ОСоБЛИВОСТІ Антимонопольного
законодавства як інструменту регулювання діяльності природних монополій
Ключовим моментом для України є державне регулювання
діяльності природних монополій, мета якого полягає в забезпеченні ефективного
функціонування суб'єктів господарювання в даній сфері, а також збалансування
інтересів суспільства, підприємств і споживачів їх продукції.
Контроль є однією з рис, що виділяють антимонопольні органи серед
інших органів виконавчої влади. Сутність зазначеної функції визначає вид
антимонопольного органу.
Контроль - є основним видом діяльності Антимонопольного
комітету України (далі - АМКУ). При цьому під функціями з контролю і нагляду в
даному випадку розуміється здійснення дій по контролю і нагляду за виконанням
усіма суб'єктами встановлених нормативними правовими актами
загальнообов'язкових правил поведінки, видача органами державної влади,
органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами дозволів (ліцензій) на
провадження певного виду діяльності та конкретних дій юридичним особам і
громадянам; реєстрація актів, документів, прав, об'єктів, а також видання
індивідуальних правових актів.
Не тільки сам по собі контроль як функція управління є специфічною
рисою антимонопольних органів (в цій ролі він лише дозволяє розглядати АМКУ, в
числі інших контролюючих органів), а й саме зміст контролю, обумовлене
специфікою його об'єктів, дозволяє говорити про особливу роль антимонопольних
органів.
Раімов Р. І. зазначає, що специфіка об'єкта і предмета
контролю впливає на обсяг функцій антимонопольних органів, число рівнів
управління в їх системі, на характер функцій, ступінь їх централізації [2, с. 21].
Як видно, в сферу контролю антимонопольних органів потрапляють
практично всі учасники ринкових відносин. Предметом контролю антимонопольних
органів є, перш за все, дотримання антимонопольного законодавства. Разом з тим,
крім нього, в якості предмета контролю з боку антимонопольних органів
закріплено дотримання законодавства в сфері діяльності суб'єктів природних
монополій (у частині встановлених законодавством повноважень антимонопольного
органу). Також до функцій АМКУ віднесено контроль за здійсненням іноземних
інвестицій в господарські товариства, що мають стратегічне значення для
забезпечення оборони країни і безпеки держави.
Крім того, одним з видів контролю, що здійснюються АМКУ, є
контроль у сфері розміщення замовлень на поставки товарів, виконання робіт,
надання послуг для державних потреб.
У свою чергу Паламарчук В. зазначає, що за широтою
контрольних функцій в економічній сфері змагатися з АМКУ не може ні один орган
виконавчої влади. Навіть податкові органи мають набагато вужчу компетенцію.
Зазначена особливість дозволяє прогнозувати зростання ролі АМКУ в державному
регулюванні економічних процесів в країні.
Широка контрольна влада антимонопольних органів визначає не
тільки увагу до проблем в їх функціонуванні та розвитку з боку суспільства і
держави, а й серйозний акцент на відповідальності посадових осіб зазначених
органів [1, с. 3].
Таким чином, актуальною проблемою в області реалізації
контрольної функції антимонопольними органами є забезпечення обгрунтованості
прийнятих рішень. У взаємозв'язку з вимогою об'єктивності контролю необхідно
розглядати вимоги його ефективності та системності. Ефективність
антимонопольного контролю визначається тим, наскільки його глибина, структура і
якість відповідають цілям захисту конкуренції.
Слід зазначити, що в останнє десятиліття значно ускладнилася
глибина і структура антимонопольного контролю. До Закону України «Про Антимонопольний
комітет України» внесено дуже багато
доповнень, розвиваючих контрольні повноваження антимонопольних органів.
Зокрема, закріплено право антимонопольних органів оскаржити в
судовому порядку акти законодавчих органів України, що передбачають
необґрунтоване надання преференцій. Зазначені особливості розвитку контрольних
повноважень АМКУ визначають сучасну структуру антимонопольного контролю.
На нашу думку, аналізуючи особливості антимонопольного
регулювання в сфері природних монополій, можна констатувати, що воно є
недосконалим. До недоліків у цій сфері належать порушення конкурентного
законодавства у вигляді ненормованих витрат, нав'язування невигідних умов
договору, встановлення бар'єрів для входу на ринок конкурентів, безпідставне
відключення газових мереж.
Слабкі стимули, високі бюрократичні витрати, недосконала
судова система не дозволяють постраждалим ефективно використовувати
антимонопольне законодавство для захисту своїх прав. Вважаємо, що одна з
основних проблем слабкого антимонопольного регулювання полягає в надмірному
впливі регулюючих і контролюючих органів.
Отже, антимонопольне законодавство не реалізується на
практиці в повній мірі. Ринковий механізм потенційної конкуренції працює слабо.
Це обумовлено недосконалістю ціноутворення в газовій галузі, недостатньо
ефективним регулюванням та контролем з боку держави, слабкими стимулами для
захисту конкурентних прав (в силу високих бюрократичних витрат і недосконалою
судовою системою).
Таким чином, недоліки в діяльності природних монополій
обумовлені недостатньо ефективним державним регулюванням. Причиною зловживань
монопольним становищем цих підприємств часто виступає сама держава.
Список використаних джерел:
1. Паламарчук
В. Практика господарювання та необхідність державного регулювання природних
монополій в українській економіці. Економіка. Фінанси. Право. 2015. № 8.
C. 3-5.
2. Раімов
Р. І. Порядок набуття статусу суб’єкта природних монополій в Україні. Міжнародний
науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Юридичні науки», 2019. №3. С.
21-28.
Немає коментарів:
Дописати коментар