Кондратенко К.В.

«Право», 3 курс

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник – к.ю.н., доцент кафедри підприємницького та 

корпоративного права Шаталова Л.М.

 

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЦИФРОВІЗАЦІЇ МЕДІАЦІЇ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ

У Концепції вдосконалення судочинства для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів підкреслюється важлива роль медіації, а з урахуванням проблем сьогодення й роль дистанційної медіації. Сам процес медіації є корисним, але майже невідомим у нашій країні. Наразі помітно зростає зацікавленість у послугах медіаторів, але споживачі ще недостатньо знайомі з цим ефективним альтернативним механізмом захисту своїх прав.

Здійснюючи свої права, споживач досить часто змушений їх захищати від порушення з боку продавців (виробників, виконавців) та інших осіб. При виникненні спорів щодо захисту прав споживачів більшість споживачів неохоче звертаються до офіційних судових органів, особливо коли вартість предмета спору невелика. Відповідно, у країнах ЄС популярними є альтернативні способи вирішення спорів, які використовуються для вирішення спорів між споживачами та підприємствами, розгляду групових спорів. Так, в Україні вже створено недержавні організації: Асоціація груп медіації України, Український центр порозуміння, які підтримують розвиток медіації. Важливим кроком на шляху запровадження на законодавчому рівні інституту медіації в Україні шляхом імплементації кращих європейських та світових стандартів  стало прийняття Верховною Радою за основу законопроект "Про медіацію". Серед переваг законопроекту відзначено те, що передбачається визначити права й обов’язки медіатора та сторін медіації, порядок проведення медіації, вимог до договору про медіацію та до угоди про врегулювання конфлікту (спору) за результатами медіації [1, с.198-199 ].

Пандемія COVID-19 назавжди змінила сучасну реальність, ставши серйозним викликом для суспільства, економічної стабільності та забезпечення захисту прав і інтересів кожної людини, починаючи із основоположного права на медичну допомогу, захист здоров’я та безперешкодного доступу до правосуддя. Відсутність законодавчого врегулювання можливості здійснення медіаційних процесів загалом та безпосередньо у сфері захисту прав споживачів в Україні значно ускладнює доступ до правосуддя великої кількості верств населення.

Законодавче врегулювання медіації та врегулювання питання онлайн-правосуддя та використання онлайн способів альтернативного вирішення спорів може мати наслідком значне зменшення навантаження на судову систему та забезпечить населенню доступ до правосуддя.

У зв’язку з пандемією активно почало обговорюватися питання щодо запровадження онлайн-медіації, оскільки суттєвого ускладнення зазнала діяльність медіаторів, з’явилася необхідність проведення медіацій у дистанційній формі. Тому особливої актуальності набувають питання врегулювання на законодавчому рівні можливості застосування альтернативних способів вирішення спорів як частини трансформаційного процесу судової системи, з особливим акцентом на споживачів, включаючи онлайн-медіацію з метою забезпечення реалізації основоположних прав людини та підвищення ефективності судової системи.

Дослідження проблеми було здійснене за допомогою поєднання в процесі наукового пізнання загальнонаукових і спеціально-наукових методів, зокрема: системно-структурний і функціональний – для встановлення переваг та недоліків медіації; історичний та компаративістський – під час вивчення досвіду зарубіжних країн та розгляду становлення в Україні; формально-догматичний – під час аналізу законодавства.

Питанням захисту прав споживачів в цілому, а також альтернативним способам вирішення спорів за участю споживачів присвячено велику кількість робіт, що обумовлено особливим правовим статусом цих суб’єктів, інтереси яких є предметом охорони та захисту з боку держави. Дослідженням питання медіації в Україні займались такі науковці як О. М. Головко, М. М. Розумна, Т. С.  Кисельова, О. Ю. Черняк та ряд інших. При цьому важливо звернути увагу на той факт, що в сучасній науковій доктрині майже відсутнє дослідження питання онлайн-медіації.

 Деякі науковці наголошують на обов’язковості застосування процедур з примирення перед зверненням до державного суду. Безумовно, особі має бути забезпечена можливість застосування медіаційних практик. Однак, на думку О. М. Головко, не застосування нею такої можливості не повинно унеможливлювати її право на звернення до суду [2, с.144-145].

З точки зору захисту прав споживачів, цей підхід може бути ефективнішим за традиційний судовий розгляд справи. Тим більше, що споживачів, зазвичай, відлякує складність та формалізм судового процесу, значні матеріальні та часові затрати. Як наголошується в Концепції вдосконалення судочинства для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, держава повинна сприяти розвитку таких недержавних інституцій як третейські суди, посередники (медіатори) тощо, які допомагають залагодити спір, не доводячи його до суду.

