ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ
Фінансовий
лізинг є досить перспективним фінансовим інструментом, що є вигідним як для
лізингодавця, так і для лізингоотримувача. Так, проаналізувавши причини
бурхливого розвитку лізингових операцій у світовій комерційній практиці за
останні роки, Україна також вирішила «не пасти задніх» і вдосконалити діюче
законодавство. Варто зазначити, що правові засади фінансового лізингу в нашій
державі закріплюються вітчизняними нормативним актами: ЦКУ від 16.01.2003
№ 435-IV; ГКУ від 16.01.2003 № 436-IV; ПКУ від 02.12.2010
№ 2755-VI; Законом України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р. №
723/97-ВР (далі – старий Закон); Законом України «Про фінансові послуги та
державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-ІІІ та
міжнародними нормативним актами: Конвенцією СНД «Про міждержавний лізинг» від
25.11.1998 № 997_179; Конвенцією УНІДРУА «Про міжнародний фінансовий
лізинг» від 28.05.1988 № 995_263 [4, с. 23].
Важливою подією стало прийняття 04.02.2021 року ВРУ Закону України «Про
фінансовий лізинг» (далі – новий Закон), який 13.06.2021 року набуде чинності.
Він прийшов на заміну старого Закону і має на меті привести законодавство
у відповідність з сучасними практиками та кращим світовим досвідом. Також
була необхідність усунення суперечливих дефініцій та тлумачень, що
описують фінансовий лізинг, усунення колізій між загальним цивільним та
специфічним фінансовим законодавством, створення необхідних умов для залучення
через механізм лізингу реальних інвестицій. Пропоновані норми, зокрема,
передбачають покращення державного регулювання лізингової діяльності та посилення
захисту прав споживачів фінансових послуг. Новий Закон України «Про фінансовий
лізинг» встановлює, що фінансовий лізинг – це вид правових
відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору
фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати
лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу
майно, що належить лізингодавцю на праві власності та було набуте ним без
попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане
лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених
лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передбачає наявність хоча б однієї з
ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом [2]. Дане визначення є
набагато ширшим і зрозумілішим ніж у старому Законі [1].
Проаналізувавши
текст документу, можу виділили основні положення, які він пропонує встановити: єдиний
порядок регулювання відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом та окремих його
видів і форм; чіткі вимоги до форми договору фінансового лізингу, оскільки у старому
Законі вони відсутні; розширене поняття «лізингодавець»; застосування до
відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом, загальних положень про
купівлю-продаж, поставку, в частині набуття лізингодавцем у власність речі у
продавця; істотні умови договірних відносин, пов’язаних із сублізингом; захист
прав лізингоодержувачів та умови переходу права власності до лізингоодержувача;
закріплення права лізингоодержувача - фізичної особи відмовитись від договору
фінансового лізингу, та умови повернення лізингоодержувачем всіх платежів,
сплачених лізингодавцем до такої відмови; механізм повернення предмету лізингу
у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса; обов’язок
лізингоодержувача у випадку дострокового розірвання договору фінансового
лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому йому цей предмет лізингу був
наданий у користування; включити фінансовий лізинг до диспозиції складу
злочину, передбаченого статтею 222 КК (шахрайство з фінансовими ресурсами); встановити
кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну,
пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, яке передане у
фінансовий лізинг тощо.
Окрім оновлення профільного Закону,
передбачається ще й доповнення таких нормативних актів: у Кодексі з процедур банкрутства
пропонується конкретизувати, що в ліквідаційну масу підприємств не включаються
об’єкти фінансового лізингу; Закон
України «Про дорожній рух» буде доповнено переліком обов’язків водіїв, тобто у
разі наймання ТЗ водій замість реєстраційного документа на транспортний засіб
може пред’являти його нотаріально завірену копію разом з оригіналом або
нотаріально завірену копію договору про наймання ТС; у Декреті КМУ «Про державне мито» ставки
мита за нотаріальне посвідчення договорів фінансового лізингу передбачається
встановити на рівні мит за нотаріальне посвідчення договорів застави. Відповідно до нового Закону, в ЦКУ планується розширити перелік
речей, які можуть бути предметом лізингу; встановити обов’язок лізингодавця
письмово повідомити продавця про те, що придбання майна здійснюється для
подальшого передання в лізинг; більш чітко врегулювати особливості визначення
права власності на предмет лізингу, а також наслідки визнання договору
лізингу недійсним, а з метою уніфікації законодавства передбачено взагалі виключити
положення про фінансовий лізинг з ГКУ [3].
Отже, я вважаю, що
новий формат Закону дозволив врегулювати прогалини і колізії у лізинговій
діяльності. Зокрема, вже в найближчий час, на мою думку, відбудеться посилення на законодавчому рівні захисту прав споживачів лізингових послуг,
розшириться пропозиція на ринку довгострокових ресурсів для українських
підприємств, і підвищиться їх конкурентоспроможність, та основне – в Україні
розпочнеться розвиток стабільного, конкурентного та багатопрофільного фінансового ринку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1.
Про фінансовий лізинг:
Закон України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР. Дата оновлення: 16.01.2004 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 13.04.2021).
2.
Про фінансовий
лізинг: Закон України від 04.02.2021 р. № 1201-IX. Набере чинності: 13.06.2021
р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text (дата звернення: 13.04.2021).
3.
Пояснювальна
записка до проекту Закону України про
фінансовий лізинг від 29.08.2019 р. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66380
4.
Тридід О. М.
Теоретико-практичні аспекти лізингової діяльності в Україні. Вісник
Університету банківської справи Національного банку України. 2014. №(1)19. С.
22-30.
Немає коментарів:
Дописати коментар