Човган В. В.,

 4 курс, Юридичний інститут 

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник: ст. викладач

кафедри підприємницького та корпоративного права Ільницька Н. Ф.

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Порівнюючи з іншими інститутами національного законодавства, інститут ліцензування з’явився досидь недавно, проте у своєму розвитку набрав стрімкі темпи. Це проявляється у тому, що ліцензування на даний момент є одним із головних засобів регулювання держави діяльності суб’єктів підприємницької діяльності.

Почати дану роботу потрібно з виокремлення самого визначення «ліцензування». Відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензування – це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки  та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров’я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища. 

Доречним буде, також, зазначити, що ліцензія – це право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; [1]

Звертаючись до думки науковців щодо розуміння ліцензування, то варто згадати Радика І.Л., який зазначає, що поняття «ліцензія» являє собою дозвіл, який видається на окремий вид діяльності у сфері торгівлі. Тоді коли Саніахметова Н.О. визначає «ліцензію» як дозвіл (право) на здійснення ліцензованого виду діяльності, що виданий відповідним державним органом суб’єкту господарювання, обов’язковою умовою є дотримання ліцензійних вимог та умов. Пастух І.Д. Вказує, що ліцензія – документ державного зразка, виданий уповноваженим органом або уповноваженою особою, який засвідчує право його володаря на провадження вказаного в ньому виду діяльності, виконання певних дій або використання прав. Також він зазначає, що ліцензія може видаватися на здійснення господарської діяльності, що не обмежена кількісними та має тривалий характер. [3]

Досліджуючи питання правової природи ліцензування господарської діяльності К.А. Карчевський виділяє характерні ознаки ліцензування господарської діяльності, такі як: 1) ліцензування, насамперед, передбачає надання дозволу на заняття певним видом (видами) господарської (підприємницької) діяльності; 2) ліцензування – це діяльність, яка пов’язується з видачею ліцензій та вчинення інших дій, що пов’язані з видачею ліцензій (ліцензійних дій); 3) ліцензування провадиться тільки уповноваженими на це державними органами; 4) ліцензії видаються тільки певним особам; 5) ліцензуванню підлягають тільки певні види господарської діяльності; 6) ліцензування – це надання дозволу на певний строк; 7) ліцензування – це надання дозволу за певних умов. [6]

Звертаючись до сфери державного регулювання через призму ліцензування, то варто зазначити, що заходи прямих впливів використовуються державою в тому випадку, під час якого економічні методи не прийнятні чи не достатньо ефективні під час вирішення завдань. Адміністративні методи державного регулювання торговельної господарської діяльності втілюються в життя, в тому числі через такі засоби державного регулювання у сфері господарювання, як ліцензування. Адміністративно-правове регулювання ліцензування виступає складовою частиною усього державного регулювання у сферах економіки і являє у собі безпосередню та повсякденну реалізацію державно владного впливу на суспільні відносини, що пов’язані зі здійсненнями відповідних різновидів торговельної господарської діяльності, а також забезпечують стабільності, захистів прав і охоронюваних законом інтересів суб’єктів господарювання і публічних інтересів. [7]

Аби підсувати дану частину, варто зазначити деякі особливості ліцензування, а саме:

1) ліцензування насамперед передбачає надання дозволу на заняття певним видом (видами) господарської (підприємницької) діяльності; 

2) ліцензування – це діяльність, яка пов’язується з видачею ліцензій та вчиненням інших дій, що пов’язані з видачею ліцензій (ліцензійних дій); 

3) ліцензування провадиться тільки уповноваженими на це державними органами; 

4) ліцензії видаються тільки певним особам; 

5) ліцензуванню підлягають тільки певні види господарської діяльності; 6) ліцензування – це надання дозволу на необмежений строк, окрім видачі ліцензій на певний строк у випадках, передбачених законодавством України; 

7) ліцензування – це надання дозволу за певних умов. [4]

Якщо звертатися до більш вузької спеціалізації ліцензування діяльності суб’єктів підприємницької, цікавою темою для дослідження є ліцензування азартних ігор. У теперішній період це є особливо актуальним, адже в цьому році Президент України оголосив про реалізацію Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор». 

