
не має на меті обмежити склад учасників такого договору і потребує уточнення.
Зокрема, відсутність наміру законодавця звужувати таке коло осіб
підтверджується позицією членів робочої групи з розробки цього Закону:
«Натомість у ст. 7 Закону про ТОВ взагалі
не згадується склад сторін договору. Завдяки цьому укладення корпоративного
договору буде можливим не тільки учасниками товариства з кредиторами
товариства, але й з іншими особами, які не є учасниками. Це надає широкі
можливості застосування корпоративного договору в різноманітних життєвих
ситуаціях.
Наприклад, цілком можливим буде договір
між особою, яка бажає вступити до товариства на певних умовах, і тими, хто вже
є учасниками товариства (всіма чи кількома з них), зокрема про обов’язок
учасників проголосувати певним чином на зборах щодо питання вступу, внесення
негрошового вкладу та його оцінки, обов’язку в майбутньому продати частини
своїх часток, врегулювання відносин після набуття особою статусу учасника
тощо.» [2].
Аналіз ряду законопроектів останніх років
доводить, що виправлення неоднозначності наведеного законодавчого формулювання
Закону про ТОВ є актуальним, зокрема:
1) Проектом Закону України «Про акціонерні
товариства» № 2493 від 25.11.2019 р. (прийнятим Верховною Радою у першому
читанні 16.06.2020 р.) пропонується частину 1 статті 7 «Закону про ТОВ» викласти
у наступній редакції: «Договір, за яким учасники товариства зобов’язуються
реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх
реалізації (далі - корпоративний договір), є безвідплатним і вчиняється в
письмовій формі. Стороною корпоративного договору також може бути саме
товариство та/або треті особи. Корпоративний договір, який не відповідає
цим вимогам, є нікчемним» [3];
2) Проектом Закону України «Про
стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 4303 від 02.11.2020 р.
(прийнятому Верховною Радою у першому читанні 15.04.2021 р.) пропонується
частину першу статті 7 Закону про ТОВ доповнити реченням наступного змісту: «Стороною
корпоративного договору також може бути саме товариство та треті особи.» [4].
Підводячи підсумки зазначимо, що з огляду
на наведені проекти Законів, можна передбачити подальше доопрацювання тексту
частини 1 статті 7 Закону про ТОВ законодавцем та можливе розширення перелік сторін-учасників
корпоративного договору до фактично необмеженого кола осіб з метою уникнення
неоднозначного трактування відповідних положень у майбутньому.
Список використаних
джерел:
1.
Про товариства з обмеженою та додатковою
відповідальністю : Закон України від 06 лютого 2018 р. № 2275-VIII. // Відомості
Верховної Ради України (ВВР). 2018. № 13. Ст. 69. 4;
2.
Попов Ю. Корпоративний договір: подальший
розвиток у Законі «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Юридична газета on-line. № 10 (612). Електронний ресурс. Режим доступу: http://yur-gazeta.com/publications/practice/korporativne-pravo-ma/korporativni-dogovori.html;
3.
Проект Закону «Про акціонерні товариства»
№ 2493 від 25.11.2019. Електронний ресурс. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=2493&skl=10;
4.
Проект Закону «Про стимулювання розвитку
цифрової економіки в Україні» 4303 від 02.11.2020. Електронний ресурс. Режим
доступу:
5.
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70298.
