ХРИСТОФОРОВ Р.О.,

студент бакалаврського рівня вищої освіти,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник: БАЛЮК І.А.

доцент, к. ю. н.

доцент кафедри підприємницького та корпоративного права

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

 імені Вадима Гетьмана»

 

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

  

До 90-х років ХХ століття акціонерна форма власності майже не існувала на території України, а як слідство – майже не регулювалася. Лише зі здобуттям Україною незалежності почався етап активного розвитку цих юридичних осіб та законодавства, яке регулює їх функціонування. Акціонерні товариства відрізняються від інших суб’єктів господарювання складною процедурою створення, реєстрації, управління та функціонування в цілому. Для розуміння правових засад функціонування акціонерних товариств необхідно візначити структуру джерел права акціонерних товариств. Рибачковський К. Е., визначає систему джерел акціонерного права за наступним принципом: «В цілому, згідно з теорією права, Конституцією України та Цивільним кодексом України, оцінювану систему джерел акціонерного права можна представити в такому вигляді: Конституція України, норми міжнародного права й міжнародні договори України, Кодифіковані акти України; закони України, укази Президента України; постанови Уряду України, нормативні акти міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади, підзаконні нормативні акти, правові звичаї, судова та господарська практика, локальні акти акціонерних товариств, договори акціонерних товариств, їхніх засновників та інших акціонерів». [1, с. 2]

Тож, якщо детальніше аналізувати вітчизняне законодавство, можна виділити конкретні нормативно-правові акти, які регулюють функціонування акціонерних товариств. До таких слід віднести Конституцію України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України «Про акціонерні товариства», Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон України «Про холдингові компанії в Україні».

Відносини, які утворюються в процесі купівлі акцій акціонерами є відносинами власності, а відносини, які виникають між акціонерами та акціонерним товариством вже вважаються забов’язальними, адже обидві сторони набувають певні права і обов’язки по відноженню одна до одної. Корпоративні права акціонерів розподіляються відповідно до іх часток в капіталі товариства, які посвідчуються іменними акціями однакової номінальної вартості. Набуття та припинення таких корпоративних прав пов’язане з придбанням та відчуженням акцій. Установчим документом акціонерного товариства є його стату.

Створення акціонерного товариства відрізняється своєю складністю у порівнянні з іншими суб’єктами господарювання. Передбачена Законом України «Про акціонерні товариства» процедура створення включає в себе 13 обов’язкових етапів, серед яких прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій, подання документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердження статуту, реєстрація самого товариства та його статуту тощо. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має права відмовити в раєстрації у разу порушення вимог щодо реєстрації юридичної особи. [2]

Законом передбачена можливість створити акціонерне товариство шляхом укладання засновницького договору. Засновницький договір регулює питання щодо порядку провадження спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, кількісті, типу і класу акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальну та фактичну вартість акцій тощо. Законом не передбачено обов’язку укладання такого договору, тому він укладається добровільно, а підписи засновників підлягають нотаріальному завіренню в разі участі фізичних осіб чи у разі вимоги когось із учасників.

Установчі збори відіграють важливу роль для функціонування акціонерного товариства. На установчих зборах вирішуються питання щодо заснування товариства, затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства, затвердження статуту товариства, утворення органів товариства та низку інших важливих питань на етапі заснування акціонерного товариства.

Для функціонування акціонерного товариства важливе значення має статут. Цей установчий документ має містити в собі відомості про повне та скорочене найменування товариства, його тип, розмір статутного капіталу, наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації та інщі положення, щодо яких немає заборони в законодавстві.

Список використаних джерел: 

1.  Рибачковський К. Е. Правова природа інституту акціонерних товариств. Право і суспільство. 2014. Т. 2, № 6-1. С. 2.

2.  «Про акціонерні товариства» : Закон від 07.09.2008 р. № 514-VI : станом на 16 серп. 2020 р.

