ЗАХИСТ
ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ
КОМЕРЦІЇ
Інтелектуальна власність — цe ocoбливa
cфepa пpaв, щo нині дoзвoляють oтpимaти кoлocaльні нaдпpибyтки зa кopoткий
тepмін, пpичoмy чacтo — з мінімaльними aбo і пpaктичнo відcyтніми інвecтиціями.
Право інтелектуальної власності — у найширшому розумінні означає закріплені
законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій,
художній, виробничій та інших галузях. Одним із найбільш головних завдань
юриспруденції виступає охорона авторських прав, адже в сучасності дуже поширене
недобросовісне присвоєння інтелектуальної власності. Власником авторського
права називається особа, наслідком творчості якої є твір, винахід, доробок
тощо.
Завдяки інтелектуальній власності
розвивається інноваційна діяльність між країнами, тобто створюються галузі, в
основі яких є знання, тому відбувається науково-технічний обмін. Але через те,
що в деяких країнах відсутній чіткий механізм захисту інтелектуальної
власності, то рівень піратства, недобросовісного присвоєння та правопорушень
лише зростає.
Поступово до правової та ділової практики
прийшло таке поняття, як “електронна
комерція”. Відповідно до п. 1 ст. 3 (Визначення термінів) Закону
України “Про
електронну комерцію”
“електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що
виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення
цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням
інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких
відносин виникають права та обов’язки майнового характеру” [1] .
Інтелектуальна власність постійно
адаптується й на сьогоднішній день вона у видозміненому вигляді, аби могла бути
в Інтернеті й відповідати он-лайн середовищу. Міграцію інтелектуальної
власності в електронну комерцію можна
розглядати щодо кожного різновиду прав. Наприклад, різні фільми, витвори
мистецтва, а також літературні твори вже можна бачити у цифровому середовищі.
Програмне забезпечення лежить в основі функціонування цифрових технологій. Воно
теж являється об’єктом інтелектуальної власності й охороняється патентом або
законодавством щодо авторського права.
Ще одним прикладом інтелектуальної
власності виступають торговельні марки або знаки, які ідентифікують товари та
послуги, надають споживачеві можливість відрізняти товари один від одного, які
виробляються окремими підприємствами [2].
У електронній комерції підсилюється значення комерційних брендів, які
використовують товарні знаки з різними стратегіями такими як рекламна та
маркетингова. З’являється ще більше небезпеки для товарних знаків через
підвищену вразливість до порушення прав, а також через недобросовісних конкурентів.
Охорона прав інтелектуальної власності
ґрунтується на тезі, що власник прав інтелектуальної власності має законне
право на прибуток, отриманий від експлуатації цих прав.
Відповідно до п. 7 ст. 3 (Визначення термінів) Закону України “Про електронну комерцію” “електронний
правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних
прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних
систем” [1]. Система захисту інтелектуальної власності
не могла б бути завершеною, якби не мала ефективного забезпечення прав
інтелектуальної власності в електронній комерції, тому що тоді б правовласники
взагалі не мали жодних механізмів запобігання порушенням прав та відшкодування
завданих збитків.
На жаль, у правових системах різних країн
все більше поширюються поняття «фальсифікат», «контрафакт», «піратська
продукція», «неоригінальна продукція», «підробка». В українському праві є
доволі багато категорій, якими описуються можливі різновиди порушень
інтелектуальної власності [3].
Для самозахисту правовласникам
інтелектуальної власності варто виявляти порушення, здійсненні проти їх прав в
Інтернеті. На сьогоднішній день існують різні юридичні компанії, котрі
спеціалізуються на тому, що допомагають перевіряти наявність порушень в
Інтернеті, збирати потрібну інформацію, яка потрібна для боротьби з порушенням
прав.
Системи сповіщення та видалення є одними з
найбільш простих методів захисту в Інтернеті, вони є повністю доступними
власникам інтелектуальної власності та відвідувачам сайтів. Використовуючи цей
метод, можна скаржитись на веб-сайти, на яких прослідковувались правопорушення,
й у випадку, що скарга буде розглянутою, то товар чи певні матеріали будуть
видалені. Але часто системи сповіщень та видалення вважаються недостатнім
засобом забезпечення прав в Інтернеті, тому потрібно використовувати ще інші
заходи, котрі містять автоматизовані засоби для виявлення незаконного змісту [3].
У сфері захисту інтелектуальної власності
суб’єктам провадження електронної комерції необхідно брати на себе
відповідальність щодо захисту прав на товарні марки, авторських прав тощо, але
не тільки своєї власності, а й інших.
Дотримання різних видів захисту зменшить кількість судових справ, пов’язаних з інтелектуальною власністю, тому що мінімізуються ризики щодо порушення прав. Людям, котрі працюють в галузі електронної комерції, варто посилювати рівні захистів й відповідальність, а також бути готовими до того, що ризик виникнення загроз все одно не може бути повністю усунутий.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Про електронну комерцію: Закон України від
03.09.2015 № 675-VIII. Офіційний портал ВРУ.URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/675-19/print.
2. Еннан
Р. Є. Інтелектуальна власність у сфері електронної комерції. Порушення прав інтелектуальної
власності та боротьба з ними: матеріали V Всеукраїнської науково-практичної
кон-ференції, м. Київ, 07 грудня 2017 р. / за ред. А. С. Штефан.; НДІ інтелектуальної
власності НАПрН України. — К. : Інтерсервіс, 2018. — С.12-16. URL:https://drive.google.com/file/d/1SVWHZ3sD7BcqNfncqOeCzOPEeKukyCGc/view
3. Романюк У. В. Запобігання порушення прав
інтелектуальної власності в е-комерції (Досвід європейської практики для
України) / У. В. Романюк // Порівняльно-аналітичне право. – 2020. – №1. – С.
186–191. URL:http://ir.nusta.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/5963/1/6168_IR.pdf
Немає коментарів:
Дописати коментар