Салій Т.В.,

Студентка групи РК-302 факультету маркетингу

Науковий керівник: Марченко В.Б., к.ю.н.,

професор кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ КРИПТОВАЛЮТ

Творцем першої крипто валюти є Сатоші Накамото (Satoshi Nakamoto). Цей персонаж породив величезну кількість легенд. Журналісти багато разів випускали статті про ніби то розкриття особистості Сатоші, але ніякими фактами вони підтверджені не були. За словами  самого Сатоші, думка про створення Біткоїна прийшла до нього в 2007 році. Публікація створеного алгоритму відбулася 31 жовтня 2008 року, коли Сатоші опублікував «білу книгу» Біткоїну і через розсилку електронною поштою, відправив її всім особам, які були в адресній книзі руху Шифропанків. [1]  

Крипто валюта — це цифрова або віртуальна валюта, яка захищена криптографією, що робить її майже неможливою для підробки або подвійного витрачення. Багато крипто валюти є децентралізованими мережами, заснованими на технології блокчейн — розподіленої книги, створеної за допомогою розрізненої мережі комп’ютерів. Визначальною особливістю крипто валюти є те, що вона, як правило, не випускається жодним центральним органом влади, що робить її теоретично несприйнятливою до державного втручання або маніпуляцій.

По своїй суті крипто валюти — це системи, які дозволяють здійснювати безпечні онлайн-платежі, номіновані у вигляді віртуальних «токенів», які представлені записами в реєстрі, внутрішніми для системи. «Крипто» відноситься до різних алгоритмів шифрування та криптографічних методів, які захищають ці записи.

Ключ, за допомогою якого шифрують інформацію, відкритий: користуватися їм може будь-хто. Однак для розшифровки даних потрібно використовувати інший ключ, який є секретним (закритим).

Доступний ряд крипто валют, включаючи  Bitcoin, Ethereum, Litecoin і Cardano, кожна з індивідуальними значеннями та правилами. В даний час біткоїн є найбільш поширеним.  

· Операція з крипто валютою, як правило, є швидким і простим процесом. Наприклад, біткоїни можна перевести з одного цифрового гаманця в інший, використовуючи тільки смартфон або комп’ютер.

· Кожна транзакція з крипто валютою записується в загальнодоступний список, який називається блокчейном. Це дає змогу простежити історію біткоїнів, щоб не дати людям витрачати монети, якими вони не володіють, робити копії або скасовувати транзакції.

Використання крипто валюти має деякі недоліки для бізнесу:

· Ви можете втратити свій віртуальний гаманець або видалити валюту. Були також крадіжки з веб-сайтів, які дозволяють зберігати вашу крипто валюту віддалено.

· Цінність крипто валют, таких як біткоїни, може значно змінитися, тому деякі люди вважають, що небезпечно перетворювати «справжні» гроші на біткоїни.

· Ринок крипто валют не регулюється Управлінням з питань фінансового контролю (FCA), тому немає правил для захисту вашого бізнесу.

Поняття «крипто валюта» є досить новим та майже не відображеним в юридичній та економічній доктрині.

Можна сміливо стверджувати, що крипто валюти не мають матеріального відображення та матеріального аналогу. [2]

“При цьому правовий режим криптовалюти – це система правовідносин між суб‘єктами господарювання (майнерами, особами, які надают посередниц кі послуги з виведення криптовалюти, криптобіржами)” Більшість країн світу не визнає криптовалюту грошима або валютою. В свою чергу Європейський Союз визнається найбільш сприятливою юрисдикцією для здійснення криптовалютних операцій.

У наш час беззаперечним лідером криптовалютної інтеграції є Великобританія, яка розглядається у світі як найбільш сприятлива юрисдикція для ведення криптовалютного бізнесу. Урядом Великобританії, ще у 2014 році було законодачо визначено, що криптовалюта не є валютою або грошима, а значить не може регулюватися нормами фінансового законодавства Великобританії, а також не підпадає під дію Закону Великобританії про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.[3]

“На початку вересня Верховна Рада ухвалила закон "Про віртуальні активи", який повинен був легалізувати в Україні криптовалюту. Вона мала б юридичний статус, а регулювати ринок повинен був новий орган.