 

Христофоров Р. О.,

 4 курс, Юридичний інститут

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник: ст. викладач

кафедри підприємницького та корпоративного права Ільницька Н. Ф.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТА ДЕРЖАВНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

На сьогодні серед громадян розповсюджена думка що державних акціонерних товариств не існує, але такою не увагою люди лише закривають очі як на можливості впливати на долю держави, так і в загрозу корупційних схем в державних акціонерних товариствах

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектору економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка в статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Кібенко визначає низку організаційно – правових форм, в яких можуть існувати та створюватися суб’єкти державного сектору економіки:

1) державне унітарне комерційне підприємство (діє відповідно до ГКУ); 

2) державне унітарне казенне підприємство (діє відповідно до ГКУ); 

3) акціонерне товариство; 

4) дочірнє підприємство, засноване на державній або комунальній власності;

5) державне об’єднання (концерн, інші види); 

6) інші, крім акціонерного, форми господарських товариств, переважно ТОВ; [4, с. 1]

Спершу з'явилась можливість створювати акціонерні товариства, в яких лише один учасник, тоді ж виникло  питання про те, чи доцільно збереження такої форми унітарного державного підприємства. Так, у колективному дослідженні «Державний сектор і функції держави в період кризи» підприємство з державною формою власності називають «реліктом соціалістичного минулого», автори зазначають, що «існуюча структура суб’єктів господарювання утруднює управління і перетворилася в один із факторів, що знижує ефективність функціонування державного сектору. У зв’язку із цим в Україні давно точаться дискусії навколо проблеми проведення його глибокого реформування». [2, с. 27]

Також Кібенко у своїй роботі «Організаційно-правові форми державного підприємства та державного акціонерного товариства: порівняльно-правовий аналіз» розглядає декілька аспектів, важливих для з'ясування відмінностей між державним комерційним підприємством та АТ із 100% державною часткою.

Автор виділяє певні розбіжності в процедурі створення. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (ч.1 ст. 73 ГКУ). Він зазначає, що процедура створення державного АТ є набагато складнішою через те, що більшість державних АТ виникають у процесі приватизації чи корпоратизації, тобто шляхом перетворення існуючого державного підприємства на АТ. [4, с.  3]

 Селіванова, зазначає , що процедури створення та процедури приватизації чи корпоратизації відрізняються, зауважує на тому, що ці АТ створювалися в особливому порядку. [3, с. 217] Майно таких товариств, як зазначає Кібенко, формувалося шляхом передання до їх статутного фонду майна державних підприємств (організацій) та акцій корпоратизованих підприємств цілої галузі (підгалузі) економіки. Причому майно передається до статутних фондів НАК / ДАК, і визнається їх власністю, а акції корпоратизованих підприємств, хоча й передаються до статутного фонду, не стають власністю НАК / ДАК, хоча є й випадки, коли вони визнаються власністю. [4, с. 4]

 Проаналізувавши сучасне законодавство автор статті визначає наступні особливості в діяльності державних підприємств:

1) ДП зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення.

 2) ДП не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. 

3) ДП має право відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, ДП має право лише в межах повноважень та в спосіб, що передбачені ГКУ та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. [4, с. 8.] Це не повний перелік таких особливостей згідно з роботою Кібенко

Органи управління. Відповідно до ч. 6 ст. 73 ГКУ органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. Керівник працює на підставі контракту, типова форма якого затверджена.

Система корпоративного управління в АТ є набагато складнішою. Функції загальних зборів у державних АТ виконує державний орган управління.[4, с. 10.]

Також Кібенко виділяє банкрутство, встановлюючи спільні підстави визнання  банкрутом як державних, так і інших підприємств, державна частка яких у статутному капіталі більша за половину.у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.[4, с. 12]. 

Щоб підсумувати варто зазначити, що форма державного підприємства вже не унікальна і її функції виконуються формою державного акціонерного товариства. 

Література

1. Господарськый кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р.  № 436-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144.

2. Пасхавер О. Й., Верховодова Л. Т., Кошик О. М., Агеєва К. М. та ін. Державний сектор і функції держави в період кризи. – К. : Відродження, 2009. – 129 с.

3. Селіванова І. А. Про різновиди акціонерних компаній, створених за участю держави. Універ. наук. записки. 2007. № 2 (22). С. 216– 217.

4. О. Р. Кібенко, Організаційно – правові форми державного підприємства та державного акціонерного товариства: порівняльно-правовий аналіз. 2014.  – 18 с.