МУДРАК Р.Р.,

студентка бакалаврського рівня вищої освіти,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник: БАЛЮК І. А.

доцент, к. ю. н.

доцент кафедри підприємницького та корпоративного права

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

 імені Вадима Гетьмана».

 

ПИТАННЯ ЩОДО ПРАВА ВЛАСНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

 Право власності є дискусійним питанням уже понад багатьох років, що підтверджують науковці, які вважають, що право власності є одним з найбільш важливих інститутів для будь-якої правової системи, правове регулювання відносин власності визначає зміст та спрямованість правового регулювання суспільних відносин в цілому. Таке регулювання в значній мірі обумовлене властивостями та суспільною важливістю самого об’єкта власності.

Дослідженню цієї теми приділило увагу багато науковців таких як: І.В. Мироненко, Б.А. Яськів, В.А. Чернишов, В.С. Щербина, В.Д. , Жук, Ю.П. Пацурківський, К.І. Апанасенко, В. В. Копєйчиков та інші.

 Право власності - є право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до закону за своєї волі незалежно від будь-яких третіх осіб. . Змістом права власності є: право володіння - забезпечення можливості фактичного утримання речі у сфері господарювання, фізичного її утримання, можливість власника впливати на річ; право користування - юридичне забезпечення можливості власника одержання від речі корисних властивостей для задоволення своїх потреб або одержання від неї плодів і прибутків.

До видів права власності відповідно до ст. ст. 324-327 ЦК України відносять такі види права власності, серед яких ЦК України називає: право власності українського народу. право приватної власності. право державної власності;  право комунальної власності.

 Разом з тим Конституція України та ГК України згадують й інші види права власності. Зокрема, у Конституції України згадується право власності Автономної Республіки Крим (ст. 138), а ГК України оперує поняттям «колективна власність» (ст. 93).

Господарським товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Так розрізняють такі види господарських товариств: товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства, акціонерні товариства.

Кожній організаційно-правовій формі господарювання притаманний певний зміст, який складається з організаційних та майнових (включаючи правовий режим майна) елементів. При цьому зміст правового режиму майна суб’єкта господарювання визначається залежно від організаційно-правової форми господарської організації.

Основні ознаки правових режимів полягають в наступному: 1) встановлюються в законодавстві й забезпечуються державою; 2) мають на меті специфічним чином регламентувати конкретні галузі суспільних відносин, виділяючи в тимчасових і просторових межах ті чи інші суб’єкти й об’єкти права; 3) являють собою особливий порядок правового регулювання, що складається з юридичних засобів і характеризується певним їх поєднанням; 4) створюють конкретний ступінь сприятливості або несприятливості для задоволення інтересів окремих суб’єктів права [4, c. 127].

ГК України не містить поняття правового режиму майна суб’єктів господарювання, він визначає, що основою правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, є право власності, інші речові права (право господарського відання, право оперативного управління, інші речові права, передбачені ЦК України (права володіння, права користування тощо) інші права відповідно до умов договору з власником майна (ч.ч. 1–2 ст. 133ГК України).

Основою правового режиму виступають також право господарського відання та право оперативного управління. Зазначені права становлять основу правового режиму майна державних підприємств і установ.

Господарське товариство може володіти майном на різних правових підставах. Перш за все, товариство може володіти майном на праві власності. Зокрема, товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. З аналізу ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» вбачається, що товариство може набувати у власність грошові кошти, цінні папери, інші речі, майнові права, зокрема, права інтелектуальної власності. Слід зазначити, що державні наукові установи, державні навчальні заклади (університети, академії, інститути) теж можуть бути засновниками та співзасновниками господарських товариств, однак беруть участь у формуванні статутного капіталу такого господарського товариства виключно шляхом внесення до нього майнових прав інтелектуальної власності. Про це вказано у ч. 1 ст. 60 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 р. Водночас закон не конкретизує, про які саме права йдеться.

Однак можемо зробити висновок, що будь-які майнові права інтелектуальної власності, які можна відчужити (передати), можуть бути вкладом до статутного капіталу відповідного господарського товариства (наприклад, майнові авторські права, суміжні права, майнові права на об’єкти патентного права, майнові права на результати селекційних досліджень, майнові права на знаки для товарів і послуг тощо).

Джерела власності суб’єктів господарювання поділяються на дві категорії: власний капітал підприємства (пайовий внесок власника, доходи, резервні фонди, цільове фінансування тощо) та зобов’язання (залучені кошти - позики, кредити тощо) [3, с. 87].

ГК України у складі майна суб’єктів господарювання визначає кошти, тобто фінансові активи в національній та іноземній валюті.

Суб’єкти господарювання різних організаційно-правових форм здійснюють свою діяльність на основі права власності, господарського відання та оперативного управління, можуть використовувати майно на підставі інших речових прав та договорів (оренди, концесії та ін.).

Джерела власності суб’єктів господарювання поділяються на дві категорії: власний капітал підприємства (пайовий внесок власника, доходи, резервні фонди, цільове фінансування тощо) та зобов’язання (залучені кошти - позики, кредити тощо).

Особливим видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери. Суб’єкти господарювання наділені правом випускати власні цінні папери, продавати їх фізичним та юридичним особам, а також купувати цінні папери інших юридичних осіб.

Отже, право власності передбачає можливість вільного, але в межах закону, використання власникам свого манна у власних інтересах. Існують прості та складні форми реалізації права власності, до простих належить право володіння, користування та розпорядження майном безпосередньо його власником.

 

Список використаних джерел:

1.    Гocпoдaрcький кoдeкc Укрaїни: вiд 16.01.2003 р. Вiдoмocтi Вeрхoвнoї Рaди Укрaїни. 2003. №436- IV. Cт. 418

2.    Цивільний Кодекс України. Верховна Рада України. 2003. №№ 40-44. Ст. 356.

3.    Шевченко Я. М. Власник і право власності : монографія. Київ: Наукова думка, 1994. 186 с.

4.    Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб’єктів підприємницької діяльності: автореф. дис. … канд. юрид. наук:12.00.03.  К., 2011. 24 c.