ЮРИСДИКЦІЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ
Закріплена
в законодавстві України юрисдикція судів виступає в ролі певних меж в рамках
яких суди відправляють правосуддя. З огляду на виключну значущість здійснення
правосуддя в житті держави та суспільства потреба в юридично виваженому
встановленню юрисдикції судів є запорукою ефективного здійснення ними своєї
діяльності. Відповідно до Конституції України, а саме до ст. 6, державна влада
в Україні здійснюється шляхом поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Всі
ці гілки державної влади функціонують в межах наданих їм Конституцією
повноважень та мають дотримуватися принципів такої діяльності, як от наприклад,
що органи державної влади здійснюють тільки ті повноваження, які прямо
закріплені за ними законодавством України.
Юрисдикцією
судів в доктринальних колах звикли називати коло справ, які даний суд має право
розглядати й вирішувати. В ч. 3 ст. 124 Конституції України закріплено, що
юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке
кримінальне обвинувачення[1]. Тобто, суд має повноваження розглядати та вирішувати
справу у межах своєї юрисдикції, якщо має місце юридичний спір.
Правильне
встановлення юрисдикції судів є
настільки значущою проблемою, що на його важливість вказували такі
загальновідомі інституції, як Європейський Суд з Прав Людини та Європейська
Комісія. Так, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Белілос проти Швейцарії» від
29.04.1988 року вказав, що кожна людина має право на суд, встановлений закон,
тобто відповідний орган має бути утворений на підставі закону та наділений
повноваженнями вирішувати питання віднесені до його компетенції, на основі
принципу верховенства права[2].
Норми
Господарського процесуального Кодексу України, які регулюють юрисдикцію
господарських судів зазнавали значних змін увесь час свого існування. Тому
необхідно звернути особливу увагу на сучасну редакцію відповідних норм.
Так, юрисдикція господарських судів
закріплена в статті 20 ГПК України та визначається, що господарські суди
розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням
господарської діяльності(крім справ, передбачених частиною другою цієї статті),
та інші справи у визначених законом випадках[6].
В 2019 році до статті
20 було внесено зміни і ч. 1 було доповнено пунктом 17 у зв’язку з запровадженням
державно-приватного партнерства та початком приватизації об’єктів державної
власності.
Загалом,
можна зазначити, що законодавець закріпив в нормах ГПК певний перелік відносин
з порушенням яких учасники цих відносин мають повне право звертатись до
господарського суду захистом своїх порушених прав та інтересів, окрім цього
було закріплено територіальну юрисдикцію господарських судів, було також
закріплено підсудність справ за вибором позивача та виключну підсудність
господарських судів.
Хотілося б зазначити,
що наведений законодавцем перелік суспільних відносин з порушенням яких пов’язується виникнення в
господарського суду повноважень, щодо розгляду цих справ не є вичерпним. Це є
цілком очевидним, адже господарські відносини є такими, що динамічно
розвиваються й тому від законодавця вимагається приділяти найретельнішу увагу
до цих відносин, та вчасно реагувати на останні зміни шляхом внесення
відповідних змін до профільного законодавства. Зокрема, така особлива увага
вимагається й до визначення юрисдикції господарських судів по вирішенню спорів,
що виникають з відносин пов’язаних з господарською діяльністю суб’єктів
господарювання.
Реформа
процесуального законодавства яка не оминула стороною й юрисдикцію господарських
судів значно розширила перелік справ, які підсудні господарським судам та й
розтлумачила певні положення, які визначали б юрисдикцію цих судів. Але, знову
ж таки, на практиці виявилось, що положення, які закріпив законодавець до кінця
не є такими, що відповідають принципу юридичної визначеності. Тому, велика
відповідальність була покладена на Велику Палату Верховного Суду, яка з 2018
року здійснює колосальну роботу, щодо розв’язання цих
юрисдикційних спорів задля того, щоб особи могли звертатись до того суду, якому
підсудна дана справа.
Загалом, ми вважаємо,
що необхідність змін юрисдикції господарських судів в українській економіці та
суспільстві назрівала вже дуже тривалий час, адже кількість справ, які
розглядали господарські суди становила зовсім незначну частину від загальної
кількості справ, які розглядались українськими судами. На нашу думку, у разі
продовження здійснення ВПВС своєї діяльності, в найближчому майбутньому можна
буде говорити про наближення до оптимального рівня врегулювання юрисдикції господарських
судів.
Список використаних джерел
1.
Конституція України в редакції від
01.01.2020р. //Законодавство України // Офіційний сайт Верховної Ради України.-
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
2.
Белілос проти
Швейцарії: Рішення Європейського Суду з Прав Людини. від 29.04.1988р. № 10328/83. URL: https://europeancourt.ru/resheniya-evropejskogo-suda-na-russkom-yazyke/belilos-protiv-shvejcarii-postanovlenie-evropejskogo-suda/
3. Господарський процесуальний Кодекс України від
16.08.2020р. // Законодавство України // Офіційний сайт Верховної Ради
України.- URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text
Немає коментарів:
Дописати коментар