Пархоменко Д.В.,

3 курс, Юридичний інститут

ДВНЗ «Київський економічний національний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник: ст. викладач кафедри підприємницького та 

корпоративного права Ільницька Н.Ф.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ГРАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

 

14.07.2020 року було прийнято Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор»  і разом з тим, 13.08.2020 втратив свою чинність Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні», у ст. 2 якого була зазначена повна заборона всього  грального бізнесу та участь в азартних іграх на території України.  Ці дві події тісно пов’язані однією сферою, відповідальність за регулювання діяльності якої взяла на себе держава. Метою легалізації азартних ігор влада встановила для себе детінізацію раніше нерегульованої діяльності, адже її заборона в 2009 році створила міцне підґрунтя створенню злочинного бізнесу у цій сфері, доходи від якої обходять державний бюджет України, чим зміцнюють тіньову економіку [4, c. 736]. В свою чергу, Баженова А.А., слушно зазначає, що державний контроль за видами господарської діяльності із певними особливостями, до яких відноситься гральний бізнес, полягає у захисті населення від негативного впливу гральних закладів і отриманні прибутку як для держави, так і для великої кількості громадян, які залучені до такого виду діяльності. [3, c. 104]. Виходячи з вищенаведеного, необхідність державного регулювання обумовлена забезпеченням благополуччя громадян, шляхом захисту прав гравців і мінімізації проявів ігрової залежності та контролем за обігом  і надходженням до бюджету грошових коштів завядки Державній системі онлайн-моніторингу.

Ліцензування є ефективним засобом регулювання і контролю гральних закладів, адже регулювання здійснюється на всіх етапах: як на етапі початку видачі ліцензії, контролю дотримання ліцензіатами умов провадження діяльності, так і на етапі створення механізму притягнення до відповідальності за порушення ліцензійних умов [3, c. 104]. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання організації та проведення азартних ігор» (далі – Закон про азартні ігри), органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор зазначається Комісія з ровитку та регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ), який утворюється Кабінетом Міністрів України. КРАІЛ здійснюєє ліцензування організаторів азартних ігор, встановлює вимоги стосовно сертифікації грального обладання та веде відповідіні реєстри [1]. У нормах Закону про азартні ігри відображена і спрямованість соціального захисту населення, про яку вже зазначалося. Свій вираз вона знаходить у ст. 18, в якій встановлено вік гравця – 21 рік, та у процедурі реєстрації гравців яким обмежено доступ до гри. Проте, у частині 2 тієж статті, є досить спірний пункт 5: «гравцями не можуть бути особи, визнані організаторами небажаними». Питання «небажаності» гравця не має розкриття у документі, що може трактуватися по-різному: або небажаний гравець – особа, що порушує зобов’язання встановлені частиною 3, або особа, доступ до грального закладу якій, буде обмежуватись виключно з суб’єктивної позиції організатора грального закладу. Ситуація із спірними положеннями продовжується і у п. 11, ч. 6 Закону про азартні ігри, завдяки якій, організатор має право збільшити мінімальний вік гравця для участі в азартній грі, хоча ч. 1 ст. 18 законодавець зазначає, що особі для участі у грі має виповнитись 21 рік. На якій підставі організатор може збільшити вік для участі у грі нам так і не пояснять у жодній наступній статті, що знову може сприяти виникненню ризику зіткнення інтересів гравця та організатора, якщо перший, задоволняючи всі вимоги закону отримає відмову в участі у грі на незаконній підставі і  по рішенню організатора.

Контроль за діяльністю закріплений і в забороні розміщення гральних автоматів в приміщеннях органів державної влади та місцевого самоврядування, будівлях культових споруд та ближче ніж за 500 метрів до закладів освіти. До цього ж, право розміщати ігрові автомати можливо реалізувати лише за допомогою електронних аукціонів із прив’язкою до відповідної території [1]. Попри все зазначене, чи може відбуватись ефективна регуляція такого виду бізнесу з боку держави, із спірними, а інколи і взаємовиключними положеннями? Висновком антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» , виокремлені два взаємовиключних положення, які не були виправлені у чинному законі [2]. А саме статтею 7 Закону про азартні ігри зазначається, що прем’єр-міністр України вносить для призначення Кабінетом Міністрів України на посади Голови та членів Уповноваженого органу кандидатів, відібраних за результатами конкурсу, і в той же час, цією ж самою статтею закріплено, що за результатами проведення конкурсу Комісія з питань вищого корпусу державної служби вносить на розгляд Кабінету Міністрів України подання щодо призначення на посаду Голови та члена (членів) Уповноваженого органу кандидатур. Та сама процедура, проте два різних суб’єкти подання, без окресленої принципової різниці у її реалізації.

Підсумовуючи, варто звернути увагу на поступовість внесення необхідних змін до вже чинного закону, адаптуючись до змін та ретельно перевіряючи механізм реалізації положень які були ним закріплені. Це принципо новий вид бізнесу для України, який повернувся до правового поля країни і  став поштовхом для продовження ефективного та всебічного розвитку держави, що рухається демократичним напрямком, однією зі складових якого є зміцнення економіки шляхом детінізації потенційно прибуткових для держави видів господарської діяльності лише за умови адаптивного підходу до готовності населення країни прийняти ту чи іншу сферу бізнесу.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор: Закон України від 14.07.2020 № 768-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20/conv#n475 (дата звернення 15.04.2021)

2.    Висновок антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор»  від 01.09.2020. URL: https://nazk.gov.ua/uk/documents/vysnovok-antykoruptsijnoyi-ekspertyzy-proyektu-zakonu-ukrayiny-pro-derzhavne-regulyuvannya-diyalnosti-shhodo-organizatsiyi-ta-provedennya-azartnyh-igor/ (дата звернення 15.04.2021)

3.    Баженова А.А. Ліцензування азартних ігор в Україні. Право і суспільство. 2017. №3. С. 100-105.

4.    Овчаренко А.Є. Легалізація грального бізнесу на теренах України. Молодий вчений. 2018. № 4 (56). С. 734-738.