ВОЛОШИНА К.О.,

Студентка  бакалаврського рівня вищої освіти,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник – к.ю.н., доцент

кафедри підприємницького та корпоративного права ГРИГОРЕНКО О.В.

 

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

 

Проголошення незалежності України, а  також перехід на шлях  ринкових перетворень, а також ряд інших чинників у період виходу нашої країни зі складу Радянського Союзу заклали досить велику необхідність  створення своєї  законодавчої бази для функціонування ринку цінних паперів у нашій  країні.

З 1991 року у нашій державі  створюються законодавчі  акти задля створення,  а також функціонування ринку цінних паперів.

Перший з етапів розпочався  18 червня 1991 року з прийняттям Закону України «Про цінні папери і  фондову біржу». Законодавцем було визначено поняття  цінні папери, отже ними є грошові кошти, які засвідчують  право володіння чи відносини позики, які  засвідчують право володіння чи відносини позики, що визначають  взаємовідносини між собою, які їх випускають, а також власником передбачають виплати доходів у вигляді дивідендів чи процентів та можливість передачі грошових,  а також інших прав, які можуть впливати з даних документів іншим особам.

Період з 1991 року по 1995 рік було багато законодавчих змін відносно інституту цінних паперів. Це були Закон України від 06.03.1992 No2174-12 «Про приватизаційні папери» та від 10.12.1991 No1957-XII «Про товарну біржу»; Указ   Президента України від 25.05.1994 No247/94 «Про електронний обіг цінних  паперів і Національний депозитарій»; постанова  Кабінету Міністрів України від 25.10.1991 No28 «Про встановлення плати за видачу дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів». А 22 вересня 1995 року Верховна Рада України  схвалила Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України. Дана подія стала завершальною на першому етапі розвитку ринку цінних паперів та започаткувала другий  етап,  що мав  своє продовження до  2005 року.

У період другого етапу було  прийнято досить велику кількість нормативних актів відносно урегулювання ринку цінних паперів, а також фондового ринку, наприклад Закон України від 10.12.1997 No710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в  Україні», Указ Президента України  від 10.05.1997 No409/97 «Про Координаційну  раду з  питань функціонування ринку цінних паперів в Україні».

Для другого етапу характерний процес приватизації та корпоратизації. Президентом України видається Указ 26.03.2001 No198/2001 «Про додаткові заходи  щодо  розвитку фондового ринку  України», яким схвалено  Основні напрями розвитку фондового ринку України  на 2001–2005 роки.

На нашу думку процес переходу до третього етапу розвитку нормативної бази, яка регулює ринок цінних паперів було розпочато після прийняття розпорядження, що було видано Кабінетом Міністрів України від 07.03.2006 No131-р «Про затвердження плану заходів з реалізації Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2006–2010 роки».

Верховною Радою України було ухвалено Закон України від 23.02.2006 No3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»,  що може врегулювати відносини, які виникають у процесі розміщення обігу цінних паперів та провадження професійної діяльності фондового ринку, маючи на меті забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку цінних паперів.

Після прийняття нормативного акту, що регулює цінні папери та фондовий ринок прикладом стало досить значне наближення до європейського стандарту механізму правового  регулювання у сфері обігу цінних паперів.

У вказаному законі реалізовано деякі норми Директиви Ради ЄС та Європейського Парламенту 2004/39/ЄС від 21 квітня  2004 року «Про ринки фінансових інструментів».

У тексті цього закону було запроваджено досить досконалу класифікацію цінних паперів, а також належним чином урегульовано питання виникнення і передачі цінних паперів, умови їх емісії, реєстрацію їх випуску, встановлена нова класифікація  видів професійної діяльності на фондовому ринку, визначені вимоги щодо розкриття інформації, а також правових засад саморегулювання  фондового ринку.

Національна комісія з цінних паперів фондового ринку 9 лютого 2012 року затвердила удосконалену,  а також доповнену  Програму розвитку фондового ринку нашої країни на 2012–2014 роки, у якій було запропоновано вирішення проблемних питань та стимулювання подальшого розвитку ринку. Водночас у вказаній програмі були окреслені завдання, до яких належить збільшення капіталізації, ліквідність та прозорість фондового ринку,  вдосконалення ринкової інфраструктури, а також забезпечення її надійного та стабільного функціонування, удосконалення механізму державного регулювання, нагляду на фондовому ринку, а також  захисту  інвесторів, стимуляція подальшого ринку розвитку цінних паперів у нашій державі.

15 жовтня 2013 року Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийняла в основу Концепцію щодо  створення механізму страхування активів, що  є фінансовими, що у свою чергу передбачає внесення законодавчої бази України механізму сек’юритизації.

Досить доцільною є думка І. І. Пилипенка  і О. П. Жука, що у свою чергу вважають, що на даний момент ринок цінних паперів  є одним з головних ринків ринкової економіки.

Також варто вказати, що усі етапи  розвитку цінних паперів досить часто були пов’язані з розвитком економіки у нашій країні, з банківською системою та розвитком господарських відносин між підприємствами.

Варто також вказати, що на даний момент  досить активно розвивається нормативна база, не зупиняється розвиток інфраструктури,  запроваджується система моніторингу та розкриття інформації, удосконалено інформаційний ринок, вдосконалюється система захисту прав інвесторів, підвищується рівень  знань населення відносно роботи фондового ринку.

Також завдяки досить широкому використанню  нових технологій,  що є інформаційними на фондовому ринку,  розробляється система електронної подачі звітності емітента цінних паперів, а також створення єдиної інформаційної бази  даних учасників фондового ринку.

На підставах, що викладені раніше, можна зробити  висновок, що встановлення розвитку інституту цінних паперів відбувалося декілька етапів.

 

Список використаних джерел

1. В. С. Загорський. Львівський держ. ун-т ім. І.Франка.  Львів, 1996. 44 с.

2. Кузнєцова Н. С. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування.  Н. С. Кузнєцова, І. Р. Назарчук. К. : Юрінком Інтер, 1998. – 526 с.

3. Мозговий О. М. Формування системи регулювання фондового ринку України (методологія і організація) : автореф. дис. ... д-ра екон. наук : 08.04.01 / О. М. Мозговий ; Київський національний економічний ун-т. – К., 1999 -33 с.

4. Яроцький В. Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин(основи інструментальної концепції): монографія / В. Л. Яроцький. – Харків : Право,2015. – 544 с.

5. Цінні папери : підручник / В. Д. Базилевич, В. М. Шелудько, Н. В. Ковтун та ін. ; за ред.В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2016. – 1094 с.

6. Приступко А. О. Фінансово-правове регулювання фондового ринку України : автореф. дис. канд. юрид. наук / А. О. Приступко ; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К., 2013. – 22 с.