Ще планувалося, що в Україні запрацюють міжнародні біржі, а власники криптовалюти отримають правовий захист своїх віртуальних активів. Однак закон ветував президент Володимир Зеленський і відправив у парламент на доопрацювання. [4]

ЛІТЕРАТУРА

1. Федорова Ю.В. Криптовалюти та їх місце у фінансовій системі  URL: https://economyandsociety.in.ua/journals/15_ukr/116.pdf

2. Ризики та переваги використання крипто валюти Web сторінка CikavoZnaty URL:   https://cikavoznaty.com.ua/2018/01/03/ryzyky-ta-perevagy-kryptovaljuty/

3. Ковалевич І. І. Правове регулювання криптовалюти  URL:  http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/15044/Ковалевич%20%20І.%20І.%20Правове%20регулювання%20криптовалюти.pdf?sequence=1&isAllowed=y

4. Економічна правда ( спецпроект “Якісне регулювання”) URL: https://www.epravda.com.ua/projects/regulation/2021/10/27/679062/

Джаман А.І.,

студентка групи РК-302, факультету маркетингу

Науковий керівник: Марченко В.Б., к.ю.н.,

професор кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ, ПРАКТИКА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

На тлі пандемії Covid-19, потреба робити покупки в Інтернеті стала цілком реальною та затребуваною. Натомість люди використовують інформаційні технології для полегшення всієї своєї діяльності. Така ситуація змушує всіх бути знайомими з різними цифровими додатками. В одному пристрої різні програми обслуговують суспільне споживання за допомогою безготівкових послуг.

Описаний вище розвиток електронної комерції слід сприймати позитивно, оскільки він робить наше життя простішим та ефективнішим і більше не перешкоджає межам часу та простору. З іншого боку, різні зручності, представлені цифровою економікою, також несуть із собою серйозні проблеми, з якими стикається суспільство. Виникли юридичні справи, вирішувати які все важче через прогалини або невідповідність чинних нормативних актів. Крім того, розуміння громадськістю та правоохоронцями нового правового явища також є недостатнім для вирішення проблеми.

На даний час є актуальним питання захисту персональних даних для бізнесу, який працює у сфері електронної комерції (або е-комерції). Основною причиною є безперервний великий потік даних клієнтів, користувачів, замовників, які щодня надходять на ресурси інтернет-магазинів та інших майданчиків, через які здійснюють продажі та надають різні онлайн-послуги.

Абсолютно всі ресурси, через які здійснюється е-комерція, отримують від своїх користувачів певні дані – починаючи IP-адресою мережі користувача і закінчуючи банківськими реквізитами, зазначеними під час оплати замовлення, а також адресою покупця для доставки замовлення кур'єрською службою. З цього виступає потреба захищати отримані від користувачів дані для уникнення їх витоку й відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних, що за цим настає. [4]

Українське законодавство, як і GDPR, установлює вимоги щодо обробки, використання та зберігання персональних даних абсолютно для всіх суб'єктів відносин, пов'язаних із персональними даними. Наявні правила є однаковими для всіх, незалежно від виду діяльності.

Компанії, які працюють у сфері е-комерції вирізняються масштабом персональних даних, які вони отримують і обробляють, що потребує особливої уваги до налаштування внутрішніх процесів щодо поводження з персональними даними – на забезпечення захисту даних ідуть величезні ресурси. Процес збирання й обробки даних має бути максимально захищеним, а зберігання має відбуватися з використанням надійних серверів задля уникнення розповсюдження персональних даних за межі, погоджені із суб'єктом.

Правове регулювання електронної комерції здійснюється Цивільним кодексом, Законом України «Про електронну комерцію» та іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону України «Про електронну комерцію» використовувати персональні дані у сфері е-комерції можна у разі створення суб’єктом електронної комерції умов для захисту зазначених даних. Тобто, учасники відносин уданої сфери зобов’язані захищати персональні дані, які стали їм відомі з електронних документів чи повідомлень в момент здійснення електронних правочинів, у порядку, передбаченому Законом України "Про захист персональних даних".

