Пархомчук К.Р.

«Порівняльне комерційне право», 1 курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник – к.е.н., доцент

кафедри підприємницького та корпоративного права Замрига А.В.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ПРАВОВИХ СІМЕЙ СВІТУ

Право — явище світової цивілізації. Його розвиток підпадає під вплив загальних тенденцій, заснованих на принципах загальнолюдського характеру.

Людство увійшло до третього тисячоліття з численним різноманіттям існуючих правових систем.  Для позначення групи правових систем, що мають схожі юридичні ознаки, які дають підстави говорити про відносну єдність систем, порівняльне правознавство користується специфічною термінологією: «сім’я правових систем», «правові кола», «форма правових систем», «структурна спільність». Проте найбільшого поширення в сучасній компаративістиці набув термін «правова сім’я» .

Поняття «правова сім’я» не тільки сприяє формуванню загального уявлення про право, але й допомагає у вивченні окремих правових систем. Віднесення конкретної правової системи до певної правової сім’ї дозволяє, навіть без детального знайомства з конкретним правовим матеріалом, зробити низку висновків про її характерні риси. Це свого роду дедукція: відомо, що певна правова сім’я має певні характерні особливості. Також відомо, що правова система, яка досліджується, належить до цієї правової сім’ї. Отже, даній правовій системі притаманні певні характерні особливості. Це дає можливість відразу ж сконцентруватись на їх дослідженні.

РОМАНО-ГЕРМАНСЬКА ПРАВОВА СІМ’Я.  Об’єктом вивчення є романо-германська правова система. Причому вона досліджується в зв’язку з іншими правовими системами світу, на основі порівняльної оцінки низки своїх структурних елементів. 

В країнах романо-германської правової системи використовується відомий з часів Римської імперії, класичний поділ права на публічне і приватне. В підсистемі публічного права переважають імперативні(категоричні) норми, які не можуть змінювати учасники правовідносин, а у підсистемі приватного права провідне місце займають диспозитивні норми. Головним структурним елементом романо-германської системи права є галузь права. Всі норми чітко відповідають і прив’язані до певної галузі права. Це є результатом впливу правової доктрини, що вважає обов’язковим врахуванням предмету і методу правового регулювання. Всі галузі мають різний ступінь роздробленості і кодифікації. Значна частина приватного права кодифікована, на відміну від публічного. Натепер кодекси (поряд з іншими правовими актами і насамперед зі звичайними діючими законами) регулюють практично всі важливі сфери суспільного життя. Вони є основними джерелами права. На вершині піраміди перебувають конституції та конституційні закони, вища юридична сила яких та вплив на зміст і процес розвитку системи беззаперечні.

Дослідивши структурні особливості романо-германської системи права, можна зробити висновок, що основним джерелом права в ній є закон, а інші види джерел виконують допоміжну роль і доповнюють його. Таким чином ця система права має універсальний характер, порівняно з іншими правовими системами.

АНГЛОСАКСОНСЬКА ПРАВОВА СІМ’Я (система загального права). Англо-американська правова сім'я як система загального права (common law) являє собою сукупність національних правових систем, які мають загальні риси, що проявляються у єдності закономірностей і тенденцій на основі норми, сформульованої суддями у судовому прецеденті, який є основним джерелом (формою) права, у поділі права на загальне право і право справедливості, у превалюванні процесуального права над матеріальним. 

Англія була найбільшою колоніальною державою, тому  близько третини населення світу живе згідно з нормами англійського права. Структуру англійського права, слід одразу зазначити, що воно не знає внутрішнього поділу на публічне і приватне, загальносоціальне і юридичне. Воно навіть не диференціюється на цивільне і адміністративне, кримінальне і торгове, проте класифікується на загальне право і право справедливості. Також в англійському праві не існує галузевих інститутів як сукупності однотипних норм права. А норма права являє собою відпрацьоване судовою практикою рішення з конкретної справи. Така структура права зумовлює те, що воно не може бути кодифікованим. Наведені особливості права пояснюються його історією. Воно створювалося судовою й адміністративною практикою, тому менш логічне і послідовне, важкодоступне і нераціоналізоване.

РЕЛІГІЙНА ПРАВОВА СІМ’Я. Це сукупність національних правових систем, які мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, що склалися на основі релігійного тексту як основного джерела права, котре являє собою тісне переплетення релігійних, юридичних, моральних, міфічних приписів, визнаних державою.