З цього приводу потрібно звернутись до роботи Баженової А.А., яка зазначає, що для створення гарантій, що правила проведення азартних ігор у казино та виплати винагороди не порушуватимуться, пропонується ввести обов'язкове резервування певної суми грошових коштів на окремому рахунку казино, а також встановити максимальний строк виплати виграшу. Через ліцензійні умови вводиться система контролю за проведенням азартних ігор у казино, за обігом фішок (прийнятими ставками та виплаченими виграшами) та за обігом готівки в касі казино. Для цього пропонується запровадити електронну систему, яка дозволить органу ліцензування контролювати в режимі реального часу операції із прийняття ставок та виплати виграшів, ввести відеофіксацію всіх процесів, які відбуваються за гральним столом, а також використовувати реєстратори розрахункових операцій, які передаватимуть інформацію про всі здійснені операції уповноваженим податковим органам.

Важливу роль у формуванні доходної частини державного бюджету відіграє плата за видачу ліцензії на право провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор. Загальноприйнятим у всьому світі є високий, порівняно з іншими, рівень плати за право здійснювати діяльність казино. 

Автор зазначає, що варто зважати також на супутні позитивні впливи відновлення в Україні цивілізованого ринку азартних ігор. Зокрема, за даними різних загальнодоступних джерел, до введення в Україні заборони грального бізнесу гральні заклади, розташовані в готелях, надавали за різними оцінками від 30% до 60% завантаженості номерного фонду готелів. Отже, ініціатива розміщення спеціальних гральних зон може привести до значного пожвавлення на ринку готельних послуг. Подальшу ланцюгову реакцію можливо спрогнозувати самостійно. [2]

Згадуючи спеціалізовані напрями ліцензування підприємницької діяльності, потрібно згадати роботу Медвідь І. Б. та Долішньої Т.І. щодо ліцензування діяльності підприємств нафтогазової промисловості. У даній статті науковиці звернули увагу на те, що умови ліцензування регулюють велике розмаїття спеціальних нормативно-правових актів, які встановлюють загальні засади та правила користування нафтогазоносними надрами та постачання нафти і газу. Чинне законодавство у сфері ліцензування діяльності підприємств нафтогазової промисловості передбачає одержання цілого ряду спеціальних дозволів та ліцензій для проведення господарської діяльності. Така велика кількість нормативно-правових актів обтяжує процедуру одержання ліцензійнодозвільних документів. Тому на думку авторів варто спростити процедуру державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій і суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках нафтогазової промисловості з метою забезпечення її прозорості; 

Крім того, результати вивчення особливостей обліку ліцензій як однієї зі складових нематеріальних активів, показали незначні відмінності в міжнародній та національній практиці обліку. На думку Медвідь І. Б. та Долішньої Т.І., їх можна знівелювати шляхом закріплення в обліковій політиці відповідних положень. [5]

ДЖЕРЕЛА

1. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 23, ст.158)

2. Баженова А.А. «Ліцензування азартних ігор в Україні» / Право і суспільство №3, 2017. – с. 100-105.

3. Грисенко П.О., Нагорна О.О., «Основні аспекти ліцензування господарської діяльності» / Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару. – ДДУВС, 29.11.2019. – с.102-103.

4. Капінус М. А. «Особливості ліцензування господарської діяльності в Україні» / Актуальні проблеми та перспективи розвитку приватного права в сучасних умовах : матеріали регіон. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 20 листоп. 2019 р.). – Дніпро : Видавець Біла К.О., 2019. – С. 127-130.

5. Медвідь І. Б., Долішня Т. І. «Окремі аспекти ліцензування: нормативно-правова база, облік ліцензій» / Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. – Вісник Хмельницького національного університету № 1, 2019. – с. 57-61.

6. Можайкіна О. С., «Правовий аналіз інституту ліцензування підприємницької діяльності» / International scientific and practical conference, 2020. – https://doi.org/10.30525/978-9934-588-92-1-44. – с. 182-186.

7. Пустовіт Ю.Ю., Запотоцька О.В., Тімашов В.О. «Ліцензування як один із засобів державного регулювання: теоретико-правові засади» / Право і суспільство №4, 2020. – с. 189-194.