Присяжнюк О.В.

«Право», 4 курс

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник – к.ю.н., доцент,

професор кафедри підприємницького та

корпоративного права

Кикоть П.В.

 

РОЛЬ ПРАВОВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ ЩОДО АСОЦІАЦІЇ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ

 

В останні десятиліття відбуваються докорінні зміни європейського правового простору, що пов’язано з розширенням Європейського Союзу. Основними компонентами цих процесів є інформаційний і фінансовий чинник, а також безпрецедентне дотепер зростання транскордонного руху як чинника виробництва, що впливає на формування транспортних коридорів міжнародного значення. Під впливом нових геоекономічних умов Україна зіткнулася з необхідністю вибудовування власної моделі економічного розвитку та макроекономічної стабілізації, яка спрямована на зведення до мінімуму наслідків дезінтеграції на економічному просторі СНД і активізацію інтеграції економіки в нову, конкурентно-інтегровану систему європейських господарських зв’ язків.

У цьому контексті основним системоутворювальним вектором економіки виступає транспортна галузь, яка зіштовхнулася з проблемою структурної інтеграції в транспортну інфраструктуру Європи. Роль транспортної системи України зростає. Вона стає частиною складної ефективної системи транспортних коридорів у європейській економіці, тобто тієї системи, яка повинна безперебійно забезпечувати міжнародний рух товарів, послуг, виробничих, фінансових і трудових ресурсів.

Зокрема, Хромов О.І. зазначає, що компетенція Європейського Союзу у сфері транспортної інтеграції та кооперації досить значна. Європейський Союз визначає загальні правила міждержавних транспортних перевезень, формує умови надання транспортних послуг перевізниками-нерезидентами в країнах Європейського Союзу, визначає заходи транспортної безпеки та ліцензійний порядок надання транспортних послуг. Транспортна політика здійснюється шляхом координації зусиль країн-учасниць Європейського Союзу, що також базується на принципах лібералізації та гармонізації [3, с. 5].

Вважаємо, що шляхом встановлення єдиних спільних правил діяльності в рамках загального ринку зникають перепони та відмінності, що існують у транспортному законодавстві країн-членів Європейського Союзу. Виправданість зусиль, що здійснюються Європейським Союзом у цьому напрямку, визначається значущістю перевезень як важливої складової розвинутої економіки.

Так, Рудік Н.М. звертає увагу, що регіональна транспортна співпраця може стати особливим типом інтеграції в Європі. Становлення чотирьох спільних просторів між Україною і ЄС значною мірою може відбуватися не через прийняття глобальних і всеосяжних рішень і документів, а в процесі ступеневої взаємодії на нижчому рівні з конкретних (навіть приватних) питань (це виправдано, насамперед, для економічного простору і простору в сфері науки, освіти та культури), причому співпраця на регіональному рівні може виявитися особливо плідною [2, с. 35].

На нашу думку, ці процеси не тільки вплинуть на майбутній розвиток західних областей, але й створять кращі можливості для входження всієї держави в Спільний європейський економічний простір.

У свою чергу, Довженко Є.В. зазначає, що для підвищення ефективності регіонального економічного співробітництва необхідно сприяти диверсифікації його форм і напрямів, посилювати підтримку найефективніших варіантів поглибленої виробничої кооперації, підтримувати інтеграційну взаємодію малих і середніх фірм, що функціонують у регіоні. Однак слід враховувати, що значна соціально-економічна диференціація в західному регіоні неоднозначно впливає на інтеграційні процеси: існують, і позитивні, й негативні наслідки економічного розриву в сфері зовнішньої торгівлі, виробничої кооперації, інвестування та трудової міграції [1, с. 14].

Звичайно, імплементація спільних правил доступу до автотранспортного ринку виступає важливим інструментом європейської економічної інтеграції, насамперед має на меті зробити максимально ефективним регулювання ринку транспортних послуг європейських держав.

В свою чергу, впровадження у найближчому майбутньому вимог зазначених регламентів сприятиме налагодженню більш прозорих партнерських відносин між Україною та державами ЄС, дозволить посилити позицію України у переговорному процесі щодо лібералізації перевезень, які здійснюються автомобільним транспортом, забезпечить виконання норм, що передбачені проектом Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, у той час як вітчизняні автомобільні перевізники матимуть прозору систему допуску до ринку автотранспортних перевезень.

Запровадження перехідного етапу поступово підготує національних автомобільних перевізників до нових умов роботи, що безперечно та позитивно відобразиться на ринку автотранспортних послуг.

Отже, пов’язування об’єктів транспортної інфраструктури з територією та необхідністю врахування тенденцій економічного розвитку регіону, а також регіональною політикою, є пріоритетом Європейського Союзу. Зокрема, це важливо і в контексті необхідності розвитку рівноправних, взаємовигідних зв’язків України та зарубіжних країн.

Очевидно, що виявлення пріоритетних секторів і галузей національної економіки – надзвичайно складний процес. У свою чергу, специфічні особливості розвитку центральноєвропейських країн (наприклад, вузька міжнародна спеціалізація на виробництві високоякісної, одночасно науко- і трудомісткої продукції) можуть розглядатися як перспектива для економіки України загалом.

 

 Література:

1. Довженко Є.В. Закон – основний регулятор правовідносин в транспортній сфері. Юридичний вісник. 2016. № 1 (26) С. 14-18.

2. Рудік Н.М. Вплив процесу європейської інтеграції на європеїзацію державного управління в Україні. Аспекти публічного управління. 2015. № 1(1). С. 34 – 40.

3. Хромов О.І. Гармонізація законодавства в сфері регулярних автобусних перевезень. Часопис академії адвокатури України. 2017. № 20.С. 1 – 10.