КОРПОРАТИВНІ ПРАВА
ДЕРЖАВИ В ІНОЗЕМНИХ КОМПАНІЯХ:
ЕФЕКТИВНІ МЕХАНІЗМИ ОБЛІКУ
На сьогодні українська
держава має частку корпоративних прав у більш ніж 400 господарських товариствах
[4], з метою обліку яких Фонд державного майна України (далі – ФДМУ) веде
спеціальний Реєстр корпоративних прав держави [1]. Більшість із зазначених
підприємств корпоративного типу зареєстровані на території України, але існує певна
кількість й іноземних підприємств, частка статутного капіталу яких належить
Україні. Щодо цих корпоративних прав облік ведеться у тому самому реєстрі
корпоративних прав держави, і виникає питання, чи потрібно державі Україна
відокремлювати такі корпоративні права в окремий реєстр?
Для початку охарактеризуємо
Реєстр корпоративних прав держави. Він є автоматизованою інформаційно-довідковою
системою збирання та обліку відомостей про акції, частки, паї, що належать
державі, у статутних капіталах господарських товариств та інших суб'єктів
господарювання, і утворюється для оперативного обліку зазначених акцій, часток,
паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також
забезпечення гласності та відкритості інформації про державну власність, у
межах, установлених законодавством [1].
Реєстр утворюється і
ведеться Фондом державного майна за участю міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій. Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна. До Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що
належать державі у статутних капіталах господарських товариств - резидентів та
нерезидентів. Ці відомості подають міністерства, інші центральні
органи виконавчої влади та обласні державні адміністрації за встановленими
Фондом державного майна формами в електронному та паперовому вигляді.
Відповідно до даних, отриманих з офіційного Реєстру
корпоративних прав держави, поданих Фондом державного майна України, на 26
березня 2021 року, Держава має частку у 427 господарських товариствах. Фонд
державного майна України, його регіональні відділення регулює корпоративні
права держави у 251 господарських товариств. В управлінні інших органів
виконавчої влади - 176 підприємств, зокрема у міністерства енергетики України –
80 з них [4].
Також, корпоративними правами держави, окрім ФДМУ
та ОЦВ, управляють такі установи, як Національна академія наук України,
Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство інфраструктури тощо.
Кількість юридичних
осіб-нерезидентів, частка статутного капіталу яких перебуває у державній власності, порівняно
мала. Але не зважаючи на це, корпоративні права держави в іноземних товариствах
все-таки можливо класифікувати залежно від шляху, яким вони були отриманні у
власність держави.
По-перше, це корпоративні права, які залишились в України
після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Це було пов’язано з
перехідним періодом економіки, оскільки за часів Радянського Союзу,
підприємства єдиного майнового комплексу розташовувались в різних республіках.
Тож, для виробництва складних товарів, усім республікам довелось надати
корпоративні права новоствореним державам. Прикладом є Відкрите акціонерне
товариство «СОВПЛАСТІТАЛ», зареєстроване у місті Ташкент, Республіка
Узбекистан. На сьогодні, через розвиток вітчизняних підприємств, потреба в
використані таких підприємств зменшується, і держава, поступово відчужує частки
у таких товариствах.
Також, слід виділити певні особливості територій
пострадянського простору, на яких розповсюджений сепаратизм: хоча де-юре такі
товариства регулюються законодавства офіційної влади, де-факто управління
активами таких підприємств здійснюються місцевими формуваннями. Так, наприклад
в управлінні ФДМУ знаходяться частка у розмірі 3,6154 % в ЗАТ «Міжнародний
концерн Ламінат», яке зареєстровано в місці Тирасполь, яке є фактичною столицею
невизнаної Придністровської Молдавської Республіки. Хоча у 1993 році був
прийнятий Протокол узгодження взаємних поставок продукції і розрахунків між
підприємствами України і міжнародним концерном «Ламінат», акціонерним
товариством «Молдавізоліт» у 1993 - 1994 роках. Також, у 1994 році Державною
податковою Інспекцією був підписаний лист «Про звільнення від оподаткування
податком на додану вартість сировини, що імпортується через філіали МОК Ламінат»
[3], фактично було створено економічний зв'язок, шляхом посередництва через
молдавське товариство, і на пряму Україна не співпрацює з невизнаною
республікою.
