|

Зражевська В.І

Юридичний інститут, 1 курс магістратури

ДВНЗ «Київський національний економічний

Уніеврситет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник – к.ю.н., доц.  Марченко В.Б.

ВИКОНАННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН

Вважається, що інститут грошових зобов’язань надійшов ще з часів  Римського права, і вже відтоді вважається одним із найпоширеніших видів зобов’язань. Грошові зобов’язання є невід’ємною складовою будь-яких господарських відносин у сучасному світі, вони мають універсальний характер. Це зумовлює їхнє широке застосування як у межах однієї держави, так і на міжнародному рівні.

Грошові зобов’язання є досить динамічною категорію і їхнє застосування залежить від різних галузей права, це зумовлює необхідність їх системного дослідження та постійний комплексний моніторинг у зв’язку з швидким розвитком суспільних відносин і відповідно змінами в законодавстві.

Метою дослідження є з’ясування поняття грошових зобов’язань та їх виконання на основі наукової літератури та законодавства.

У науковій літературі грошовим зобов’язанням приділяється достатня увага. Серед вчених, хто висвітлював дану проблематику у своїх працях, Л.А. Лунц, Т.В. Боднар, Л.О. Новосьолова, та ряд інших авторів.

При цьому, варто зазначити, що наукові дослідження згаданих авторів не є новими та в силу розвитку суспільних відносин та законодавства, частково не актуальними. Наведене зумовлює необхідність проведення даного наукового дослідження.

Поняття грошового зобов’язання можна розглядати у цивілістичному та господарському аспекті. Джерелом для аналізу виступає законодавство, доктрина та судова практика.
У науковій літературі вчені цивілісти (Д.І. Меєр, Л.А. Лунц) дають визначення грошового зобов’язання, беручи за основу категорію грошей.  Так, на їхню думку грошовим зобов’язанням є зобов’язання, предметом якого є здійснення платежу  (Д.І. Меєр,), грошові знаки (Л.А. Лунц). Цікавою є думка Л.О. Новосьолової, відповідно до якої «головною ознакою грошового зобов’язання є встановлення у ньому обов’язку сплатити гроші; останні використовуються у зобов’язанні як засіб погашення грошового боргу, відновлення еквівалентності обміну, компенсації продавцю вартості переданого йому товару (у широкому економічному розумінні цього поняття) або компенсації понесених ним майнових втрат; якщо гроші є чимось іншим у цьому зобов’язанні, немає підстав говорити про грошове зобов’язання» [1]

З наведеними твердженнями варто погодитись, оскільки грошові зобов’язання мають свій особливий предмет – гроші, які вирізняють їх з поміж інших видів зобов’язань.

У господарському аспекті визначення грошових зобов’язань є більш конкретним та відображає специфіку господарських відносин. Так, грошові зобов’язання  визначають як особливий вид зобов'язань, що має виробничо - комерційний або організаційно-технічний характер, опосередковує рух грошової форми вартості в сфері суспільного виробництва, спрямований на максимальне задоволення потреб його учасників та існує в рамках, визначених нормами господарського права.

Цікаво, що визначення грошових зобов’язань міститься не в господарському чи цивільному кодексі, які є базовими, а в інших законодавчих актах. Так, наприклад, Кодекс України з процедур банкрутства у ст.1 визначає грошові зобов’язання як зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України [2].

Судова практика теж сформувала визначення грошових зобов’язань. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 грошове зобов’язання це  будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору [3]. З урахуванням обох підходів, грошові зобов’язання можливо узагальнити як особливий вид зобов’язань, який опосередковує рух грошової форми вартості у сфері суспільного виробництва.

Важливим практичним питанням щодо господарських зобов’язань є їх виконання. На основі аналізу законодавства та доктрини, виконання грошових зобов’язань можна визначити як передачу боржником кредиторові суми грошей, обумовленої договором, здійснення платежів за договором [4]

На виконання грошових зобов’язань поширюються усі вимоги щодо виконання господарських зобов’язань, такі як виконання належним чином, в установлений строк, тощо. При цьому, Господарським кодексом також визначено, що платежі за грошовими зобов’язаннями здійснюються у готівковій чи безготівковій формі, у гривні або іноземній валюті.

За загальним правилом, платежі мають здійснюватися у гривні, адже гривня визначена як єдиний законний платіжний засіб в Україні. Проте, розрахунки в іноземній валюті не заборонені. Відповідно до ч.2  ст.198 Господарського кодексу грошові зобов’язання можуть бути визначені в іноземній валюті, що відображається також і судовою практикою Так, у рішенні Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №  910/8927/17  визначено, що «у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі №3-141гс11 зазначено, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти» [5].

Окрім того, після так званої валютної лібералізації 2019 р., а саме прийняття значних послаблень у валютному регулюванні, суб’єкти господарювання отримали більше можливостей використовувати іноземну валюту.  Мова йде, перш за все, про відміну обов’язку суб’єктів господарювання отримувати індивідуальну ліцензію Національного Банку України на здійснення валютної операції. Це положення втілює в собі задекларований Законом України «Про валюту і валютні операції»  принцип свободи валютних операцій. [6]

Так, виконання грошових зобов’язань суб’єктами господарювання здійснюється, як правило, у національній валюті, а випадки за яких дозволено здійснювати платежі в іноземній валюті визначені законодавством.  

Проведений аналіз поняття грошового зобов’язання у законодавстві та судовій практиці дає підстави визначити поняття грошового зобов’язання у цивілістичному та господарському аспекті. Узагальненим визначенням грошового зобов’язання є наступне: грошове зобов’язання це  особливий вид  зобов’язань, який опосередковує рух грошової форми вартості у сфері суспільного виробництва шляхом виконання  боржником свого обов’язку у формі сплати грошових коштів

Проаналізовані вимоги до виконання зобов’язання, що має практичну цінність, з урахування останніх змін у законодавстві. Так, визначено, що платежі за грошовими зобов’язаннями можуть здійснюватися у національній та, у випадках визначених законом, у іноземній валюті. Для здійснення валютних операцій, при цьому, суб’єктам господарювання не потрібно отримувати індивідуальну ліцензію Національного банку України. 

Література:

1.  Зозуля Н. В. ГРОШОВЕ ЗОБОВ‘ЯЗАННЯ: ДОКТРИНА, ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА [Електронний ресурс] / Н. В. Зозуля // Інтернет-ресурс "Українське право". – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://ukrainepravo.com/scientific-thought/pravova-pozytsiya/groshove-zobov-yazannya-doktryna-zakonodavstvo-ta-sudova-praktyka/.
2. Кодекс з процедур банкрутства [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19.
3. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13.
4. Подцерковний О. П. Монографія "Грошові зобов'язання господарського характеру: проблеми теорії та практики" [Електронний ресурс] / О. П. Подцерковний // ЮСТИНІАН. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/10146/PODTSERKOVNYI%20Growovi%20zobovyaz%20Monografia%202006.pdf?sequence=1&isAllowed=y.
5. Рішення Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №  910/8927/17 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79867485
6. Закон України "Про валюту і валютні операції" [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2473-19.