Згідно з п.2 ст.14 Закону України «Про електронну комерцію» суб’єктам відносин заборонено використовувати та вимагати персональні дані сторонами електронного правочину з іншою метою, ніж вчинення самого правочину, якщо інше не встановлено законом або за домовленістю сторін.

В п.3 ст.14 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що  реєструвати фізичну особу в інформаційній системі суб’єкта е-комерції можна лише після надання нею згоди на поточне користування та обробку її особистих даних і для виконання інших дій, передбачених Законом України "Про захист персональних даних".

В п.4 ст.14 Закону України «Про електронну комерцію» вказується на те, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 вказаного Закону, повинна проводитися кожного разу, при вході в інформаційну систему суб’єкта е-комерції. Також задля недопущення несанкціонованого доступу до облікового запису особи в систему суб’єкта електронної комерції для авторизації може також використовуватися доповнений унікальний набір електронних даних, що прикладаються до спеціального набору даних, який був створений особою під час реєстрації. [2]

До типових порушення законодавства з питань захисту персональних даних з використанням веб-ресурсів можна віднести:

1. В момент збору персональних даних суб’єкт таких даних не інформується про їх власника, склад і зміст зібраних персональних даних, права такого суб’єкта, визначені Законом № 2297, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються його персональні дані. [1]

2. Зміст особистих даних, що надходили власникам інтернет-ресурсів, часто був надмірним відносно певної мети обробки зазначених даних.

3. Дії, пов’язані з обробкою особистих даних, які зазвичай були вказані на сайтах, в реальності не були зафіксовані у відповідних внутрішніх документах таких суб’єктів. [3]

Список використаних джерел

1.  Закон України «Про захист персональних даних» від 15.12.2021, 2297-VI, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2297-17#Text

2.   Закон України «Про електронну комерцію» від 01.08.2021, 675-VIII, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text

3. Алієв Т., Захист персональних даних в інтернет-торгівлі, URL: https://uteka.ua/ua/publication/commerce-12-xozyajstvennye-operacii-9-zashhita-personalnyx-dannyx-v-internet-torgovle

4. Стадник Д., GDPR у сфері е-комерції, URL:  https://plglaw.ua/wp-content/uploads/2020/04/JuRIST-ZAKON-Kompetentna-dumka-GDPR-u-sferi-e-komercii.pdf

Руденко Б.В.,

студентка групи РК-302 факультету маркетингу

Науковий керівник: Марченко В.Б., к.ю.н.,

професор кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНІВ

 

Згідно Закону України « Про електронну комерцію», Інтернет-магазин — це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину з покупцями, замовниками (п.8 ст. 3 зазначеного Закону).

Правове регулювання електронної комерції забезпечується нормативно-правовими актами, такими як Закон України « Про електронну комерцію» №675, Закон України « Про електронний цифровий підпис», Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» , які визначають поняття електронного документообігу та підпису, права і обов’язки суб’єктів електронного документообігу та відповідальність. Також торгівля через Інтернет підпадає під дію ЗУ «Про платіжні послуги», «Про захист персональних даних», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та дію Цивільного та Господарського Кодексів України. Крім зазначених Законів, діяльність інтернет-магазину регулюється Конституцією, в якій закріплене право на підприємницьку діяльність.

Закон про електронну комерцію є базовим нормативним документом, що регламентує здійснення електронної торгівлі. Згідно із ст.3 цього Закону електронна торгівля відноситься до електронної торгівлі, що є господарською діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Регулювати відносини між споживачами товарів, робіт та послуг і продавцями та виробниками товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлювати права споживачів та визначати механізми їх захисту має Закон «Про захист прав споживачів».

 Реалізація товару дистанційним способом - укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору (п.14 ст.3 Закону про електронну комерцію).

