Вовченко К.О.

«Міжнародні економічні відносини», 1 курс

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник – к.е.н., доцент
кафедри підприємницького та корпоративного права Замрига А.В.

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ПРОБЛЕМИ

Розвиток підприємництва – це могутній фактор, який реформує економіку, створює соціально орієнтований ринковий механізм, долає кризовий спад виробництва. Розвиток підприємства означає якісні зміни та оновлення господарської системи та організаційної структури, підвищення ефективності функціонування на основі вдосконалення техніки, технології та організації праці у всіх структурних підрозділах, підвищення якості продукції та послуг, що ним надаються. 

«Розвиток» та «зростання» підприємства поняття взаємопов’язані, але за своїм змістом часто можуть не співпадати. Підростанням підприємства – це збільшення його розмірів та обсягів виробництва. Про зростання підприємства свідчать показники випуску продукції, обсягу продаж, чисельності працівників тощо. Зростання є складовою економічного розвитку підприємства. В той же час, розвиток підприємства можливий не тільки за одночасного його зростання, а й за незмінних масштабів його діяльності – відсутність зростання не є перешкодою для розвитку підприємства.

Найбільш частим поштовхом до змін на підприємстві є кризові ситуації. Необхідні зміни у стратегії, виробничих процесах, організаційній структурі можуть здійснюватися поступово, у вигляді низки кроків, або ж радикально, у вигляді великих стрибків. Відповідно до цього існують «революційна» та «еволюційна» моделі розвитку на підприємстві.

Основними варіантами розвитку підприємства є внутрішнє зростання за рахунок використання власних ресурсів; злиття, поглинання інших господарюючих суб’єктів з метою збільшення ресурсів та виходу на нові ресурсні ринки та ринки збуту; перерозподіл внутрішніх ресурсів, зосередження їх на пріоритетних напрямках діяльності; припинення здійснення неефективних напрямків діяльності, не забезпечених ресурсами – може відбуватись шляхом продажу пакету акцій та активів, внутрішньої ліквідації або переорієнтації; відокремлення, передача видів діяльності, не забезпечених ресурсами, іншим виконавцям на договірній основі, через продаж або виділення активів. Слід зазначити, що вибір варіанту розвитку тісно пов’язаний із цілями, які стоять перед підприємством. 

Режими активізації розвитку підприємництва можна поділити на групи: організаційно-правові, фінансові, економічні і соціальні. 

Формування та розвиток національного підприємництва значною мірою залежать від створення відповідної правової бази, яка стимулювала б підприємницьку активність та добросовісну конкуренцію. Законодавство в сфері підприємництва повинно становити єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за повнотою нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності. Для успішного розвитку підприємництва необхідно створити ефективну правову базу його функціонування, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та постійне правове забезпечення з боку держави, що гарантує захист законного функціонування підприємництва, сприяє його розвитку. Економіко-правове регулювання підприємництва повинне забезпечувати свободу конкуренції між підприємцями, в тому числі і захист їх самих, і споживачів від будь-яких проявів монополізму та недобросовісної конкуренції; гарантувати всім підприємцям рівні права та створювати рівні можливості для доступу і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних та природних ресурсів; гарантувати недоторканість майна та забезпечувати захист прав власності підприємця; впровадити стимулюючу податкову та фінансово-кредитну політику; стимулювати інноваційну діяльність за допомогою цільових субсидій, податкових пільг, цільових кредитів; створити сприятливе правове середовище для розвитку різноманітних форм коопераційних зв’язків та самоорганізації суб’єктів підприємництва.

Перспективи розвитку підприємств обумовлюють проведення модернізації управління в виробничій, трудовій, соціальній та економічній сферах, яка буде сприяти досягненню економічної ефективності та соціальної справедливості.

Сучасний етап в розвитку підприємництва характеризується такими тенденціями:

1) Зростання платоспроможного попиту населення промислово розвинених країн, що призвів до «індивідуалізації» споживання, що в свою чергу викликає скорочення масового і зростання дрібносерійного виробництва. У цих умовах мале підприємство, належним чином оснащене, стає не менш конкурентоздатним, ніж велике виробництво.

2) Сучасні технології, що роблять серйозний вплив на розмір підприємства. Гнучкі виробничо-технологічні системи, створені з урахуванням новітніх технологій, вже не пред’являють жорстких вимог до розмірів підприємства і чисельності зайнятих на ньому працівників. Разом з тим відносне здешевлення сучасних засобів виробництва істотно знижує інвестиційний бар’єр для створення і початкового етапу розвитку нового підприємства.

3) Найсуттєвіше зміна ролі малого підприємництва в інноваційній сфері. З суб’єкта, успішно освоює передову техніку, малий бізнес перетворився в не менш успішного розробника сучасних технологій і засобів виробництва. Цьому сприяють високий рівень спеціалізації виробництва, гнучкі, неформалізовані структури управління, наявність творчої атмосфери в колективі однодумців, відсутність необхідності підтримувати випуск застарілої продукції. 

4) Радикальна зміна державного підходу до малого бізнесу. Його розвиток сприймається як основа соціальної та політичної стабільності. Однією з основних причин зміцнення становища малого та середнього бізнесу в останні десятиліття стала політика держави, спрямована на його підтримку і розвиток.

5) Інтернаціоналізація і транснаціоналізація малого та середнього бізнесу. Великий транснаціональний капітал став практикувати винос допоміжних операцій або завершальних стадій за кордон, де є реальна можливість економії на вартості робочої сили, природоохоронних витратах, транспортних витратах та ін.

Висновки. Особливе значення підприємництва встановлюється під час перехідного періоду до ринкової економіки в стимулюванні структурної перебудови економіки, формуванні нового соціального прошарку підприємців – власників як соціальної бази ринкової трансформації економіки, які забезпечують стабільність суспільства і гарантії незворотності руху до ринку. На жаль, підприємництво розвивається в умовах ненасиченого ринку послуг, недосконалого законодавства з питань власності, захисту прав споживачів та підприємців. Тому сьогодні ефект від підприємницької діяльності може досягатися не в тих напрямках, які потрібні для розвитку економіки, а за рахунок умілого використання недоліків чинного законодавства, миттєвої орієнтації у змінах цін на продукцію тощо. Зрозуміло, що досягнення успіхів у такий спосіб є короткостроковим. Отже, для розвитку підприємництва необхідно змінити суспільний менталітет, сформувати в країні відповідну підприємницьку інфраструктуру.

 

Література:

1.Сучасні тенденції розвитку підприємств https://www.trn.ua/articles/4724/ 

2.Поняття про економічні системи господарювання http://cpto.dp.ua/public_html/posibnyky/posibnyk/page3.html

3.Технічний та організаційний розвиток підприємства

https://buklib.net/books/29577/

4. Історія розвитку підприємництва https://stud.com.ua/21700/ekonomika/istoriya_rozvitku_pidpriyemnitstva