ЖЕРЕВЧУК М.П.,

студент магістерського рівня вищої освіти

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник: ЗАМРИГА А.В.,

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри

підприємницького та корпоративного права «Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана».

 

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЕРАТИВНОГО ЛІЗИНГУ

 

Перш за все, слід вказати, що інструмент лізингу є доволі затребуваним як в світі, так і в Україні. Зокрема, у Європейському Союзі, юридичними особами лізинг використовується для оновлення (модернізації) та нарощування виробничого потенціалу. Для прикладу, в наші державі, лише кожен 20-й автомобіль купується в лізинг, а в країнах Європи – кожен 3-ій [1].

Загалом, у вітчизняному законодавстві виділяються два основні види лізингу – фінансовий та оперативний лізинг. Якщо для фінансового лізингу, який здебільшого й використовуються суб'єктами господарювання, існує цілий профільний закон (Закон України «Про фінансовий лізинг») й низка норм в інших актах законодавства, то регулювання предмету оперативного лізингу є дещо звуженим і потребує детальнішого визначення.

В ретроспективному аспекті, законодавче закріплення оперативного лізингу було визначено в підпункті 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого це «господарська діяльність фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою)» [2].

На сьогодні положення про оперативний лізинг закріплено в п. 14.1.97 Податкового кодексу України, де оперативний лізинг визначається як господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою) [3]. Відтак, можна припустити, що законодавець визначає, що будь-яка операція лізингу яка не відповідає хоча б одній з істотних умов фінансового лізингу, апріорі слід розуміти як операцію оперативного лізингу.

Крім того, варто також вказати на ст. 292 ГК України [4] відповідно до якої залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий і оперативний.

Цікавою є думка В. Вітрянського про те, що оперативний лізинг не може бути визнаний договором лізингу, оскільки в оперативному лізингу відсутня обов’язкова ознака договору лізингу – обов’язок лізингодавця придбати майно у визначеного продавця відповідно до вказівок лізингоодержувача [5, c. 249–250]    

 Однак ряд науковців (А. Г. Барабаш, І. Є. Якубівський, Н.Ф. Ментух) мають дещо протилежну позицію, яку можна звести до того, що оперативний лізинг є не лише окремою категорією лізингу, але й наявні певні критерії для відмежування від фінансового лізингу без аналізу відповідного поділу [6].  

Аби краще зрозуміти природу оперативного лізингу, слід вказати на основні доктринальні характеристики такого виду лізингу.

 Так, Лопатовська О.О. вказує що оперативний лізинг це є передача в користування майна багаторазового використання, на термін за часом коротший за його економічний термін служби. Окрім того, оперативний лізинг характеризується невеликою тривалістю контракту (до 3 - 5 років) і неповною амортизацією устаткування за час оренди. Після закінчення терміну оренди устаткування може стати об'єктом нового лізингового контракту або повертається орендодавцю. Зазвичай, в оперативний лізинг здається будівельна техніка, транспорт, ЕОМ і т.д. [7].

 Більш широко надає перелік кваліфікуючих ознак Н.Ф.Ментух, вказуючи що оперативний лізинг – це двостороння господарська операція, що здійснюється лізингодавцем та лізингоодержувачем; має спеціальне коло предметів − основні фонди, які не заборонено передавати в лізинг за законодавством; передбачає передачу майна (основних фондів) у невиключне володіння та користування лізингоодержувача; оформлюється укладанням договору оперативного лізингу в письмовій формі; строк користування предметом лізингу визначається договором і є меншим за строк повної амортизації предмета лізингу; предметом договору виступає майно, належне лізингодавцю на праві власності на момент укладання договору, набуте з метою лізингу без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, в тому числі таке, що було предметом лізингу раніше; не передбачає права лізингоодержувача на викуп предмета лізингу після закінчення строку дії договору; основні обов’язки по утриманню предмета лізингу покладаються на лізингодавця [6].

Відтак, слушною є визначення Н.Ф.Ментух щодо оперативного лізингу, яку вона пропонує включити до Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 292 ГК України та ст. 806 ЦК України, а саме оперативним лізингом слід вважати двосторонню господарську операцію, що передбачає передачу лізингодавцем у невиключне володіння та користування лізингоодержувачу предмет лізингу, попередньо набутого лізингодавцем з метою лізингу на підставі договору оперативного лізингу на умовах оплатності та передбачає повернення предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцеві після закінчення строку дії договору [6].

Отже, враховуючи вищевикладені позиції вчених та наявні законодавчі положення, можна підтримати позицію Н.Ф.Ментух щодо внесення змін до наявних актів (Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 292 ГК України та ст. 806 ЦК України)  в питанні закріплення дефініції «оперативний лізинг» та його ознак. 

Список використаних джерел:

1. Шумкова О.В., Шумкова В.І. Лізинг як спосіб підвищення конкурентоспроможності автотранспортного підприємства. 2017. URL: http://repo.snau.edu.ua/bitstream/123456789/4911/1/%D0%A8%D1%83%D0%BC%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%9E.%20%D0%92.%20%D0%9B%D1%96%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B3.pdf

2. Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: Закон України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/283/97-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення - 08.04.2021)

3. Податковий кодекс України: Закон України №2755-VІ вiд 02.12.2010 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України.  URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення - 10.04.2021)

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України.  URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/conv#n1930 (дата звернення - 08.04.2021)

5. Витрянский В. В. Договор аренды и его виды: прокат, фрахтование на время, аренда зданий, сооружений и предприятий, лізинг / В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2001. 300 с.

6. Фінансовий і оперативний лізинги як основні та самостійні форми лізингових відносин. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». – Ужгород, 2013. – № 22. – Ч. ІІ. – С. 40 – 43. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/8474/1/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F7.pdf (дата звернення - 12.04.2021)

7. Лопатовська О. О. Особливості розвитку лізингового ринку в Україні. Збірник наукових праць Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту: Економічні науки. – Хмельницький, 2018. – №12. 2018, ст. 258-265. URL: http://www.xktei.km.ua/files/%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8C%20_%E2%84%9612_2018.pdf#page=258 (дата звернення - 10.04.2021)