Аспірант Будянський М.П.
спеціальність «12.00.03 – Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право»
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Науковий керівник – к.ю.н., доцент кафедри підприємницького та корпоративного права Коломієць-Людвіг Є.П.
ІНТЕРНЕТ-ПІРАТСТВО ЯК РІЗНОВИД ПОРУШЕННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА НА АУДІОВІЗУАЛЬНІ ТВОРИ
Однією з найбільш очевидних ознак сучасного світу є стрімкий розвиток інформаційних технологій та їх проникнення в усі сфери життя людини. Внаслідок глобального розповсюдження мережі Інтернет, авторське право отримало безпрецедентний виклик, оскільки його порушення ще ніколи не мали такого масового характеру, а наявні механізми захисту не здатні забезпечили повноцінне вирішення даної проблеми.
Твори, зафіксовані в електронній формі і розміщені в мережі, можуть бути сприйняті необмеженим колом користувачів у будь – який час. Проблема полягає в тому, що більшість правовласників не мають можливості відстежувати розповсюдження і використання об‘єктів авторського права в Інтернеті, а традиційні способи захисту не є ефективними в новому цифровому середовищі. Тому питання як форм існування об‘єктів авторського права в мережі, так і особливостей їх захисту в сучасних умовах є надзвичайно актуальним.
Протягом тривалого часу Україна – на лідируючих позиціях у рейтингу країн-порушників права інтелектуальної власності, а в 2016 стала першою в анти-рейтингу, що був оприлюднений у звіті міжнародного альянсу інтелектуальної власності (IIPA)[2].
З початком активної діяльності Департаменту кіберполіції Національної поліції України, експерти відзначили позитивні зрушення в даній сфері, однак кількість нелегального контенту все ще залишається значною. Так, на початку травня 2019 року, кіберполіція завершила операцію «Пірати» за результатами якої було відкрито низку кримінальних проваджень та припинено діяльність більше 30 піратських ресурсів, однак їх місце відразу ж зайняли новостворені [4]. станом на 2020 рік ми вже не на першому місці серед країн-порушниць, однак все ще входимо до Priority Watch List. Priority Watch List – це щорічно оновлюваний список країн за версією ІІPA, в яких найбільше порушуються права інтелектуальної власності. Так, в 2020 році Україна залишилась у цьому «почесному клубі» разом із такими країнами, як Аргентина, Чилі, Китай, Російська Федерація, Мексика, Тайвань, В’єтнам та Індія та іншими[3].
Важливими факторами, що безпосередньо впливають на результативність боротьби з розповсюдженням нелегального контенту в Україні, є: низька купівельна спроможність населення та відсутність регіональних цін; недоступність ліцензійного контенту та відсутність локалізації значної частини ліцензійного контенту.
Таким чином, оминаючи зайві в даному контексті пояснення, можемо констатувати, що у вітчизняних реаліях поміж усіх можливих порушень авторського права на аудіовізуальні твори провідне місце займає саме інтернет-піратство. Природа економічної вигоди в контексті інтернет-плагіату кардинально відрізняється від такої у випадку піратства, в той час, коли плагіат маж на меті «просування» і мені порушника, піратство взагалі залишає його «поза увагою». В першому випадку економічна вигода виникає внаслідок того, що особу ідентифікують як автора певного об’єкту авторського права, в той час як «пірати» цілеспрямовано перешкоджають своїй ідентифікації аби уникнути можливої відповідальності.
На даний момент в світі не існує загальновживаного визначення терміну «інтернет-піратство». В українських засобах масової інформації інтернет-піратству найчастіше надається наступне визначення: «.. це скачування, відтворення, поширення аудіовізуальних файлів, художніх, літературних творів і кінофільмів без згоди на це правовласника» [6]. Саме в такому значенні по телебаченню досить часто можна зустріти рекламу з відомими артистами щодо попередження інтернет-піратства та відеоролики з відповідним вмістом перед переглядом фільмів в кінотеатрах (аби захистити відповідний контент).
Що стосується легального визначення, то в згідно пункту б) частини1 статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», піратство у сфері авторського права і суміжних прав визначається як публікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг. В свою чергу, інтернет-піратство зазначається як вчинення будь-яких цих, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет [1].
За статистикою від Української антипіратської асоціації станом на грудень 2017 року, узагальнена картина інтернет-піратства аудіовізуальних творів в світі виглядає приблизно так: 60% порушників користуються послугами сайтів які надають можливість будь-якого з видів стрімінгу (прямого або за посиланням). Користувачів відкритих торрент-ресурсів приблизно – 30 %, значно меншою популярністю користуються так звані платні піратські сайти – 2%. Трохи більшою популярністю користуються прямі завантаження – 5.7%. [7].
