неділя, 18 квітня 2021 р.

 

ЗІНЧЕНКО В. С.,
студент бакалаврського рівня вищої освіти, 
ДВНЗ «Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»
ГРИГОРЕНКО О.В., к.ю.н, доцент кафедри підприємнцького та
корпоративного права ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

 

ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ 

Сучасне суспільство та державу неможливо уявити без суб’єктів господарювання. Вони є основними учасниками економічних відносин у суспільстві, здійснюючи господарську діяльність та реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків).

Серед вітчизняних науковців питання  відносно правового становища суб’єктів господарювання є дискусійним, що обумовлено існуванням різних доктринальних підходів щодо регулювання  правових відносин у сфері господарювання: цивілістичного (приватноправового) і господарсько-правового. Прийняття Цивільного кодексу України (далі — ЦК) і Господарського кодексу України (далі — ГК) спонукали до дискусій щодо поняття, видів, організаційно-правових форм учасників відносин у сфері господарювання (суб’єктів господарського права). Дискусії набули нових форматів - це демонстрації невідповідностей положень ГК положенням ЦК, обґрунтування доцільності приведення норм ГК у відповідність до ЦК, пропозиції  скасування ГК та надання ЦК характеру «економічної конституції» [1]. 

Суб’єкти господарювання, як учасники економічних відносин, займають важливе місце у структурі суспільства, тому виникає необхідність законодавчого врегулювання діяльності таких суб’єктів. Господарська діяльність суб’єктів господарювання розпочинається при первинному накопиченні капіталу, тому що за рахунок капіталу відбувається фінансування господарської діяльності. Необхідність стартового капіталу обумовлюється формуванням активів нового підприємства та створенням можливостей для започаткування його господарської діяльності.  Статутний капітал, на відмінну від інших джерел власного капіталу, є відносно стабільна величина, що створює можливість забезпечити підприємству юридичне існування.

Необхідно зазначити, що термін «капітал» має юридичне і економічне значення. Юридичне значення капіталу полягає в тому, що розміром капіталу визначаються межі мінімальної матеріальної відповідальності, які суб’єкти господарювання мають за своїми зобов’язаннями. Економічна роль капіталу визначається у забезпеченні підприємств власними фінансовими ресурсами, необхідними для початку та продовження дійсної господарської діяльності [2].  Саме такий підхід щодо розуміння значення статутного капіталу був відсутній в адміністративно-регульованій економіці.

Порядок і процес формування статутного капіталу господарських товариств тісно пов’язаний із реєстрацією суб’єктів господарювання, через надання статусу юридичної особи, товариству, та є основою для їх діяльності. Тому слід почати з розгляду загально-теоретичних засад статутного капіталу.

У юридичній літературі визначається, що поняття статутного капіталу є достатньо умовним, оскільки він є грошовим виразом вартості майна, яким володіє юридична особа під час її заснування. Вартість чистих активів діючої юридичної особи не може знижуватися відносно рівня первинного статутного капіталу встановленого під час її заснування, хоча б деякий час після її створення.

Доктор юридичних наук, професор Інна Валентинівна Спасибо-Фатєєва зазначає що таке  поняття як «статутний капітал» було запозичене з бухгалтерської термінології та не існує як окремий об’єкт цивільного права [3]. Вона пкцентує увагу, що у понятті статутного капіталу зосереджений обліково-бухгалтерський підхід з правовим аспектом, і через нього простежується зв’язок із правовим режимом майна учасників, яке залучається як вклади/оплата акцій при створенні господарського товариства, майна цього товариства (права власності на нього) та корпоративних прав учасників господарського товариства.

Характеризуючи поняття статутного капіталу І. В. Спасибо-Фатєєва, звертає увагу, на те, що він сформований за рахунок внесення учасниками вкладів у грошовому та майновому вигляді; а також, що він є показником (або виразником) майна товариства. Також, наголошує,  що у статутному капіталі всіх товариств, окрім АТ (акціонерне товариство) визначаються частки учасників, які за своєю природою є майновими правами, бо їх можна відчужувати (статутний капітал АТ визначається як такий, що розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, акцій ж є цінними паперами як окремі об’єкти права, прирівняні до речей) [3]. 

Провідні науковці-економісти Ірина Валентинівна Капля та Андрій Олександрович Ніколашин у своїх дослідженнях визначають статутний капітал як «зареєстрований у встановленому законом порядку й закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна або безпосередньо кошти, які повинні бути передані підприємству у власність (повне господарське ведення, оперативне керування) у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності і як сплата його учасниками одержуваних ними майнових прав» [4]. 

Видатний вітчизняний вчений, Янкова Олена Степанівна, досліджуючи проблеми статутних фондів організацій, що здійснюють комерційну діяльність, визначила статутний капітал, як «зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передане підприємству у власність (повне господарське відання, оперативне управління) у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав» [5]. 

Погоджуємося із Д. В. Ломакіним, що визначає дві основні характеристики статутного капіталу. Вказуючи, що по-перше, його величина не лише відображається у балансі, але й закріплюється в установчих документах юридичної особи, а по-друге, він утворюється за рахунок майна і коштів, отриманих від засновників [6]. 

В.Г Швець у своїх дослідженнях, визначає статутний капітал, як  зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства [7].

Таким чином, більшість вчених погоджуються у визначенні, що статутний капітал – це сукупність внесків учасників відповідно до установчого договору (статуту) у сумі, необхідній для забезпечення діяльності підприємства.

 

Список використаних джерел:

1. 10 років застосування Господарського кодексу України: сучасний стан та перспективи вдосконалення кодифікації : зб. доповідей наук.-практ. конф. (14 листоп. 2014., м. Київ) / голова ред.. кол. О. П. Подцерковний. – Одеса : Юридична література, 2014. – С. 59-68.

2. Економічний аналіз. 2012 рік. Випуск 10. Частина 3 Світлана Ногіна, Сергій Шумікін, Сергій Костанян.

3.  Спасибо-Фатєєва І.В. Проблематика поняття статутного капіталу та пов’язаних з ним об’єктів і прав учасників господарських товариств / І.В. Спасибо-Фатєєва // Збірник праць науково-практичного семінар «Проблеми виникнення та припинення корпоративних відносин», 28 квітня 2006 р. – Львів, 2006. – С. 5–12.

4. Регіональна бізнес-економіка та управління, 2013, № 1 (37) УДК 330.1:657.1 КАПЛЯ Ірина Валентинівна, кандидат економічних наук, доцент НІКОЛАШИН Андрій Олександрович, кандидат економічних наук, доцент С 121.

5. Янкова О. С. Правове регулювання статутного фонду комерційних організацій. – С. 9.

6.  Ломакин Д. В. Акционерный и уставный капитал: соотношение понятий по действующему законодательству / Д. В. Ломакин // Право и экономика. – 1996. - № 15/16. – С. 5

7. Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: [підручник] / В. Г. Швець. – К. :Знання, 2004. – 447 с

Немає коментарів: