ПИТАННЯ
ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА СПОЖИВАЧІВ
Водночас
дослідженню цієї теми приділило увагу багато науковців таких як: О. Аушев, В.
Беляневич, В. Брагинський, О. Бринцев, A. Васильєв, О. Вінник, В. Вітрянський,
В. Грибанов, М. Гурвіч, О. Загнітко, А. Карапетова, О. Кота, С. Кравчук, Д.
Мейєа, Щербина та інші.
Чинне законодавство доволі детально
регламентує порушення прав
споживачів. Загальний перелік порушень
прав споживачів наведений у Законі України «Про захист прав споживачів». Це, зокрема:
·
вчинення будь-яких
дій, які порушують права споживача на належну якість продукції та
обслуговування (ст. 8, 9, 10 Закону);
·
вчинення будь-яких
дій, які порушують права споживача на безпеку продукції(ст. 14 Закону);
·
ненадання споживачу
необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, її
кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконав-ця, продавця)
(ст. 15 Закону);
·
порушення прав
споживачів уразі укладення договору поза торговельними або офісними
приміщеннями та на відстані (ст. 12, 13 Закону);
·
тощо [3]
За результатами звіту Державної
служби України з питань безпечності
харчових продуктів та захисту споживачів за 2021 рік, чільне місце серед
порушень стане порушення припису про
обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення
функціонування української мови як державної».
Для прикладу, початок цього року
ознаменувався скандалом у Дніпрі, у якому бариста однієї з кав’ярень
відмовилась обслуговувати клієнтку українською мовою та назвала місто
російським.[4]
Що стосується порушення прав суб’єктів
господарювання, то відмітимо, що на законодавчому рівні їхня специфіка є не
врегульованою. Однак, на нашу думку,
буквальний аналіз положень ГК України, дають змогу говорити про наступні
порушення:
·
неправомірні угоди
між суб'єктами господарювання;
·
інші дії, вчинені з
метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання;
·
встановлення
монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що
призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів;
·
та ін.[1]
Для захисту прав суб’єктів господарювання
та споживачів на законодавчому рівні визначено дві основні форми захисту –
юрисдикційна форма захисту та неюрисдикційна форма захисту. Юрисдикційна форма
захисту означає, що права можуть захищатися в судовому або адміністративному
порядку.
Відповідно
до п. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав
споживачів, передбачених
законодавством, здійснюється судом. Відповідно до закону судовий захист
споживчих прав громадян здійснюється через звернення споживачів до судів
загальної юрисдикції та з позовами про захист прав на:
- безпечну та якісну продукцію;
- повну, достовірну та прозору споживчу
інформацію;
- відшкодування матеріальної (майнової)
шкоди, заподіяної споживанням неякісної продукції або наданням неповної чи
оманливої інформації, що перешкодило використанню продукції за її призначенням;
- та інші [3]
Другою
формою захисту прав споживачів є неюрисдикційна . Вона складається із дій
громадян та організацій , які спрямовані на захист прав споживачів та суб’єктів
господарювання. До способів неюрисдикційного захисту належать такі :
третейський захист, досудовий (претензійний захист) та медіація.
У
чинному законодавстві способи захисту прав суб’єктів господарювання та
споживачів передбачаються нормами ЦК України та ГК України. Способи захисту
прав споживачів поділяють на чотири
групи.
Порядок захисту суб’єктів господарювання та
споживачів обумовлюється відповідними способами та формами. Як вже неодноразово
підкреслювалось, судова форма захисту є
найзагальнішою та має найвищий рівень практичного застосування. З огляду
на це, вважаємо за доцільне звернути детальну увагу на порядок захисту суб’єктів
господарювання та споживачів у разі
звернення особи до суду.
Судовий захист порушених прав суб’єктів
господарювання відбувається в господарських судах. Відповідно до статті 5 ГПК України «Способи
судового захисту» господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та
інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб,
визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не
визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка
звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи
може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону
[2].
Аналіз ГПК
України дозволяє виділити такі стадії загального позовного провадження під час
якого здійснюється захист прав суб’єктів господарювання та споживачів: 1)
стадія пред’явлення позову; 2) стадія відкриття провадження у справі; 3) стадія
підготовчого провадження; 4) стадія врегулювання спору за участю судді; 5)
стадія розгляду справи по суті; 6) стадія перегляду судового рішення в
апеляційному порядку; 7) стадія перегляду судового рішення в касаційному
порядку; 8) стадія перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними
обставинами; 9) стадія виконання судового рішення.[2]
Отже, спектр порушення прав суб’єктів господарювання та споживачів є доволі
широкий та специфічний. Для захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів на
законодавчому рівні визначено дві основні форми захисту, однак в силу
суб’єктивних та об’єктивних причин, не всі їхні елементи реалізовуються на
практиці. Також чинним законодавством передбачена значна кількість способів
захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів. Попри це, окреслені
переліки не є вичерпними і за бажанням особа може використати й інші способи,
головне щоб вони не суперечили закону та нормам моралі. Щодо порядку захисту суб’єктів господарювання та
споживачів у разі звернення до суду, то
він регламентуються чинним законодавством
та доволі деталізованим.
Список
використаної літератури:
1. Господарський кодекс
України від 16 січня 2003 року № 436-IV. Відомості
Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19-20, № 21-22. Ст.144
2. Господарський
процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992.
№ 6. Ст.56
3. Про захист прав
споживачів: Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII. Відомості
Верховної Ради України. 1991. № 30.
Ст.379
4. У Дніпрі звільнили
баристу, яка відмовилась обслуговувати клієнтку українською.URL:https://hromadske.ua/posts/u-dnipri-zvilnili-baristu-yaka-vidmovilas-obslugovuvati-kliyentku-ukrayinskoyu
Немає коментарів:
Дописати коментар