Іванова О.Д.,
студентка
Юридичного інституту
Науковий керівник: Марченко
В.Б., к.ю.н.,
професор кафедри
підприємницького та корпоративного права
ВИНИКНЕННЯ СПОРІВ З ПРИВОДУ ІСТОТНИХ УМОВ ТА ПОРЯДКУ
УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ
Одним з
невід’ємних прав власника земельної ділянки є можливість надати таку ділянку в
оренду, уклавши договір оренди земельної ділянки . Згідно ст. 13 Закону
України «Про оренду землі», договір оренди землі – це договір,
за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку
у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний
використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог
земельного законодавства[3].
Оренда землі характеризується як специфічний правовий
інститут, оскільки містить у собі деякі неоднозначні моменти, наприклад,
постійні зміни у законодавстві, які можуть передувати виникненню спорів. Одним
з найрозповсюдженіших видів таких спорів є ті, які виникають з приводу істотних умов та порядку
укладення договір оренди землі.
Порушення істотних умов та порядку укладення договору
оренди землі може стати підставою для визнання недійсним такого договору . Так,
у судовій справі № 922/3001/17 позивач звернувся до суду
із позовом про визнання недійсним договору оренди землі та зобов’язання
відповідача повернути земельну ділянку у власність держави, посилаючись на те,
що спірний договір укладений з порушенням норм законодавства ( ЗУ «Про оцінку
земель» та «Про оренду землі»), а саме без проведення нормативної грошової
оцінки орендованої земельної ділянки, що є істотною умовою даного договору.
Дана судова справа
пройшла розгляд чотирьох судових інстанцій. Рішення суду кожної інстанції
відрізнялось одне від одного, оскільки з кожним розглядом з’ясовувались нові
обставини справи, які дозволили суду знайти спільний знаменник, який
безпосередньо дозволив розв’язати спірні правовідносини. Кінцеву крапку при
розгляді цієї справи поставив суд першої інстанції за новим розглядом. Суд
першої інстанції за новим розглядом прийняв рішення відмовити в задоволенні
позову. Підстави для прийняття такого рішення такі:
·
договір оренди землі
укладався в той час, коли законодавством передбачалася можливість укладати такі
правочини як з проведенням нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, яка
вже визначена, так і без такої, оскільки
нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які
відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними
агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають [6];
·
розрахунок орендної плати в даному договорі оренди
землі був складений відповідно до порядку , ставок та встановленим обмеженням,
а також відповідав вимогам законодавства України , яке діяло на момент
укладення договору, тобто позивачем не було доведено порушення норм
законодавства при укладенні даного правочину. Аналогічна правова позиція
викладена в Постанові Верховного Суду України від 15.05.2018 у справі №
922/3000/18 [4].
Оцінивши, доводи
суду, необхідно зазначити те, що ці підстави спростовують твердження позивача
про те, що сторонами не було дотримано
вимог законодавства при укладені спірного договору, а саме ст.ст. 1, 13, 15, 21
Закону України "Про оренду землі" ст. 13 Закону України "Про
оцінку земель", (в редакції, які
були чинні на момент виникнення спірних правовідносин),тобто тих підстав, які
вказували на не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є
предметом оренди, та, як наслідок, з порушенням відповідних положень Закону, що
регулюють визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою,
які стали підставами для відмови в задоволенні позовних вимог. Отже, виходячи з
аналізу даної судової справи можна дійти висновку, що зміни у законодавстві,
часто можуть призвести до того , що
особа, яка звертається із позовом до суду, не звертає увагу на такі зміни ,
порушуючи принцип нормативно-правового акта в часі як можна спостерігати в
даній судовій справі, і внаслідок чого позовні вимоги будуть необґрунтованими
та незадоволені судом.
Тому, здійснивши
аналіз норм чинного законодавства, а саме статті 15 Закону України «Про оренду землі»
можна визначити, що істотними умовами договору оренди землі є:
· об'єкт оренди
(кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
· дата укладення та
строк дії договору оренди;
· орендна плата із
зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків,
порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Законодавством
передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися також
й інші умови, наприклад, щодо порядку страхування об’єкта оренди, якісного
стану земельних угідь, проведення меліоративних робіт, обставин, які можуть
вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, порядку виконання
зобов’язань сторін, а також порядку відшкодування витрат на здійснення заходів
щодо поліпшення та охорони об’єкта оренди,
тощо [3]. Тим самим, законодавець, не обмежує сторін щодо визначення додаткових
умов в договорі оренди землі, а надає можливість для забезпечення гарантії
виконання даного правочину.
Укладення договору
оренди земельної ділянки відбувається в письмовій формі з можливим нотаріальним
посвідченням (тобто, здійснюється за бажанням однієї із сторін) та здійсненням
обов’язкової державної реєстрації права оренди земельної ділянки. [3]
ЛІТЕРАТУРА:
1.
Земельний кодекс
України (Відомості Верховної Ради України (ВВР),
2002, № 3-4, ст.27) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text
2.
Господарський
процесуальний кодекс (Відомості Верховної
Ради України (ВВР), 1992, № 6, ст.56) URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text
3.
Закон України «Про
оренду землі» (Відомості Верховної Ради
України (ВВР), 1998, № 46-47, ст.280) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text
4.
Постанова Касаційного
господарського суду у справі № № 922/3001/17
від 18 червня 2018 року URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/74842286
5.
Рішення
Господарського суд Харківської області у справі № № 922/3001/17 від 1 листопада
2017 року URL: Рішення Господарського
суд Харківської області у справі № № 922/3001/17 від 18 вересня 2018 року URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/76722536
6.
Рішення
Господарського суд Харківської області у справі № №
922/3001/17 від 18 вересня 2018 року
URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/76722536
7.
Постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.1995
року № 213. {Постанова втратила чинність на підставі
Постанови КМ № 1147 від
03.11.2021} URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213-95-%D0%BF#Text
Немає коментарів:
Дописати коментар