 Мусульманське право є досконалою політико-правовою доктриною у релігійно-общинній групі правових систем. Ця правова система існує в межах ісламської релігії, яка має державний характер і більш, ніж решта релігій, пов'язана з правом. Але не є самостійною галуззю чи сферою науки.

Індуське право — сукупність релігійних, моральних і правових норм, основою яких є індуїзм. Джерела права: веди — ідейні принципи індуського права; смрити — коментарі вед, зібрання висловлювань видатних людей; правові звичаї — правила поведінки для кожної касти.

Канонічне право сукупність канонів (правових рішень), які встановлені на християнських церковних зборах, а також постанови Папи Римського у католицькій церкві. Канонічне право поєднує моральні й корпоративні правила поведінки і визнається законом за підтримки відповідною державою (наприклад Ватиканом).

ТРАДИЦІЙНА ПРАВОВА СІМ’Я. Об'єднує правові системи, що ґрунтуються на звичаєвому праві. Її особливістю є піднесення прав громади над правами окремого індивіда. 

Традиційне японське право — сукупність моральних, релігійних і правових норм, звичаїв власного народу, рецепції романо-германського й американського права. Значну роль при вирішенні юридичних справ відіграють норми "гірі", що передбачають примирення сторін до звернення в судові інстанції.

Далекосхідне звичаєве право — базується на філософських ученнях Конфуція про гармонічну поведінку людей. Основні джерела правової поведінки: норми-традиції (ритуали), етичні норми, норми-звичаї, норми права.

Звичаєве право держав Африки, Азії, Океанії — сукупність правил поведінки, що склалися на основі норм-звичаїв протягом тривалого часу, а також норм права колоніальних держав. Звичаєве право має в основному неписаний характер і передається поколіннями. Воно захищає інтереси спільноти, а не окремої людини. Спірні питання здебільшого розглядаються, не доходячи до офіційних судів.

ЗМІШАНІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ.  Це своєрідні системи права, на які суттєво впливають системи континентального і англо-американського права. Як правило, законодавчі акти цих країн не мають загальних частин і присвячені конкретно-регулювальним нормам. У зв'язку з інтенсивністю міжнародного співробітництва і обміну правовою інформацією стає все очевиднішою подібність законів країн континентальної системи. 

ПРАВОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ.  В своєму розвитку Україна пройшла довгий і тернистий шлях. Значна частина історії нашої держави проходила під ковпаком держав-загарбниць. Але попри багатовікове поневолення українці змогли зберегти свої національні ознаки. Відмова від одно полярної ідеології, в тому числі і правової, закономірно вплинула на правову систему України та на її складові елементи.

Правова система сучасної України формується як виключна, звільнена від псевдосоціалістичної сутності. Ця система знаходиться в стадії перехідного періоду і деякою мірою зберігає певні риси минулої системи, з якої вона сформувалася. Водночас за період незалежності України закладений правовий фундамент, що дає змогу твердити, що вона входить у романо-германський тип правової системи на правах особливого європейського різновиду

В правовій системі злились в єдине потреби людей з їх думками, волею й почуттями, з правовими традиціями і арсеналом техно-юридичних засобів, з вчинками, діяльністю їх об'єднань. В силу сказаного правову систему можна визначити як наукову категорію, яка дає багатовимірне відображення  правової дійсності певної держави на її ідеологічному, нормативному, інституціональному і соціальному рівнях. Сутність правової системи реалізується в її основних функціях - інтегративній, регулятивній, комунікативній, охоронній, її дія в соціальній системі, шляхи і форми впливу на суспільне середовище. Отже, поняття “правова система” має узагальнюючий характер. Воно містить у собі, по суті, усі правові явища: правотворчість, правосвідомість, діяльність, що реалізує право, правову ідеологію.

Використані джерела:

• Теорія держави і права (Альма-матер) – 2013 рік; Автор: Сергій Бостан

• Науковий вісник Міжнародного гуманітраного університету. Сер.: Юриспруденція. 2013 рік № 6-1 том 2

• ПРАВОВІ СИСТЕМИ. СВІТОВИЙ ДОСВІД. Автор – провідний спеціаліст Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України Кравцова Ю.О.

https://minjust.gov.ua/m/str_2694

• О.Ф.Скакун. "Теорія держави і права", Х.2001р.

• Георгіца А.З. Міжнародне публічне право: особлива частина. - Ч.: Чернівецький державний університет 1996 р.