Христофоров Р. О.,

 4 курс, Юридичний інститут

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник: ст. викладач

кафедри підприємницького та корпоративного права Ільницька Н. Ф.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТА ДЕРЖАВНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

На сьогодні серед громадян розповсюджена думка що державних акціонерних товариств не існує, але такою не увагою люди лише закривають очі як на можливості впливати на долю держави, так і в загрозу корупційних схем в державних акціонерних товариствах

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектору економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка в статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Кібенко визначає низку організаційно – правових форм, в яких можуть існувати та створюватися суб’єкти державного сектору економіки:

1) державне унітарне комерційне підприємство (діє відповідно до ГКУ); 

2) державне унітарне казенне підприємство (діє відповідно до ГКУ); 

3) акціонерне товариство; 

4) дочірнє підприємство, засноване на державній або комунальній власності;

5) державне об’єднання (концерн, інші види); 

6) інші, крім акціонерного, форми господарських товариств, переважно ТОВ; [4, с. 1]

Спершу з'явилась можливість створювати акціонерні товариства, в яких лише один учасник, тоді ж виникло  питання про те, чи доцільно збереження такої форми унітарного державного підприємства. Так, у колективному дослідженні «Державний сектор і функції держави в період кризи» підприємство з державною формою власності називають «реліктом соціалістичного минулого», автори зазначають, що «існуюча структура суб’єктів господарювання утруднює управління і перетворилася в один із факторів, що знижує ефективність функціонування державного сектору. У зв’язку із цим в Україні давно точаться дискусії навколо проблеми проведення його глибокого реформування». [2, с. 27]

Також Кібенко у своїй роботі «Організаційно-правові форми державного підприємства та державного акціонерного товариства: порівняльно-правовий аналіз» розглядає декілька аспектів, важливих для з'ясування відмінностей між державним комерційним підприємством та АТ із 100% державною часткою.

Автор виділяє певні розбіжності в процедурі створення. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (ч.1 ст. 73 ГКУ). Він зазначає, що процедура створення державного АТ є набагато складнішою через те, що більшість державних АТ виникають у процесі приватизації чи корпоратизації, тобто шляхом перетворення існуючого державного підприємства на АТ. [4, с.  3]

 Селіванова, зазначає , що процедури створення та процедури приватизації чи корпоратизації відрізняються, зауважує на тому, що ці АТ створювалися в особливому порядку. [3, с. 217] Майно таких товариств, як зазначає Кібенко, формувалося шляхом передання до їх статутного фонду майна державних підприємств (організацій) та акцій корпоратизованих підприємств цілої галузі (підгалузі) економіки. Причому майно передається до статутних фондів НАК / ДАК, і визнається їх власністю, а акції корпоратизованих підприємств, хоча й передаються до статутного фонду, не стають власністю НАК / ДАК, хоча є й випадки, коли вони визнаються власністю. [4, с. 4]

 Проаналізувавши сучасне законодавство автор статті визначає наступні особливості в діяльності державних підприємств:

1) ДП зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення.

 2) ДП не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. 

3) ДП має право відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, ДП має право лише в межах повноважень та в спосіб, що передбачені ГКУ та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. [4, с. 8.] Це не повний перелік таких особливостей згідно з роботою Кібенко

Органи управління. Відповідно до ч. 6 ст. 73 ГКУ органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. Керівник працює на підставі контракту, типова форма якого затверджена.

Система корпоративного управління в АТ є набагато складнішою. Функції загальних зборів у державних АТ виконує державний орган управління.[4, с. 10.]

Також Кібенко виділяє банкрутство, встановлюючи спільні підстави визнання  банкрутом як державних, так і інших підприємств, державна частка яких у статутному капіталі більша за половину.у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.[4, с. 12]. 

Щоб підсумувати варто зазначити, що форма державного підприємства вже не унікальна і її функції виконуються формою державного акціонерного товариства. 

Література

1. Господарськый кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р.  № 436-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144.

2. Пасхавер О. Й., Верховодова Л. Т., Кошик О. М., Агеєва К. М. та ін. Державний сектор і функції держави в період кризи. – К. : Відродження, 2009. – 129 с.

3. Селіванова І. А. Про різновиди акціонерних компаній, створених за участю держави. Універ. наук. записки. 2007. № 2 (22). С. 216– 217.

4. О. Р. Кібенко, Організаційно – правові форми державного підприємства та державного акціонерного товариства: порівняльно-правовий аналіз. 2014.  – 18 с.