Враховуючи таку багатоманітність інтернет-піратства, вбачається виправданим і обґрунтованим розробка наступних, найбільш ефективних на думку автора цієї роботи способів боротьби із інтернет-піратством аудіовізуальних творів:
1. Реклама. Як відомо, основною метою піратів-постачальників нелегального контенту, безперечно, є комерційний зиск, який вони отримують за рахунок перегляду реклами «споживачами» їх продукції на сайтах або плати за користування нелегальними послугами (наприклад, платні піратські сайти, кардшейрінг). Оскільки частка платних піратських сайтів є дуже невеликою і дорівнює буквально 2 відсоткам, тому доцільніше буде сконцентрувати увагу саме на рекламі. Під час відвідування піратських сайтів нам дуже часто попадають рекламні роліки із відомими в Україні компаніями, наприклад «Цитрус», «Парі матч», «Meizu» і т.д. Деякі компанії свідомо йдуть на співпрацю із «піратами», а деяких просто цього не знають, бо їх рекламу розміщують на таких сайтах не вони самі, а посередник. У зв’язку із цим вельми ефективним засобом боротьби із «піратами» було б позбавлення їх основного джерела доходу – реклами. Держава може запровадити посилену відповідальність за розміщення незаконної реклами, проводити просвітницьку політику серед бізнесу щодо шкідливості таких дій. Адже ці компанії за рахунок нелегального просування свого продукту можуть отримати не обіцяні рекламодавцем збільшення продаж, а завдання значних репутаційні втрат. У такому разі із зменшенням ринку реклами на піратських сайтах цей незаконний «бізнес» буде неодмінно слабшати та втрачати свої позиції.
2. Введення поняття «безкоштовне копіювання» з відповідним правовим режимом. В багатьох країнах світу наявні законодавчі акти, які захищають інтереси авторів та правовласників у справах щодо захисту авторських прав в інтернеті. Проте у Швейцарії, в одній із найрозвиненіших країн світу, держава вперше в світовій практиці встала на бік користувачів. В жовтні 2011 року швейцарський уряд постановило, що безкоштовне копіювання продукції в інтернеті є законним і, більш того, не повинно переслідуватись з боку правовласників. Ця постанова уряду була винесена на підставі рішення швейцарського суду, який розглядав справу виробників розважального контенту про обмеження використання нових технологій для копіювання та розповсюдження авторських матеріалів в інтернеті, оскільки це зменшує їх доходи від продажу. В процесі розгляду справи в суді було встановлено, що третина громадян Швейцарії, які старші 14 років, копіюють контрафактні фільми, музику, ігри та інші інформаційні продукти з інтернету, але фінансові витрати цієї групи населення на придбання легальної продукції не зменшуються. В той час, як бюджет, призначений для придбання розважального контенту, залишається стабільним. Таким чином, «піратське» завантаження продукції з інтернету носить додатковий характер, а заощаджені на цьому кошті витрачаються на покупку легальної продукції. Інтереси правовласників при цьому практично не страждають [8]. Цей спосіб розв’язання проблеми інтернет-піратства дуже нагадує відомий афоризм «хочеш побороти корупцію – треба очолити». Можливо, у заможній Швейцарії, де користувачі можуть дозволити собі купляти легальний контент на постійній основі, така новела й має певний сенс, проте в Україні, в одній із найбільш «піратській» країні світу, де ще не сформувалась як слід культура поваги до чужих об’єктів інтелектуальної власності, таке нововведення, принаймні зараз, видається сумнівним. Варто лише сподіватись, що в близькому майбутньому, можливо, ми будемо готові наслідувати цей приклад «альпійської країни».
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про авторське право і суміжні права» [Електронний ресурс] закон України [в редакції від 14.10.2020].
2. IIPA. Special 301 Report on Copyright Protection and Enforcement [Електронний ресурс] / IIPA. – 2018;
3. IIPA. Special 301 Report on Copyright Protection and Enforcement [Електронний ресурс] / IIPA. – 2020;
5. Піратство в інтернеті [Електронний ресурс] // Українська антипіратська асоціація. – 2018.
6. Як захистити інтелектуальну власність в мережі Інтернет? [Електронний ресурс] // Юридична газета. – 2012.
7. Піратство в інтернеті [Електронний ресурс] // Українська антипіратська асоціація. – 2018.
8. Якова Т. С. Авторское право в интернете: швейцарский опыт [Електронний ресурс] / Т. С. Якова // Медиаскоп. – 2012.
Немає коментарів:
Дописати коментар