Згідно другої частини ст.1 та ст. 7 Закону про електронну комерцію його вимоги поширюються на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – суб’єктів господарювання. У суб’єктів господарювання, що займаються інтернет-торгівлею, даний вид діяльності має бути занесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Також необхідно бути зареєстрованим як платник податків у відповідному податковому органі. Слід зазначити, що без державної реєстрації діяльність інтернет-магазину є адміністративним порушенням, за яке передбачена відповідальність – може бути конфіскована продукція чи отримані від її реалізації гроші, а також штраф.

Перед укладенням договорів на відстані продавець повинен надати споживачеві інформацію про:

1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики продукції;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції;

5) інші умови поставки або виконання договору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;

7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору. [2]

Договір, що укладається в інтернет-магазині, є електронним правочином, який має бути підписаний сторонами. Моментом підписання вважається використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що визначається ст. 12 Закону про електронну комерцію. Цим же Законом передбачаються додаткові умови електронного договору.

Торгівля через інтернет-магазини дає сучасному бізнесу чудові .можливості збільшити прибуток на хвилі попиту з боку споживачів, що цікавляться покупками онлайн. При цьому обидві сторони, і продавці (інтернет-магазини), і покупці (споживачі) мають усі шанси опинитися у виграші. За умови, що власники інтернет-магазинів – дотримуватимуться законів, які регулюють його діяльність, а споживачі – знатимуть свої права і обов’язки.

Торгівля через інтернет-магазини дає сучасному бізнесу чудові .можливості збільшити прибуток на хвилі попиту з боку споживачів, що цікавляться покупками онлайн. При цьому обидві сторони, і продавці (інтернет-магазини), і покупці (споживачі) мають усі шанси опинитися у виграші. За умови, що власники інтернет-магазинів – дотримуватимуться законів, які регулюють його діяльність, а споживачі – знатимуть свої права і обов’язки.

Список використаної літератури

1. Про електронну комерцію: Закон України від 03.09.2015 р. № 675-VIII.  URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19

        2.   Про захист прав споживачів: Закон України від  12.05.1991 р. №1023-XII. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 

Мухладі Є.В.,

студентка факультету маркетингу, групи РК-302

Науковий керівник: Марченко В.Б., к.ю.н.,

професор кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

 

Електронна комерція - це купівля чи розпродаж товарів в електронному вигляді через онлайн-хостинги або у світовій мережі. Електронна комерція побудована на таких технологіях, як мобільна комерція, електронні безготівкові перекази, управління ланцюжком продажів, віртуальний маркетинг, онлайн-сортування транзакцій, електронний обмін даними, схеми управління резервами та системи автоматизованого збору відомостей. [1]

Споживач - це особа чи група осіб, які мають намір закуповувати чи задіяти куплені товари, продукти чи послуги, насамперед для персональних, громадських, сімейних, домашніх та подібних потреб, не пов'язаних безпосередньо з комерційною чи діловою діяльністю. [2]

Захист споживачів – це методика захисту покупців товарів та послуг та населення від некомпетентних впливів на ринку. Заходи захисту прав споживачів нерідко встановлюються законом. [3] Права споживачів:

1)    захист своїх прав урядом;

2)     належну якість продукції та обслуговування;

3)      безпеку продукції;

4)   потрібну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної";

5) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної";

6)  стягнення майнової та духовно-моральної шкоди, заподіяної внаслідок вад продукції (дефекту в продукції), згідно із законом;

7) заяву до суду та інших довірених державних органів за захистом порушених прав;

8)   згуртування у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Обов’язки споживачів:

1)   перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з дотриманнями експлуатації, сформульованими у запропонованій виробником (продавцем, виконавцем) звітності на товар;

2)  у разі потреби пояснення вимог та правил застосування товару – до початку застосування товару звернутися за уточненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої зазначеної в експлуатаційній звітності особі, яка виконує їх обов'язки;

3) користуватися товаром відповідно до його цільового призначення та дотримуватись умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній звітності;

