МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ
Міжнародна торгівля
стала основою економічного розвитку. Електронна комерція відбувається щодня і
вимагає міжнародного правового нагляду. Особливістю такого роду правовідносин є
те, що більшість із них мають екстериторіальний характер. Такі країни, як
Сполучені Штати та Велика Британія, багато разів намагалися розширити свої
системи та законодавство на вирішення мережевих конфліктів, щоб регулювати
поширення інформації, але всі вони закінчилися невдачею. Є дві основні причини,
чому електронну комерцію важко контролювати. По-перше, електронна комерція та
пов’язані з нею технології швидко змінюються. Традиційно формулювання законів є
еволюційним процесом, який пристосовується до потреб суспільства. З точки зору
електронної комерції, темпи змін були і все ще є занадто швидкими, щоб досягти
цього процесу. Це призводить до вибору між застосуванням існуючого
законодавства або прийняттям нового законодавства, спеціально націленого на
електронну комерцію. По-друге, характер використовуваної технології означає, що
вона носить транснаціональний характер. Іншими словами, питання полягає в тому,
яка правова система має юрисдикцію щодо операцій електронної комерції. Для
нормального функціонування та розвитку електронної комерції необхідно
стандартизувати механізм використання Інтернету для проведення
транзакцій. Конвенція Організації Об’єднаних
Націй про використання електронних комунікацій у міжнародних договорах була
прийнята 23 листопада 2005 року та набула чинності 1 березня 2013 року. [1]. Метою конвенції є сприяння використанню
електронних комунікацій у міжнародній торгівлі шляхом забезпечення використання
електронних комунікацій у міжнародній торгівлі. Використання електронних
засобів та інформації, якими обмінюється засоби, які були дійсними і
підлягають виконанню у тій же мірі, як і їх традиційні паперові.
Конвенція має на меті
покращити уніфікацію правил електронної комерції, сприяти уніфікованості
включення зразкового законодавства ЮНСІТРАЛ щодо електронної комерції у
національні закони, а також оновити та доповнити певні типові законодавчі акти
на основі нещодавньої практики. Для правових систем, які ще не прийняли жодного
законодавства про електронну комерцію, особливо рекомендується вжити заходів.
Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронну комерцію (1996 р.) був прийнятий 12
червня 1996 р. (додаткова стаття 5bis прийнята в 1998 р.) [2] і зобов’язував національних законодавців сформулювати
міжнародно визнані норми, спрямовані на усунення перешкод у законах про
електронну комерцію та покращення її правової передбачуваності. Він спрямований на подолання перешкод, створених правовими
нормами, які не можуть бути змінені через контракти. Принцип функціональної
еквівалентності означає, що електронні повідомлення можна вважати
еквівалентними паперовим повідомленням. Зокрема, він визначає конкретні вимоги,
яким повинна відповідати електронна пошта для досягнення тих самих цілей і
функцій, що й багато понять, що використовуються у сфері традиційного
паперового обігу: «напис», «оригінал», «підпис» тощо.
З розвитком
електронної комерції та встановленням довіри споживачів Європейська комісія
висунула пропозицію щодо директиви щодо цифрового підпису. [3]. Проект встановлює мінімальні вимоги до сертифікатів
електронного підпису та послуг аутентифікації, а також вимагає, щоб електронний
підпис і письмовий підпис визнавали однаково в законодавстві, особливо в
транскордонних угодах. Європа, як і Сполучені Штати, є одним з основних
тестових майданчиків для електронної комерції. Оскільки Сполучені Штати та
Європейський Союз є найбільшими у світі торговими групами, угода між ними
охоплюватиме значну частину транзакцій електронної комерції.
Однак, поряд з перевагами електронної комерції, існують також потенційні
ризики, зокрема ухилення від сплати податків, шахрайство та порушення прав
інтелектуальної власності. Ці ризики реальні, але в розвинених країнах ними
можна керувати таким чином, щоб не порушувати електронну комерцію. В Україні
боротьбу з кіберзлочинністю, у тому числі у сфері електронної комерції,
здійснюють служби електронної розвідки. [4].
Тому стрімкий розвиток електронної комерції в останні роки створив нові можливості для функціонування сучасної міжнародної торгової системи. Водночас суспільні відносини, що формуються у сфері електронної комерції з використанням глобальної інформаційної мережі, потребують свого правового нагляду, метою якого є координація поведінки суб’єктів таких відносин та відповідний вплив на них.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень
в міжнародних договорах. Документ 995_e71, підписання від 23.11.2005. Офіційний портал: Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_e71#Text
2. Міжнародне-правове
регулювання електронної торгівлі. Портал: Українське право, URL: https://ukrainepravo.com/international_law/private_international_law/mizhnarodno-pravove-regulyuvannya-elektronnoyi-torgivli/
3. Електронний бізнес та електронна комерція. Портал: Мего-Інфо - Юридичний
портал №1. URL: http://mego.info/матеріал/51-електронний-бізнес-та-електронна-комерція
4. Л. Ю. Патраманська. Електронна комерція: переваги та недоліки. Портал:
Електронний журнал «Ефективна економіка» включено до переліку наукових фахових
видань України з питань економіки (Категорія «Б», Наказ Міністерства освіти і
науки України від 11.07.2019 № 975) URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4505
Немає коментарів:
Дописати коментар