ПРИСЯЖНЮК О.В.

«Право», 4 курс

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник – к.ю.н., професор

кафедри підприємницького та корпоративного права МАРЧЕНКО В.Б.

 

ІНСТИТУТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКАЗІВ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

 

В сучасних умовах Українське законодавство перебуває на етапі постійного вдосконалення правових норм, мета якого, насамперед, полягає в створенні таких умов, які безпосереднього б гарантували людині та громадянину належний захист свої прав.

Увагу слід звернути й на те, що такі зміни найчастіше стосуються не лише окремих законодавчих норм, нормативно-правових актів, правових стандартів чи механізмів правового захисту в суді, а саме правових інститутів. Саме тому, особливе місце в цьому процесі займають інститути забезпечення позову та забезпечення доказів в господарському процесі.

Взагалі, якщо говорити про поняття «інституту забезпечення» – то це є своєрідним гарантом прав та свобод учасників господарського судочинства. Але, якщо розмежувати інститут забезпечення позову та забезпечення доказів, то звичайно вони мають суттєві відмінності, які ми і розглянемо в цій роботі. Тобто на основі цього можна сказати, що мета цієї роботи полягає в дослідженні спільних та відмінних рис вказаних інститутів за допомогою порівняльного методу.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 № 9 «Про практику застосування цивільно-процесуального законодавства судами при розгляді позовних вимог», передбачає, що до забезпечення позову відноситься сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог [2]. 

Метою вжиття заходів із забезпечення позову є уникнення вірогідного порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання судового рішення та уникнення будь-яких труднощів у процесі виконання у разі задоволення позову. Обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів повинні бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону, чинній після 15.12.2017 р., на відміну від попередньої редакції, містить як процедурні норми стосовно порядку подання заяви про забезпечення позову (ст. 138), змісту і форми такої заяви (ст. 139), її розгляду судом (ст. 140), зустрічного забезпечення (ст. 141), скасування зустрічного забезпечення (ст. 142), порядку заміни одного заходу забезпечення іншим (ст. 143), виконання ухвали про забезпечення (ст. 144), скасування заходів забезпечення (ст. 145), так і норми, якими встановлено підстави, види та обмеження щодо заходів забезпечення позову (ст. 136-137) [1].

Щодо поняття «забезпечення доказів», досить вдало його обґрунтувала Ю.В. Білоусов, який у свою чергу зазначив: « це їх процесуальна фіксація судом під час розгляду справи, з метою використання їх як доказів, якщо згодом їх подача стане  неможливою, або утрудненою».

Способи забезпечення судом доказів : 1) допит свідків, 2) призначення експертизи, 3) витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, 4) заборона вчиняти певні дії щодо доказів та 5) зобов’язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви [1]

Кожен із розглянутих інститутів має важливе значення для функціонування господарського процесу. Адже створені вони першу чергу задля урегулювання та балансування інтересів позивача та відповідача за рахунок вимог в заяві зустрічного забезпечення та задля надання певних «гарантій» щодо доказів, які були подані учасниками. Також можна сказати й те, що інститут забезпечення доказів, має на меті вжиття таких заходів, за яких відбувається закріплення фактичних даних (важливих для розгляду справи) і з метою подальшого їх використання, як доказів.

Інститут забезпечення показу має особливе значення, адже він має на меті справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення господарських спорів і передбачає захист прав які були порушені.

 

Список використаних джерел

1.    Господарський процесуальний кодекс України : Кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-XII : станом на 16 серп. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12

2.    Постанова пленуму Верховного Суду України від від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va009700-06.

3.    Постанова пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016600-11

4.    Постанова Верховного Суду України від 11 вересня 2020 року у справі № 910/16505/19 Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/91466041

5.    Колісніченко Л.А. Інститут забезпечення позову в господарському судочинстві / Л. Колісніченко. – Київ, 2020. – 234-237 с.

6.    Лєзін Є. Поняття і зміст забезпечення доказів в цивільному процесі України / Лєзін Є. – Київ, 2017. – 93-97 с. 

7.    Назарко В. Заходи забезпечення позову в господарському процесі / Назарко В. – Тернопіль, 2020. – 185-187 с.