Клименко А.Ю.

«Право», 4 курс

ДВНЗ «Київський національний економічний

 університет імені Вадима Гетьмана»

  Науковий керівник – к.ю.н., доцент

 кафедри підприємницького та  корпоративного права Літошенко О.С.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Постановка проблеми. Проблема облікової інвентаризації земель для цілей землеустрою набула ще більшої актуальності у межах проведення земельної реформи. На сьогодні державний земельний кадастр України характеризується недостатньою достовірністю та повнотою існуючої земельно-кадастрової інформації.  Вважається, що саме інвентаризація земель дозволить перевести земельні відносини на якісно новий рівень розвитку, який буде позбавлений низки системних недоліків сучасного механізму управління земельними ресурсами в частині визнання та гарантування прав на землю.

Метою дослідження є висвітлення проблеми щодо ефективного проведення та використання матеріалів інвентаризації землекористувань та землеволодінь в сучасних земельних відносинах.

Методи дослідження. Дослідження  виконувалось  на  основі  наступних методів:  монографічного – при  вивченні  та  теоретичному  узагальненні досліджень;  системного  аналізу – при  аналізі  процесуального  порядку проведення облікової інвентаризації земель; статистичного – для аналізу даних отриманих під час інвентаризаційних робіт; абстрактно-логічного – при формуванні висновків та пропозицій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема інвентаризації земель висвітлена в дослідженнях та публікаціях вчених: В. М. Горбатюк, Б. С. Гузар, В. М. Дмитрусенко,   М. І. Лакатош,   Ю. І. Литвинець,   А. Г. Мартин,   Т. П. Остапчук, О. Г. Пономаренко, О. Ф. Ярмолюк  та ін. Незважаючи на широке висвітлення питання в науковій літературі, процедура інвентаризації земель потребує додаткового вивчення.

Виклад основного матеріалу досліджень. Інвентаризація земель – це процес складання детального опису майна. Найчастіше термін «інвентаризація» застосовується для визначення елементу методу бухгалтерського обліку, за допомогою якого визначається фактичний розмір активів, капіталу та зобов’язань, а також зіставлення отриманих результатів з даними бухгалтерського обліку.  

Правознавець М. І. Лакатош зазначає, що інвентаризація земель на початку земельної реформи розглядалась як спосіб одержання первинних відомостей для надання земельних ділянок громадянам, ведення обліку земель. Інакше кажучи, інвентаризація мала б забезпечити створення «первинного земельного кадастру», на базі якого стало б можливим ведення чергових кадастрових планів (карт) із відображенням усіх об’єктів кадастрового обліку.     

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» від 2003 року інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування земельних ділянок, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.    

Роботи, пов’язані з інвентаризацією земель проводяться відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 513 від 05.06.2019 року «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Об’єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки.

Проведення державної інвентаризації земель забезпечує Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру або його територіальний орган шляхом прийняття наказу про проведення державної інвентаризації земель: 

1. Підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою для земель державної власності, рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований масив – в інших випадках. 

Замовниками технічної документації, відповідно до законодавства, можуть бути органи державної влади, Рада міністрів  Автономної  Республіки  Крим  чи  органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Розробниками технічної документації з інвентаризації земель є фізичні та юридичні особи, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою.            

2. Для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації із інвентаризації земель, складається та погоджується кошторис на виконання даного виду робіт.  Термін виконання умов договору становить не більше 6 місяців.   

3. Проведення робіт. Роботи з інвентаризації земель включають обстежувальні, топографо-геодезичні та проектно-вишукувальні роботи, складення і оформлення технічної документації в паперовій та електронній (цифровій) формі.

4. Після виконання робіт із інвентаризації земель, виконавець подає технічну документацію на затвердження замовникові. Крім того, матеріали, отримані у результаті проведення інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Як стверджує науковець А. Г. Мартин, в Україні ніколи не було точного обліку земель, а цифри відомчої статистики завжди були приблизними. При цьому, документи на землю зберігаються здебільшого в паперовому вигляді, а якісного електронного реєстру взагалі не існує. Більше того, основний масив зберігається в районних управліннях земельних ресурсів.