Друга категорія корпоративних прав держави в іноземних
товариствах – це новостворені товариства в Європі, які пов’язані з міжнародною
економічною співпрацею. Така співпраця можлива у різноманітних сферах: від
перевезень до розробки стандартного програмного забезпечення та виробництві
косметики. Наприклад, згідно з Реєстром корпоративних прав держави, Україна має
частку в статутному капіталі Німецько-Українського транспортного товариства з
обмеженою відповідальністю DUV GmbH у розмірі 49,00%. Компанія спеціалізується
на товарних перевезеннях [4]. Ще один приклад – частка у розмірі 18,4397% у ТОВ
«ІНТЕРПРИБОРСЕРВІС», що зареєстровано в Республіці Болгарія [6] та
спеціалізується на Ремонті і технічному обслуговуванні
електронно-обчислювальної техніки.
Однак, в останні роки в Україні існує тенденція до
поступового продажу державою корпоративних прав в іноземних підприємствах. Державна
частка в статутних капіталах ТОВ «ІНТЕРПРИБОРСЕРВІС» та Відкритого Акціонерного
Товариства «СОВПЛАСТІТАЛ», про які йшла мова вище, у 2017 році була внесена до
переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017 – 2020
роках, проте відповідно до Реєстру корпоративних прав держави станом на
16.04.2021 року, корпоративні права відносно цих підприємств і досі знаходяться
в управлінні ФДМУ.
Тож виникає питання доцільності створення окремого реєстру
для таких корпоративних прав, якщо на практиці держава зацікавлена у продажі
своєї частки у статутних капіталах іноземних товариств. Така ситуація
розповсюджується й на вітчизняні активи. Так, окрім реєстру корпоративних прав
держави ФДМУ також веде Єдиний реєстр об'єктів державної власності [2]. Обидва
реєстри є компетенцією ФДМУ, в обох реєстрах знаходиться інформація про
товариства, облік яких здійснюється ФДМУ. Звісно, існують відмінності в процесі
ведення цих реєстрів, наприклад інформація в реєстрі корпоративних прав держави
оновлюється кожний тиждень, а в реєстрі об'єктів державної власності
щоквартально. Але, якщо Кабінет Міністрів України своєю постановою об’єднає 2
реєстри в єдиний державний реєстр, а ФДМУ зробить відповідні зміни в системі
управління реєстрами, то облік інформації буде здійснюватися більш ефективно.
Список використаних
джерел
1.
Про формування і ведення Реєстру корпоративних прав
держави : Постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. № 1679. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1679-2003-%D0%BF#Text (дата звернення: 16.04.2021)
2. Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об'єктів
державної власності : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004
р. №467. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/467-2004-%D0%BF#Text (дата звернення:
16.04.2021)
3. Про звільнення від
оподаткування податком на добавлену вартість сировини, що імпортується через
філіали МОК «Ламінат» : Лист Головної державної податкової інспекції України N
10-315-26/10-2776 від 14 липня 1994 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2776225-94#Text (дата
звернення: 16.04.2021)
4. Реєстр корпоративних
прав держави власності : Електронний ресурс. URL: http://www.spfu.gov.ua/ua/documents/press-list/spf-management-rights-state/15896.html (дата звернення:
16.04.2021)
5.
Жабський В. І. Корпоративні права держави
як об’єкт корпоративних правовідносин [Електронний ресурс] / В. І. Жабський
// Наше право. - 2013. - № 10. - С.
16-22. - URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nashp_2013_10_5.pdf . (дата звернення:
16.04.2021)
6. ТОВ
«Інтерприборсервіс» : Електронний ресурс. URL: https://privatization.gov.ua/product/privatization-tov-interpriborservis/ (дата звернення:
16.04.2021)
