СПРОЩЕНЕ ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
Якщо ми з вами
звернемося до чинного ГПК, то зустрінемо в ст. 12 таке трактування спрощеного
позовного провадження: «Спрощене позовне провадження призначене для розгляду
малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких
пріоритетним є швидке вирішення справи» [2].
Давайте
спробуємо розібратися спершу, що відноситься до малозначних справ. Частина 5
статті 12 ГПК відносить до малозначних:
·
справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб;
·
справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які
підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та
справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для
працездатних осіб [2].
Якщо
аналізувати ч.1 ст. 247 ГПК України, де зазначається, що у порядку спрощеного
позовного провадження розглядаються малозначні справи, і ч. 3 ст. 12 ГПК
України, відповідно до якої «спрощене позовне провадження призначене для
розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких
пріоритетним є швидке вирішення справи», то, на мою думку, виникає протиріччя.
Також окрім цього положення п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України відносить незначні
справи до категорії малозначних «для цілей цього Кодексу малозначними справами
є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які
підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та
справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для
працездатних осіб». Але п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України визначає малозначними
справи, «у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для
працездатних осіб» [2].
Ми
можемо зробити висновок, що у двох
статтях є суттєві протиріччя стосовно того, які справи повинні розглядатися в
порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас,
категорія «ціна позову», яка є визначальною для поняття малозначності, є
характерною тільки для майнових спорів, тому виходячи з чинної редакції ГПК
України спрощений позовний порядок розгляду справ призначений тільки для
майнових спорів. Такої ж логіки дотримався Господарський суд Закарпатської
області у справі у справі № 907/570/18, предметом якої було розірвання договору
та стягнення 24 550 грн пені за договором, і відмовив у клопотанні про розгляд
справи у порядку спрощеного позовного провадження, пославшись на «характер
спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування» [4].
При
вирішенні питання про віднесення справи до категорії малозначних чи справ
незначної складності, суд виходить із критеріїв, визначених у ч. 3 ст. 247 ГПК
України, тому постає питання який з вказаних критеріїв є вирішальним. Судова
практика теж не виробила єдиної позиції з цього питання. Суди першої інстанції
у мотивувальній частині ухвал не вказують які саме критерії із перерахованих у
ч. 3 ст. 247 ГПК України є вирішальним у кожній конкретній справі при ухваленні
рішення про відмову у розгляді справи у порядку спрощеного позовного
провадження, або про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного
провадження за ініціативою суду. Таким чином, ані законодавство, ані судова
практика не дає об’єктивних ознак для розмежування малозначних справ, справ
незначної складності та справ, які не входять до переліку у ч. 4 ст. 247 ГПК
України, але підлягають розгляду тільки за правилами загального позовного
провадження. Вказані суперечності не знаходять вирішення у судовій практиці.
Так,
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.10.2019 року у справі №
906/1130/19, предметом розгляду якої було стягнення заборгованості за договором
поставки з боржника та поручителя в сумі 182 571,62 грн, було вирішено
здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження [5].
Суд на власний розсуд відійшов від імперативної норми ч. 1 ст. 247 ГПК України,
взявши за основу критерій п. 6 ч.3 ст. 247 ГПК України. У той же час,
Господарський суд Луганської області у справі № 913/651/19, предметом якої було
стягнення заборгованості в сумі 565 483,06 грн за аналогічним договором
поставки з боржника, без клопотання позивача на власний розсуд вирішив
здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження [6].
Якщо
порівнювати інститут спрощеного позовного провадження в ГПК України з
аналогічним в КАС України, то ми можемо побачити, що таке провадження як в
одному так і іншому кодексі розглядається в главі 10. При аналізі ч.1 ст. 247
ГПК та ч. 1 ст. 257 КАС, можемо зробити висновок, що ГПК включає справи
незначної складності в малозначні [2]. Поняття адміністративної справи
незначної складності розкриває п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідно до
якого це адміністративна справа, в якій характер спірних правовідносин, предмет
доказування та склад учасників не вимагають проведення підготовчого провадження
та/або судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин
[3]. Тобто, можна зробити висновок, що в КАС України справи незначної
складності це тотожне поняття малозначної справи.
Якщо
порівнювати ч. 4 ст. 247 ГПК та ч. 4 ст. 257 КАС, то ми бачимо, що в ГПК
перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного
провадження є більш ширшим, ніж в КАС [2,3]. В ГПК більше переважають справи,
які стосуються банкрутства, корпоративних прав, інтелектуальної власності і
тому подібне, а в КАС більше стосується суб’єктів владних повноважень,
земельних ділянок, об’єктів нерухомого майна та інше. Тому можна зробити
висновок, що перелік справ, які не можуть бути розглянутими в порядку
спрощеного позовного провадження, відрізняються.
Що
стосується строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження,
то такий строк збігається в обох статтях ГПК та КАС України і становить не
більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При
аналізі ч. 3 ст. 247 ГПК та ч.3 ст. 257 КАС [2,3], можна зробити висновок, що
КАС України категорію «ціна позову» не включає в перелік, який суд враховує при
вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального
позовного провадження, на відмінну від ГПК.
Отже,
спрощене позовне провадження у ГПК та КАС України має як спільні, так і
відмінні ознаки.
Спільним
в обох кодексах є: строк розгляду справ, а саме не більше 60 днів з дня
відкриття провадження у справі; клопотання про розгляд справи, зокрема і в ГПК,
і в КАС подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або
може міститися у ній; питання про розгляд справи за правилами спрощеного
позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі;
особливості подання заяв по суті справи; особливості розгляду справи у порядку
спрощеного позовного провадження.
Відмінним
в обох кодексах є: перелік справ, які не можуть бути розглянутими в порядку
спрощеного позовного провадження; те, що в ГПК зазначається, що при вирішенні
питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного
провадження суд враховує ціну позову, а КАС такого не передбачає; те, що в КАС
зазначається, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із
запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного
провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача протягом
двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу, а в ГПК терміну в 2
дні не передбачено; розгляд справи по суті в окремих категоріях справ незначної
складності буде здійснюватися через 15 днів з дня відкриття провадження у
справі – в КАС, а в ГПК такого не передбачено.
Список використаної літератури
1. Конституція України від 28
червня 1996 р. // Законодавство України. – Офіційний сайт Верховної Ради
України. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws//main/254к/96-вр
2. Господарський процесуальний
кодекс України від 6 листопада 1991 р.
// Законодавство України. – Офіційний сайт Верховної Ради України. - URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text
3. Кодекс адміністративного
судочинства України від 6 липня 2005 р. // Законодавство України. – Офіційний
сайт Верховної Ради України. - URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text
4. Ухвала Господарського суду
Закарпатської області від 01.10.2018 року у справі № 907/507/18. URL:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/76840972.
5. Ухвала Господарського суду Житомирської області від 31.10.2019 року у справі № 906/1130/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85326240.
6. Ухвала Господарського суду Луганської області від 04.12.2019 року у справі № 913/651/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86074973.
Немає коментарів:
Дописати коментар