ІНФОРМАЦІЙНІ ЕЛЕКТРОННІ ПОСЛУГИ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ
На сучасному ринку
становлення ролі інформаційних послуг є
вкрай важливим елементом комерційної діяльності . З переходом бізнесу в онлайн
формат, тобто популяризації е-комерції , так само стрімко інформаційні послуги
переходять у електронний формат .З інформатизацією суспільства та бізнесу
дедалі ширшим стає питання про перехід інформації в електронний вигляд. Ринок
електронних інформаційних послуг в Україні розширюється з кожним днем і стає
вагомим сектором електронної комерції . В електронному вигляді інформаційні
послуги набули свою унікальну специфіку , правове регулювання якої повинно
відбуватись у такому ж темпі .
Загалом інформаційні
електронні комерційні послуги - це послуги щодо оброблення та зберігання
інформації, що надаються дистанційно з використанням
інформаційно-телекомунікаційних систем за індивідуальним запитом їх одержувача.
[3] Такі послуги надаються через
Інтернет та є дуже зручними тим ,що людина може скористатися ними 24/7 в
будь-якому зручному для себе місці . Це мінімізує соціальні контакти , витрати
часу , та особливо актуально в часи пандемії.
Винен інтернет ? Саме
ця мережа є дійсним ринком збуту , інструментом надання та отримання не тільки електронних продуктів , а й послуг .На даний момент широким вжитком користується комп’ютерна мережа для
отримання інформаційних ресурсів, а найшвидший засіб отримання інформації -
online.
Хочу відмітити ,
що згідно ЗУ про електронну комерцію саме інформаційними електронними послугами
вважаються послуги , які стосуються поширення рекламного контенту ; створення
можливостей доступу до інформації та її пошуку ; передачі та зберігання
інформації ; розміщення інформації на замовлення третьої особи ; передачі тієї
ж за запитом особи або відправка комерційних електронних повідомлень ; вчинення
іншої дій у сфері електронної комерції.
Важливо
розрізняти , які послуги не належать до інформаційних електронних . Керуючись
ЗУ про електронну комерцію можу відмітити :якщо надання електронних послуг
відбувається без використання інформаційно-телекомунікаційних систем – ці
послуги не належать до інформаційних ; якщо послуга за технологією потребує
безпосередньої присутності замовника чи постачальника , навіть та послуга , яка
надається з використанням електронних приладів не вважається інформаційною
електронною послугою. Також , якщо послуга передбачає одночасну передачу
інформації невизначеному колу осіб -вона не вважається інформаційною
електронною послугою [1]
Найпоширенішими
інформаційними послугами в мережі є послуги платіжних систем, туристичні,
освітні послуги, Internet -банкінг, Internet-трейдинг, Internet- страхування,
аутсорсинг ,оренда серверних додатків.
Загалом ринку
електронних інформаційних послуг притаманні такі риси : висока конкуренція ,прискорений
темп розвитку, велика місткість ринку, глобальність та гнучкість [2]
Суб’єктами цього
ринку зазвичай є провайдери електронних послуг та їх споживачі .
У зв’язку з прискореними темпами
зростання попиту на інформаційні електронні послуги в е-комерції з боку держави
потрібне введення низки регулюючих законів: заохочення приватних ініціатив,
обмеження впливу держави (нагляд та регулювання) на розвиток мережі; захист
персональної інформації в Інтернеті, забезпечення розвитку електронної комерції.
Зарубіжний
досвід свідчить, що успішному запровадженню електронних послуг сприяють:
належна законодавча підтримка; упровадження ефективних та зручних для населення
засобів електронної ідентифікації; забезпечення захисту інформації у процесі
надання електронних послуг; ефективна взаємодія держави та ІТ-бізнесу у
процесі реалізації організаційних, технологічних і технічних рішень електронних
послуг.
Підсумовуючи,
можна сказати, що роль держави у формуванні інформаційного ринку та його інфраструктури полягає у
встановленні балансу між конкуренцією та регулюванням в інформаційній сфері,
забезпеченні свободи використання шифрування для
захисту особистого життя і персональних комунікацій, визначенні правил
функціонування систем електронної торгівлі, розвитку систем дистанційної освіти та інших
стратегічних напрямів.
ЛІТЕРАТУРА:
1. ЗУ «Про електронну
комерцію» стаття 4 . Визначення електронних інформаційних послуг .URL: ст.4 Закону України «Про електронну комерцію»
2 Шалева О.І. Електронна комерція: навчальний посібник.
Київ: Центр учбової літератури, 2011. с.70-79 URL: https://kcollegeht.kr.ua/images/Electronni_pidruchniki/%D0%95%D0%9A_%D0%A8%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA_2011%D1%80.pdf
3. Загальні відомості
про електронні послуги . URL: https://www.kmu.gov.ua/usi-pitannya-po-e-poslugam/sho-take-elektronna-posluga