4) з метою недопущення негативних для споживача наслідків застосування товару – використовувати передбачені виробником у товарі засоби безпеки з виконанням передбачених експлуатаційною звітністю особливих правил, а у разі відсутності таких правил у звітності – дотримуватися стандартних раціональних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду. [4]

У разі отримання покупцем продуктів незадовільної якості та виявлення покупцем вад або фабрикації продукту протягом гарантійного дедлайну він має право на свій вибір запитувати від продавця або виробника наступне:

1) добровільного викорінення вад продукту чи стягнення витрат за їх викорінення покупцем чи третьою особою;

2) заміни на продукт ідентичної марки (моделі, артикула, модифікації) відповідної якості;

3)      аналогічного зниження його покупної ціни;

4)   заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикула, модифікації) з відповідним перерахуванням покупної ціни;

5)      анулювання договору та стягнення шкоди, яку він зазнав. [5]

Одна з основних проблем при онлайн-шопінгу полягає в тому, що деякі інтернет магазини, які є учасниками відносин у галузі електронної торгівлі, не наділяють доступом до інформації, яка дозволяє ідентифікувати суб'єкта підприємництва. Щоб знайти кому пред'являти претензії та захистити свої права, покупець має провести ціле «розслідування».

Ще одна з головних проблем – споживач не отримує належного розрахункового документа від інтернет-магазину. Покупець повинен одержувати підтвердження про вчинення електронних угод в електронному вигляді, у вигляді квитанцій, товарних або касових чеків, квитків, талонів або інших документів під час угоди або під час виконання продавцем обов'язків передати товар покупцю.

Судова практика щодо придбання товарів через інтернет-магазини. Предмет спору у справі №507/93/18ц - придбання клієнтом несправної пральної машини, а також видача в інтернет-магазині гарантійного талона без штампу, видаткові накладні, видані на товар, не відповідали встановленим вимогам.

Рішенням Любашівського районного суду м. Одеса від 25.04.2018 р. відхилила задоволення позову. У ході розгляду справи суд пропонував покупцеві звертатися до експертизи, яка встановить причину аварії з пральною машиною, але покупець відмовлявся від звернення до експертизи та наполягає на його розгляді з зазначених у ньому підстав.

Вимогу продавця про припинення договору можна задовольнити у разі, якщо встановлено, що несправність придбаного товару істотна, і несправність виникла з вини продавця, тому позов у зв'язку з припиненням договору купівлі-продажу передчасний. Нестача видаткових накладних товару не може стати причиною розірвання контракту. Вимога від позивача про відшкодування матеріальних та моральних збитків є наслідком вимоги про розірвання договору і, отже, не задовольняється.

Апеляційний суд відхилив рішення першого суду у справі про відмову в задоволенні вимоги про припинення договору, відшкодування коштів за неякісним товаром та матеріальними збитками та в цій частині задовольнив вимогу. В інших частинах рішення попереднього суду було опубліковано без змін ухвалою Апеляційного суду м.Одеси від 08.11.2018 р. Це судове рішення мотивоване тим, що придбання в інтернет-магазині пральної машини без функції нагрівання води - суттєва вада, тому вона не може бути використана і тому покупець не отримував очікуваного під час укладання угоди.

Касаційний суд у ухваленому рішенні не погодився ні з висновками першої інстанції, ні з висновками апеляційного суду. Постановою касаційного суду скасували рішення попередніх судів, і справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. [6]

Список використаних джерел

1.    Електронна комерція : навч. посіб. / С. А. Дражниця. – Львiв : Новий Світ – 2000, 2019. - 182 с.

