Якименко Олена 

студентка 4 курсу, 5 групи

Юридичного інституту денної форми навчання 

ДВНЗ «Київський національний економічний

 університет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник - cтарший викладач кафедри підприємницького та корпоративного права, Ільницька Надіра Фатехівна

ДО ПИТАННЯ СПЛАТИ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ-ПІДПРИЄМЦЯМИ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ В ТРУДОВИХ ВІДНОСИНАХ

До 01.01.2017 року особи, які не отримували доходи в звітному місяці/кварталі, мали право не сплачувати єдиний соціальний внесок (надалі – ЄСВ), в 2017 році були внесені зміни до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі – ЗУ № 2464-VI), зокрема ЗУ № 2464-VI п. 2 ч. 1 ст. 7, було доповнено абзацом 2 [2],  так, зміни до законодавства зобов’язують щомісячно сплачувати ЄСВ фізичних осіб-підприємців не залежно від того чи отримують вони дохід від своєї підприємницької діяльності, тобто, фактично звузили вже існуючі права цих осіб.

На сьогодні, розмір ЄСВ згідно Закону № 2464-VI становить 22% від мінімальної зарплати. З 01.09.2020 року змінився розмір мінімальної зарплати, який становить 5 000 грн, відповідно мінімальний розмір ЄСВ внеску становить 1100 грн.

Разом з тим, Законом № 2464-VI не врегульовано відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює.

Відтак, тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, що перебувають на обліку в органах ДПС  як фізичні особи-підприємці, однак, підприємницьку діяльність не здійснюють і доходи від неї не отримують, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску (аналогічна правова позиція викладена в  Постанові КАС ВС від 17.08.2020 року у справі  №140/1679/19) [4].  Схожа правова позиція міститься у постанові  КАС ВС у справі № 440/2149/19 від 04 грудня 2020 року, де суд дійшов висновку, якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем [3].

Отже, в цьому розумінні сплата бездохідного ЄСВ є звуженням прав осіб,а отже є несправедливою. Сплата таких внесків порушує право на свободу підприємницької дільності та баланс інтересів держави та особи. Крім того, сплата ЄСВ фактично прив’язується до самого статусу особи – фізичної особи-підприємця, а не до ведення нею господарської діяльності.

З 3 червня 2020 року почали діяти окремі положення  Закону «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-IX (надалі – Закон №592-IX) щодо списання суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску з числа фізичних осіб - підприємців (крім підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України № 592-IX (до 31.08.2020 року). Законом №592-IX також визначено підстави для відмови податковим органом у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій і пені [1].

Разом з тим, якщо фізична особа-підприємець не здійснювала свою підприємницьку діяльність та не перебувала в трудових відносинах з роботодавцем, який сплачував би за неї ЄСВ, а також не відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску відповідно до закону, то в такому випадку суд стає на сторону податкового органу, оскільки вищенаведені обставини є підставами для сплати єдиного соціального внеску. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Волинського окружного адміністративного суду у справі  № 140/12409/20 від 30.11.2020 року [5].

Принагідно зазначити, що проміжок часу визначений Законом № 592-IX  не обмежує фізичних осіб-підприємців, які отримали податкові вимоги після зазначеного терміну (після 31.08.2020 року) оскаржити їх в судовому порядку, оскільки, зважаючи на той факт, що вони могли змінити місце проживання або фактично проживають в іншому місці (а дані про нову реєстрацію місця проживання такої особи не були внесені до реєстру), або з будь-яких інших підстав не могли отримати податкову вимогу поштовим відправленням (з поважних причин), і дізнались про таку лише коли самостійно звернулись до податкового органу. Однак, в такому випадку такі особі разом з позовною заявою подають клопотання про поновлення строку на їх оскарження.

Підсумовуючи вищевикладене можемо дійти висновку, що в системі соціального страхування постійно відбуваються зміни, що вносять корективи у порядок нарахування та сплати ЄСВ. Разом з тим, зміни які були внесені до ЗУ № 2464-VI не узгоджуються з положеннями законодавства щодо свободи ведення підприємницької діяльності та права соціального захисту. Сплата бездохідного ЄСВ є суттєвим звуженням прав, що порушує приписи Конституції України (ст. 8, 22, 46). Оскарження сум недоїмок нарахованих платникам єдиного внеску з числа фізичних осіб-підприємців, які не фактично не здійснюють свою підприємницьку діяльність, або перебувають в трудових відносинах, де ЄСВ за них сплачує роботодавець формують судову практику, де суди стають на сторону платників податків, оскільки донараховані ФОП суми ЄСВ при відсутності діяльності та фактів отримання доходу на виконання наданого йому Конституцією України права на соціальний захист, та свободу ведення господарської діяльності є нічим іншим як обов’язком та порушує ідею соціальної справедливості в розумінні Основного Закону. 

  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/592-20#Text (дата звернення - 02.12.2020 року). 

2. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text (дата звернення - 02.12.2020 року). 

3. Постанова  Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №440/2149/19 від 04 грудня 2019 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86203700 (дата звернення - 02.12.2020 року).

4. Постанова  Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 140/1679/19 від 17 серпня 2020 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/91049993 (дата звернення - 02.12.2020 року). 

5. Рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі  № 140/12409/20 від 30.11.2020 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93157440 (дата звернення - 02.12.2020 року).