Яскравим є приклад Чкалівської об’єднаної територіальної громади в Харківській області. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру пропонувала передати у власність громади 1155,7 гектарів земель. Проведення інвентаризації з ініціативи громади показало значно більші цифри. Як наслідок у комунальну власність громади було передано 3800 гектарів. Тобто громада змогла відстояти в 3 рази більше земель, ніж нарахував державний орган.

Фактично громади не можуть прослідкувати за діяльністю Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Тому проведення інвентаризації земель на належному рівні стане одним з ключових факторів подальшого успіху й розвитку кожної громади та об’єднаної територіальної громади зокрема.

Варто зазначити, що в Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру відсутня інформація стосовно більш ніж 20 % земель України. Близько 5 –6 млн земельних ділянок перебувають поза кадастровим обліком, хоча значна частина цих земель розташована в межах населених пунктів. І це не пайові ділянки, адже приватні сільськогосподарські землі досить непогано зареєстровані у кадастрі. Умовно «проблемними» є передусім присадибні земельні ділянки та ділянки під садівництво, які формувалися ще у радянський час та в роки незалежності України.

Багато державних підприємств теж ніколи не переймалися виконанням землевпорядних робіт та реєстрацію своїх землекористувань у кадастрі, вважаючи, що їхні права на землю засвідчуються «серпасто-молоткастими» державними актами радянської доби. Ще одна проблема – землі державних сільськогосподарських підприємств – це, зазвичай, великі земельні масиви у сотні гектарів, тому інвентаризацію часто не хочуть розпочинати, бо в таких ділянках сотні інших суміжних з невирішеними спорами. Невеликій присадибній ділянці завжди набагато легше встановити межі, аніж великому земельному масиву. Щодо приватних паїв, ситуація набагато краща: до кадастру внесено понад 83 % паїв.

Слід серйозно дерегулювати процедури формування та реєстрації земельних ділянок та запровадити просту процедуру виправлення кадастрових помилок. Адже керівники багатьох державних підприємств та установ мають цікаву дилему – підприємство має радянський державний акт, в якому написано, що у нього 1000 гектарів землі. Але за час земельної реформи, яка триває вже чверть століття, обсяги земельної ділянки значно скоротилися: щось було передано у власність фізичних чи юридичних осіб, підприємств, організацій тощо. Таким чином, фактично лишилося 800 гектарів. В даному випадку, керівник підприємства не буде зацікавлений в проведенні інвентаризації, яка може спричинити «неприємності» підприємству.

Таким чином, проведення інвентаризації земель, передусім, забезпечить:

1. Створення повноцінної бази даних про всі земельні ділянки на паперових та електронних носіях, завдяки чому, підвищиться інвестиційна привабливість земель, спроститься пошук потенційних земельних ділянок для інвестора та містобудівних потреб.

2. Отримання державними органами можливості організації постійного контролю за використанням земель.   

3. Виявлення всіх землекористувачів, власників землі зі встановленням меж їх ділянок. 

4. Конкретизувати адресну спрямованість при реалізації природоохоронних заходів та персоніфікувати відповідальність за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням або з порушенням земельного законодавства. 

5. Значне скорочення витрат при присвоєнні кадастрового номеру.

Висновки і пропозиції. З наведеного вище можна зробити висновок про те, що в умовах проведення земельної реформи інвентаризація сприятиме оцінці кількісного та якісного стану земель, приведенню у відповідність документів права власності на земельні ділянки, перевірці цільового використання землі, підготовці до зонування території та залученню інвестицій. Найбільшого економічного ефекту можна досягти лише при послідовному виконанні робіт з інвентаризації: від початкової ланки – землекористувача до загальнодержавної системи даних – земельного кадастру. Поточна ситуація потребує також нагального дерегулювання процедури формування та реєстрації земельних ділянок та запровадження простої процедури виправлення кадастрових помилок.