ПРАВОВЕ
РЕГУЛЮВАННЯ ПОРІВНЯЛЬНОЇ РЕКЛАМИ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ
Цим і пояснюється, що до українського
Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (надалі – Закон) було
імплементовано норми Директиви ЄС 2006/114/ЄС «Про введення в оману і
порівняльну рекламу» та Директиви по несправедливих торговельних практик
2005/29/ЄС.
Відповідно до Закону порівняльною є
реклама, у якій
наявне порівняння з іншими особами чи товарами, яка прямо чи опосередковано
надає змогу споживачу зрозуміти, що це продукція/товари/послуги конкурента.
Реклама буде вважатися такою, що
відповідає вимогам чинного українського законодавства, якщо в ній відсутні
будь-які ознаки нечесної підприємницької практики, товари, що порівнюються
задовольняють однакові потреби, порівнюється одна або декілька суттєвих,
співставних та репрезентативних характеристик товару, в тому числі ціну,
інформація про які може вплинути на рішення споживача при здійсненні вибору.
Законодавець забороняє у порівняльній
рекламі дискредитувати, використовувати неправдиву інформацію про якість
однорідних (подібних) товарів інших виробників або продавців, дискредитувати
діяльність чи становище інших осіб, репутацію торговельних марок, комерційних
(фірмових) найменувань, інші особливості конкурентів або зазначення місць
походження товару, створювати змішування між рекламодавцем і конкурентом, зображувати
товар конкурента способом імітації [2].
Щодо вимог Директиви №2006/114/ЕС «Про
введення в оману та порівняльну рекламу», то ст. 4 передбачені наступні умови
правомірності порівняльної реклами:
- Відсутність
ознак введення в оману споживача;
- Відсутність
підриванні довіри та дискредитації будь-якої діяльності чи відомостей про конкурента
з яким проводиться порівняння;
- Відсутність
імітації продукції конкурентів;
- Порівнюється
виключно продукція, що задовольняє однакові потреби споживачів;
- Відсутність
зазначення нечесних переваг над продукцією конкурента;
- Відсутність
ознак змішування із продукцією конкурента, яка може призвести до сплутування
цих товарів споживачем.
Проаналізувавши вимоги статті 11 Закону
України «Про рекламу» та статті 4 Директиви ЄС №2006/114/ЕС «Про введення в
оману та порівняльну рекламу» можна чітко прослідкувати подібності та
закономірності. Адже українським законодавцем фактично було імплементовано
європейську норму в українське законодавство [3].
На мою думку, враховуючи євроінтеграційний
напрямок розвитку України, це є правильними кроком. Також варто враховувати, що
в Україні на практиці вже давно використовувалася прихована порівняльна реклама
у вигляді певного тролінгу між брендами, тому законодавче врегулювання цього
питання призведе тільки до покращення, адже відтепер така реклама в полі зору
двох основних контролюючих органів у цій сфері: Державної служби України з
питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і Антимонопольного
комітету України.
Однією із перших держав, де була дозволена
порівняльна реклама, є США. Бренди дуже часто вдаються до порівняльної реклами,
адже у США існує заборона на втручання у діяльність ЗМІ. Проте встановлені
певні вимоги до порівняльної реклами, а саме:
- Обов’язок
зазначати достовірні та повні відомості про товари, відсутність ознак введення
в оману споживача;
- Всі
факти, наведені в порівняльній рекламі, повинні підтверджуватися фактами;
- Товари
повинні порівнюватися за однаковими характеристиками;
- Жодним
чином порівняльна реклама не повинна посягати на ділову репутацію конкурента;
- Не
повинні міститися відомості, що дискредитують товар конкурента [1].
В загальному вимоги як іноземних нормативно-правових
актів, так і українських у сфері порівняльної реклами спрямовані на те, щоб
підприємці не використовували порівняльну рекламу як засіб маніпуляції
споживачами та як спосіб висвітлення своїх переваг на фоні недоліків
конкурентів.
Наприклад, якщо виробник роботів-пилососів
вирішить у своїй рекламі порівняти робот-пилосос зі звичайним пилососом, акцентуючи
увагу лише на те, що робот-пилосос може керуватися зі смартфону, не потрібна
участь власника і т.д., при цьому не враховуючи переваги конкурента, наприклад,
що якість прибирання звичайного пилососу є набагато вища, то така порівняльна
реклама буде визнана неправомірною.
Також однозначно неправомірною рекламою є
порівняльна реклама із закликом до бойкоту. Наприклад: «Не купуйте товар
виробника «А», купуйте товар виробника «Б».
Отже, я вважаю, що легалізація в Україні
порівняльної реклами є кроком до економічного розвитку, адже реклама є двигуном
прогресу.
Більш того, відтепер порівняльній рекламі
буде приділятися більша увага контролюючих органів, адже тепер вона знаходиться
в межах правового поля. Якщо підприємці не будуть порушувати законодавчо
встановлені вимоги до порівняльної реклами, дотримуючись всіх обмежень, то це
ніяким чином не буде порушувати ні права інших підприємців, ані вводити в оману
споживачів.
При цьому, звісно, збільшиться
навантаження як контролюючих органів, так і судів, адже виходячи із норм Закону
України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР та Закону України «Про захист
від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 № 236/96-ВР порівняльна реклама
може бути як правомірною, так і неправомірною.
Проте, враховуючи досвід ЄС та США, можливість суб’єктів підприємництва використовувати порівняльну рекламу є усталеною практикою. При цьому є багато кейсів, де такий вид реклами був визнаний порушенням.
Список використаних джерел:
1.
Коваль М. Порівняльна реклама в Україні:
останні зміни. Юридична Газета Online. 2020. URL:
https://yur-gazeta.com/publications/practice/zahist-intelektualnoyi-vlasnosti-avtorske-pravo/porivnyalna-reklama-v-ukrayini-ostanni-zmini.html.
2.
Про рекламу: Закон України від 03.07.1996
р. № 270/96-ВР Дата оновлення: 21.03.2021р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-вр#Text
(дата звернення: 13.04.2021р.).
3.
Concerning
misleading and comparative advertising: Directive 2006/114/EC of the European Parliament and of the Council of
12.12.2006.
URL:https://eur-lex.europa.eu/legal
content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:32006L0114&from=BG (дата
звернення: 13.04.2021р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар