ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКАЗІВ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
Процес доказового
права і процесу доказування було сформовано через тривалий історичний розвиток
суспільних відносин. Сучасний стан інституту доказування є тривалим підсумком
еволюції доказового праву суспільства, що дає змогу оцінити концепції, які
пропонувались у сфері доказування та ефективність формування більш демократичного судового процесу.
На сьогодні одним із
важливих інститутів господарського судочинства є інститут доказування, адже при
правильному вирішенню спору між учасниками справи, випливає основна функція
будь-якого судочинства: захист прав та законних інтересів суб’єктів
господарювання, оскільки при справедливому та незалежному вирішенні
господарського спору найважливіше місце приділяється судом це дослідження
доказів сторін та з’ясуванні обставин справи [4].
Інститут доказування
та його розвитку було присвячено багато наукових праць науковцями, які акцентували
увагу на окремі аспекти його функціонування у
судовому процесі та його впливу на суспільні правовідносини. Досягнення цілей
правосуддя у господарському судочинстві обумовлює застосуванню судом норм матеріального права
для встановлення фактичних обставин справи. Головним завдання при дослідженню доказів різних судових інстанцій
є з’ясування певних юридичних фактів, з якими пов’язані виникнення, зміна й
припинення прав та обов’язків суб’єктів правовідносин, між якими виник спір, що
розглядається судом [5].
Термін «докази» є
досить поширеним аспектом роздумів та теорій, тому не має єдиного тлумачення
стосовно даного терміну, тому основне
визначення поняття було закріплено у статті 73
ГПК.
У чинній редакції ГПК
на відміну від попередньої редакції, набуло багато змін у сфері регламентації
доказування, зокрема, умови та порядок їх подачі, появі нового виду доказів, появу
нових терміні такі як показання свідків, висновок експерта з права та
дослідженню доказів за місцезнаходженням, огляду речових речей, що швидко
псуються, тому відповідно до нашої тематики стосовно забезпечення доказів їх
було закріплено в розділі, а саме докази та доказування, без доповнення главою
5-1, яка додатково регулювала дане питанню, згідно з попередньою редакцією ГПК,
тому нова редакцією на сьогодні було узагальнено та приділено значної уваги
даному інституту господарського судочинства [1],[2].
Відповідно до
параграфу вісім глави п’ятої чинної редакції ГПК інститут забезпечення доказів
включає: допит свідків, призначення експертизи, витребування та огляд доказів,
у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів
та зобов’язання вчинити певні дії щодо доказів. Метою якого є збереження або
закріплення фактичних даних, які будуть
розглядатися та використовуватися як докази
у судовому засіданні при розгляді господарських справ. Наприклад, згідно
статті 43-2 попередньої редакції ГПК зосереджується увага на такому переліку
запобіжних заходів: витребування доказів до подання позову, огляд приміщень, в яких
відбуваються дії, пов’язані з порушенням прав та накладення арешту на майно, що
належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в
інших осіб. Отже, редакції мають статті, які присвячені питанню забезпеченню доказів,
але поточна редакція, яка регулюється статтею 81 ГПК України, доповнила подачу
доказів та причини їх неподання на вимогу суду, крім умов та інформації,
яка повинна бути під час подання
клопотання про витребування доказів судом [1].
Наступним способом
забезпечення доказів є показання свідків, яке має закріплення у тому самому
розділі в параграфі другому статтею 87 ГПК України, як повідомлення про відомі
йому обставини, які маю значення для справи, відповідно до попередньої
редакції, даного поняття не існувало та було закріплено в іншому розділі, яке
регулювалося статтею 30 ГПК України, як участь посадових осіб та інших працівників
підприємств, установ, організацій, державних та інших органів замість свідків
як учасників процесу та показання їх прирівнювались до повноцінних доказів.
Головною зміною у чинній редакції зосереджено увагу викладанню свідком
письмових обставин у заяві, де його підпис
посвідчується нотаріусом [3].
Іншим способом
забезпечення є висновок експерта, який на відміну від попередньої редакції,
який регулювався статтею 42 ГПК України,
своє закріплення зосередило у розділу п’ятому параграфі шостому статтею 98, де не тільки закріпив
визначення поняття висновку експерта, але зосередив сутність даного способу в
окремих статтях, які регулюють значення та вимоги експертизи в судовому порядку
[6].
Стосовно огляду
доказів за місцезнаходженням, відбулися зміни як у назві статті так і
викладеного змісту, попередня редакція регулювалася статтею 39 ГПК України, яка
мала назву огляд та дослідження письмових і
речових доказів у місці їх знаходження, чинна редакція закріпила дане
явище у статті 82 ГПК України, що доповнена розширенням видів доказів, які не
можна доставити до суду та оглядаються за їх місцезнаходженням, що
повідомляється учасникам процесу. Також з’явилася стаття 83 ГПК України, яка
регулює питання речових доказів, що швидко псуються та на мою думку є
доповненням попередньої статті, адже огляд речей, які швидко псуються
здійснюється з урахуванням про огляд доказів за місцезнаходженням їх [1],[2].
Отже, у сфері доказів у господарському процесі є позитивні зміни, але вони потребують глибокого аналізу, тому наша держава поступово вводить зміни та доповнення, відповідно до нормативно-правових актів через процес євроінтеграції.
Список використаних джерел
1. Господарський
процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р.
// № 1798-XII [Електронний ресурс]. –
Режим доступу URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n2112
2.
Господарський процесуальний кодекс України редакція до
15.12.2017 р. // № 1798-XII
[Електронний ресурс]. – Режим доступу URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12/ed20171215#Text
3. Гринькова
А. І., Вербіцька М.В.
Деякі особливості показань свідків як доказу в господарському судочинстві. /
Терноп. нац. ун-т. Тернопіль.
2018.-3с. URL:
http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/40621/1/166.pdf
4. Шашалюк А. А., Вербіцька М. В. Особливості доказування
в господарському процесі за новими правилами ГПК України. / Терноп. нац. економ. ун-т. Тернопіль. 2020. -3с. URL:
http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/30440/1/142.pdf
5. Черкаська Н. Р., Козирєва В. П. Особливості
інституту доказування у системі господарського процесу України. Київ: АЕРО. 2020. -3с. URL: https://dspace.nau.edu.ua/bitstream/NAU/45891/1/%d0%a7%d0%b5%d1%80%d0%ba%d0%b0%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0%20%d0%9d.%d0%a0..pdf
6. Попович І. М. Проблемні питання призначення та
проведення судової експертизи в господарському судочинстві. Право:
Загальні положення судової експертизи. Харків.,
2019.-17с. URL:
https://doi.org/10.32353/khrife.2.2019.14
Немає коментарів:
Дописати коментар