2.     URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Consumer

3.  Офіційний вебсайт виконкому центрально-міської районної ради у місті Кривий Ріг  URL: https://vykonkom-tsmkr.gov.ua/zahist_prav_spozhivachv.html

4. ЗУ "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 № 1024-XII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text

5. С.Дем’янець. ПРАВОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ URL: https://minjust.gov.ua/m/str_8244

6. Олег Нікітін, журнал «Юрист та Закон», "Судові рішення у сфері електронної комерції" URL: https://id-legalgroup.com/blog/sydebnie-resheniya-v-sfere-elektronnoi-kommercii----oleg-nikitin--advokat-ID-Legal-Group--dlya-jyrnala-urist-i-zakon

Галенда Н.В.,

студентка 3 курсу факультету маркетингу, групи РК-302

Науковий керівник: Марченко В.Б., к.ю.н.,

професор кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана 

ДОГОВІР ПРИЄДНАННЯ ТА ЕЛЕКТРОННИЙ ДОГОВІР

Договір приєднання – це договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору. При цьому інша сторона не може запропонувати свої умови договору. [1]. Це є так званою особливістю договору приєднання. Також до особливостей договору приєднання відносять заздалегідь визначену форму договору та те, що учасник договору може лише приєднатись до нього. Крім того, договір приєднання не має: «позбавляти сторону прав, що зазвичай надаються за договором такого виду; виключати або обмежувати відповідальність жодної сторони за порушення зобов’язання; містити явно обтяжливі (кабальні) умови для сторони, що приєдналася, які вона не прийняла б, якщо мала б можливість брати участь у формуванні умов договору». [2].

До договорів, котрі укладаються шляхом приєднання можна віднести наступні договори: про надання послуг зв’язку, перевезення транспортом загального користування, про постачання теплової енергії. О.С. Яворська також зазначає, що «Як договір приєднання можуть бути охарактеризовані договір роздрібної купівлі-продажу, договір складського зберігання, страхування, договори про надання банківських послуг (кредитний договір, договір банківського вкладу, договір банківського рахунку)». [3]. Отож, можна зазначити, що договори приєднання часто використовуються в нашому повсякденному житті.

Згідно з ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронним документом є  документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. [4]. 

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків і оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою статті 11 про Порядок укладення електронного договору. [5].

Не укладаються електронні договори, якщо: законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності чи предмет правочину – вилучений з цивільного обороту чи обмежений в цивільному обороті; одна зі сторін – ФО, яка не зареєстрована як ФОП і реалізує свої товари та надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій; сторона правочину – орган державної влади; вчинення правочину регулює сімейні відносини; правочин підлягає нотаріальному посвідченню чи державній реєстрації; правочин стосується грального бізнесу, в тому числі різних тоталізаторів, азартних ігор. [5].

 Щодо оформлення електронного документу: документ має бути оформлений за загальними правилами документування і мати реквізити, що встановлені для аналогічного документа з паперовим носієм інформації. [6].

Отже, можна зробити висновок, що договір приєднання є одним з найбільш використовуваним із договорів, проте має значну кількість мінусів. А от використання електронних договорів значно полегшує роботу підприємств. На сьогоднішній день вже успішно впроваджені системи електронного документообігу у всіх органах державної влади та місцевого самоврядування, в судових та правоохоронних органах, банках,  нотаріаті, більшості підприємств, установ, організацій, тощо. А що стосується електронного договору, то ця форма набуває розповсюдження з кожним роком, та можливо колись вона повністю замінить паперову.

ЛІТЕРАТУРА

1.   Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. №№ 40–44. Ст. 356. Стаття 634.    URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text 

2.  Грін О.О. Договори в цивільному праві України : навчальний посібник : альбом схем. Ужгород. : Видавництво ФОП Бреза А.Е., 2012. 219 с. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/8941/1/Договори%20в%20цивільному%20праві%20альбом%20схем.pdf

3. Яворська О.С. Договори приєднання: проблеми правового регулювання. Підприємництво, господарство і право. 2009. № 10. С. 93–95.

URL: http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/9312/Poniattia%20publichnyi%20dohovir%20i%20dohovir%20pryiednannia_Vakulovych_2019.pdf?sequence=1&isAllowed=y

4.   ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 № 851. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text ЗУ «Про електронну комерцію» № 1591-IX від 30.06.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text

5.  Про затвердження Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання : Наказ Мінюсту від 11.11.2014 № 1886/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1421-14#Text

Коваль Д.В.,

студентка 3 курсу факультету маркетингу

Науковий керівник: Марченко В.Б., к.ю.н.,

професор кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНИ: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

Розуміння законодавчої бази інтернет-магазину необхідно як власникам бізнесу, які повинні стежити за дотриманням вимог законодавства при організації власної торгівлі, так і пересічним споживачам, які знають, як захистити свої права при купівлі товарів в Інтернеті.

Інтернет-магазин — це інструмент для продажу або вираження товарів, робіт чи послуг за допомогою електронних транзакцій. Крім того, електронні правочини – це дії особи, спрямовані на набуття, зміну або призупинення прав та обов’язків громадян, використання інформаційно-телекомунікаційних систем (ІТС) [1].

Отже,  продавці мають можливість дистанційно проводити операції з продажу товарів/робіт/послуг за допомогою інтернет-магазинів, тобто через Інтернет. Важливо відрізняти інтернет-магазини від звичайних оголошень про продаж товарів можливістю електронних транзакцій. Електронні операції здійснюються на основі пропозиції (продавець пропонує укласти електронний договір), однією з яких є дистанційне укладання договору.

Кожна сторона договору може зробити пропозицію укласти договір-оферту. Якщо оферта містить основні умови майбутнього договору і виражає намір пропонента, тобто він вважає, що зобов’язаний прийняти, оферта вважається дійсною [2].

Оскільки інтернет-магазин, який по своїй суті є роздрібним продавцем, зобов’язаний здійснювати продаж кожному, хто до нього звернеться (ч. 1 ст. 633 ЦКУ), і на сайті має міститися інформація про предмет і ціну договору (істотні умови).Отже, інформація на сайті магазину є офертою за публічним договором роздрібної торгівлі, а акцептом пропозиції є оформлення замовлення або оплата покупцеві.

Сфера відносин купівлі-продажу товарів через Інтернет регулюється законодавством України, зокрема Законом України «Про електронну комерцію» , який визначає порядок використання інформаційно-телекомунікаційних систем для здійснення електронних операцій та визначає Права та обов'язки учасників сфери електронної комерції.

Крім того, діяльність щодо купівлі-продажу товарів інтернет-магазинами регулюється положеннями Конституції України (право на підприємницьку діяльність), Господарського та Цивільного кодексів України, Законів України «Про захист прав споживачів», «Про рекламу», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист персональних даних», тощо.

Крім того, надзвичайно важливим моментом в організації інтернет-магазинів є усвідомлення можливих несприятливих наслідків, які коригують певні нормативні акти, що допомагає здійснювати діяльність відповідно до законодавства.

Ключовим моментом у реалізації електронної комерції є цивільно-правова відповідальність. До таких зобов’язань належать сплата пені, пені, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням договірних зобов’язань. У випадку ненадання, тобто не опублікування необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на сайті, власник Інтернет-магазину – комерційна особа може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

ЛІТЕРАТУРА

1. ЗУ про електронну комерцію: від 03.09.2015, №675 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text

2 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

Краєвська Є.А.,

студентка 3 курсу факультету маркетингу

Науковий керівник: Марченко В.Б., к.ю.н.,

професор кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана 

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ КРИПТОВАЛЮТ. УКРАЇНСЬКИЙ ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД

Криптовалюта не має фізичного вираження, вона є цифровим способом розрахунку. «Сoin» є одиницею віртуальної валюти. Вона містить зашифровану інформацію, тому її неможливо підробити або скопіювати.[1]

8 вересня 2021 року Верховна Рада України прийняла закон про обіг криптовалюти, який легалізує ринок криптовалют в країні.  Отже, криптоактиви стануть об'єктами цивільних прав. Також цей закон містить інформацію щодо принципів державної політики, правового статусу учасників ринку та користувачів криптовалюти.[2]

