Левченко Я. Ю.,

членкиня студентського наукового гуртка 

«Клуб знавців бізнес-права та господарської юстиції», 

«Приватне право», 1 курс магістерського рівня 

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

 імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник: к.ю.н., доцент, 

доцент кафедри підприємницького та корпоративного права Чернега В. М. 

 «МЕКСИКАНСЬКА ПЕРЕСТРІЛКА» 

ЯК ЗАПОРУКА ВИРІШЕННЯ КОРПОРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ 

    Поширеною у господарських товариствах є ситуація коли неможливим є досягнення компромісу з питань, пов’язаних з їхнім управлінням. Такі гострі протиріччя призводять до виникнення невирішуваних корпоративних конфліктів, що в результаті ставлять під загрозу в цілому діяльність суб’єкта господарювання. 

У зарубіжних країнах загального права така «безвихідна ситуація» має назву «deadlock» та тлумачиться як «випадок, коли контролюючий учасник (акціонер) або група учасників, що діють спільно, не може забезпечити необхідну кількість голосів у тому чи іншому органі управління компанії для прийняття рішення, яке має фундаментальне значення для подальшої діяльності компанії» [1, с. 24]. «Deadlock» також може тлумачитися як неможливість колегіального органу господарського товариства (загальних зборів, наглядової ради, ради директорів, правління) прийняти рішення в межах своєї компетенції, що призводить до фактичного гальмування подальшої діяльності товариства.

Тобто, у разі ситуації deadlock неможливим є прийняття рішення, що має важливе значення для діяльності компанії та здійснюється фактичне блокування діяльності такого суб’єкта господарювання.

З метою виходу із ситуації «deadlock» у країнах англо-американської правової системи було передбачено можливість закріплення у корпоративному договорі автоматичного механізму виходу із такої ситуації, що полягає у викупі або продажі частки у статутному капіталі/акцій товариства в певному порядку.

Завдяки законодавчому впровадженню такого інструмента як корпоративний договір й у вітчизняній правовій системі використання таких автоматичних механізмів стало доступним для суб’єктів підприємницької діяльності, зокрема акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю. Так, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачається, що корпоративний договір може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов’язаний купити або продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов’язок виникає.  Що стосується договору між акціонерами товариства, то відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про акціонерні товариства» договір між акціонерами може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких акціонер - сторона договору вправі або зобов’язаний придбати або продати акції товариства, та визначати випадки (які можуть залежати чи не залежати від дій сторін), коли таке право або обов’язок виникає.

Зважаючи на зазначене вище, згідно з положеннями чинного законодавства є доцільним закріплення у корпоративному договорі (зокрема, в договорі між акціонерами) механізму вирішення ситуації «deadlock», що є певним порядком купівлі-продажу частки в статутному капіталі/акцій товариства.

Одним з дієвих механізмів виходу із ситуації «deadlock» є  «мексиканська перестрілка», згідно з якою учасники компанії – сторони корпоративного конфлікту надсилають повідомлення третій особі, у яких вказують мінімальну ціну, за яку вони готові продати свою частку (акції). Той учасник, чия запропонована ціна продажу є найвищою (переможець), зобов’язаний придбати частки (акції) того (тих), чия запропонована ціна нижча [2].

У випадку, якщо у товаристві більше ніж два учасника, існує наступний варіант трансформації «shotgun»: учасник, який бажає продати свою частку, направляє третій особі або сторонам повідомлення про свій намір. Протягом встановленого строку інші сторони зобов’язані направити третій особі запечатану пропозицію із визначенням ціни, за яку вони готові здійснити придбання частки сторони-ініціатора. Виграє, та відповідно зобов’язується здійснити придбання учасник, який запропонував найбільшу ціну [3, с. 404].

Завдяки закріпленню такого механізму є можливість безконфліктно вирішити питання розподілу компанії, виходу одного з учасників, зосередження корпоративних прав в однієї особи та відповідно набуття такою особою можливості вирішити важливе для діяльності компанії питання на власний розсуд і таким чином розблокувати діяльність суб’єкта господарювання. 

Перевагою саме «мексиканської перестрілки» як механізму вирішення корпоративного спору є те, що наявний посередник, який є певного роду незацікавленою стороною, що забезпечує прозорість роботи такого механізму та унеможливлює будь-якого роду фальсифікації з боку сторін. Адже з моменту отримання ним запечатаних конверти з визначеною сторонами ціною такі сторони не мають можливості вносити зміни до таких повідомлень.

Не менш важливим є те, що механізм «мексиканська перестрілка» є автоматичним та обов’язковим для сторін, з моменту закріплення у корпоративному договорі, а тому у разі виникнення ситуації «deadlock» сторони корпоративного конфлікту зобов’язані слідувати процедурі «мексиканської перестрілки» та, відповідно, за результатами її здійснення виконати купівлю-продаж частки у статутному капіталі/акцій товариства належним чином.

Отже, необхідно зазначити, що «мексиканська перестрілка» як механізм вирішення корпоративних спорів за умови закріплення у корпоративному договорі може стати дієвим інструментом, за допомогою якого компанія може бути виведена з ситуації «deadlock» та який надає можливість в автоматичному режимі вирішити суперечку між власниками часток у статутному капіталі/акцій товариства та мирним шляхом здійснити розподіл бізнесу.

Література:

1. Кацер Ю., Вельгус В. Deadlock. Репетиція «корпоративного розлучення» задля збереження бізнесу. Юридична газета. 2016.  № 24-25. С. 24-25.

2. Оленич А. Важливість корпоративного договору в українських реаліях. Електронне видання «ЮРИСТ & ЗАКОН». 2020. № 7.

3. Ярмош П. О. Дедлок ситуація в господарських товариствах: шляхи, методи вирішення. Журнал східноєвропейського права. 2019. № 63. С. 401-406.