Завдяки цьому закону, люди, які користуються криптовалютою отримають деякі переваги. Вони зможуть захистити свої доходи у криптоактивах, декларувати та обмінювати їх. Також можна припустити появу ринку, на якому буде відбуватися оплата товарів, зберігання та обмін криптоактивів. [2]

Президент України Володимир Зеленський повернув до Верховної Ради Закон «Про віртуальні активи» та вніс свої правки та пропозиції. Президент зазначає, що ствоерняя нового органу передбачає значне фінансування державного бюджету. Тому Володимир Зеленський виніс пропозицію щодо регулювання віртуальних активів Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.[3]

До Верховної Ради внесено проект закону № 2461, який містить пункти про оподаткування продажу криптовалюти. В законі встановлюються випадки,коли криптоактиви виводяться у фіатні гроші. Також автори проекту вважають, що без чіткого правового статусу криптовалюти ринок віртуальних активів в Україні не зможе розвиватися.[4]

Найпопулярнішими способами в Україні, за допомогою яких можна купити або продати приптовалюту є використання онлайн обмінника за допопомогою банківських карт та переказів, криптовалютних бірж, які функціонують подібно фондовим біржам та криптотерміналів, які  працюють в багатьох містах України.[5]

Сьогодні серед провідних держав світу немає єдиного підходу до розуміння правового режиму криптовалюти. Так, більшість країн не відносить криптовалюту до грошей або валюти, в той же час інші країни визнають її на рівні з фіатними грошима. У деяких країнах світу криптоактиви є офіційними засобами розрахнуку, зокрема в Швеції, Японії та Німеччині.[6]

В Японії компанії забов'язані сплачувати податки від продажу криптовалюти, тому вона є повноцінним засобом платежу та має назву - криптоактиви, які оподатковуються близько 55 % від прибутків. [6]

У США криптовалюта є цінними паперами. Вона включає в себе аналог грошей, власність та біржовий товар. Вісімдесят шість відсотків від усіх банкоматів в країні приймають криптовалюту. Також кожен окремий штат США має свої норми законодавства щодо криптоактивів. [6]

Однією з перших країн, яка ввела закони, що регулюють криптовалюту, була Естонія. Електронні активи тут є альтернативним платіжним способом. Законодавство не обкладає криптовалюту ПДВ та дозволяє функціонувати в усьому світі. [6]

Канада розглядає криптоактиви як товар, а оплату товарів та послуг як бартерну основу. В країні криптовалюта не є законним засобом розрахунку, але дозволяється її використання. [6]

Отже, криптовалюта стала відігравати важливу роль в житті суспільства по всьому світу. У міру зростання суспільних інтересів, щоденно все більше розвиваються нові можливості використання криптовалют. Зарубіжні країни продовжують запроваджувати правові норми регулювання. Україна має неабиякий потенціал у сфері криптоактивів, адже в країні вводяться закони, що роблять офіційним ринок криптовалют.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Що таке криптовалюта? Радіо свобода. Вадим Попов. URL:https://www.radiosvoboda.org/a/details/28742278.html

2. Закон про віртуальны активи і криптовалюти. Legal support.1 жовтня 2021.

URL: https://legal-support.top/zakonoproekti-pro-kriptovaliuti/

3. Зеленський повернув до Ради закон про криптовалюту зі своїми пропозиціями. Укрінформ. 05.10.2021. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3327808-zelenskij-povernuv-do-radi-zakon-pro-kriptovalutu-zi-svoimi-propoziciami.html

4. Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо оподаткування операцій з криптоактивами.Верховна Рада України офіційний веб-портал. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67423

5. Криптовалюта в Україні 2021: купівля, правовий статус та оподаткування. Юридичні новини України. Юрій Асадчев. 24.02.2021. URL:https://lexinform.com.ua/v-ukraini/kryptovalyuta-v-ukrayini-2021-kupivlya-pravovyj-status-ta-opodatkuvannya/

6. Як держава регулюватиме криптовалюту та що зміниться в Україні. Економічна правда.27 жовтня 2021. URL:https://www.epravda.com.ua/projects/regulation/2021/10/27/679062/