Початок пандемії спричинив низку проблем, які тепер постають перед медіаторами. Наразі дедалі важче проводити повноцінну процедуру медіації. Наприклад, під час заслуховування сторін важливо мати не лише зоровий контакт, але і певні довірчі відносини зі сторонами задля вдалого проведення медіації. На цьому ж етапі діяльність медіатора характеризується ставленням уточнюючих питань, які допоможуть сторонам краще зрозуміти один одного. Одним із важливих принципів медіації є конфіденційність. Конфіденційність полягає у тому, що медіатор повинен тримати у таємниці і не розголошувати інформацію, яку він отримав під час спілкування зі сторонами або в процесі медіації [2, с.146-147].

Дистанційна медіація має як переваги, так і недоліки, зокрема серед переваг варто зазначити:  

Ø  значно полегшується вирішення суперечок за згодою сторін в онлайн форматі, коли сторони зберігають власні повноваження щодо прийняття рішень, а не передають такі повноваження судді;

Ø  сеанси можна організувати швидше, та вони будуть доступні для всіх, хто їх відвідує, незалежно від місця їх знаходження;

Ø  день посередництва може проходити за допомогою різноманітних онлайн-платформ, які використовуються окремо або в поєднанні, включаючи Skype, Zoom, FaceTime, GoToMeeting, телефон та електронну пошту [3, с.70-71].

Щодо недоліків, то головним, на мою думку, є наявність потенційних технічних перешкод, що можуть унеможливити процес – тому що не завжди є можливість доступу до мережі або пристрою, що міг би вдало виконувати своє призначення. Тому для медіатора режим онлайн роботи є досить великим викликом, який покладає більшу відповідальність та навантаження під час здійснення своєї роботи.

Також, я вважаю, що перш за все у становленні інституту альтернативних способів захисту прав споживачів значну роль можуть відіграти представники засобів масової інформації, які будуть не тільки поширювати інформацію про позасудові способи розгляду позовів, а й матимуть нагоду висвітлювати безпосередньо ці процеси. Саме через підвищення рівня обізнаності населення України і відбудеться стрімкий її розвиток.

Звертаючись до практики Європейського Союзу, варто зазначити, що перші кроки до поступового впровадження альтернативних способів вирішення спорів здійснювались і до початку пандемії. Європейська правова система спрямована на заохочення сторін використати належні правові процедури для вирішення спору, а не тільки отримати доступ до судової системи. Відповідно, законодавство ЄС давно містить положення про медіацію. При цьому 10 червня 2020 року Європейська комісія з питань ефективності правосуддя (CEPEJ) під час спеціальної заочної пленарної зустрічі затвердила Декларацію «Вивчені уроки і виклики, з якими стикнулася судова влада протягом і після пандемії COVID-19». Зазначена Декларація встановила 7 основних принципів, на яких повинні зосередитися уряди країн з метою забезпечення нормального функціонування судової системи. Серед них важливе місце займає принцип забезпечення доступу до правосуддя, в якому, як зазначається, повинні бути враховані забезпечення доступу до правосуддя альтернативними засобами, такими як онлайн-сервіси або посилення доступу до інформації через веб-сайти суду та інші засоби комунікації (телефон, електронна пошта тощо). Поглиблені консультації та координація з усіма фахівцями з питань правосуддя (включаючи юристів, правоохоронців, посередників та соціальні служби) допоможуть забезпечити належний рівень доступу до них. Таким чином, Європейська комісія з питань ефективності правосуддя фактично рекомендувала судам залучати посередників з метою забезпечення доступу до правосуддя [4, с.148-149].

Багато проблем, з якими стикаються споживачі, можуть бути розв’язані шляхом примирення, причому безкоштовно, через безпосереднє звернення до продавця чи постачальника послуг. Європейська Комісія розробила спеціальну форму подання скарг, яка має допомогти як покупцям, так і продавцям у вирішенні спорів між ними. Цю форму можна застосовувати для вирішення спорів з постачальниками з будь-якої країни Європейського Союзу, її перекладено на 11 мов [4, с.201-202].

Отже, система правосуддя через коронавірус хоча і почала працювати більш повільно, але, тим не менш, повинна продовжувати забезпечувати вирішення спорів та захист прав і інтересів сторін. Відповідно, сьогодні оптимальним варіантом для сторін є ініціювання або відновлення врегулювання спору за допомогою медіації чи іншої форми альтернативного вирішення суперечок. Питання відносно перспектив проведення медіації в дистанційній формі все ж таки залишається відкритим і потребує правового врегулювання.

Підсумовуючи, можна запропонувати такі шляхи покращення та розповсюдження онлайн-медіації на території України:  

Ø  Передусім варто прийняти Закон України «Про медіацію». Вказаний закон має містити положення про онлайн-медіацію, її визначення, наслідки застосування та повноваження медіатора і сторін такої медіації.

Ø  Необхідно запровадити консультаційні центри, які зможуть надавати консультації щодо застосування процедур медіації;

Ø  Ввести модель первинного вирішення спорів шляхом застосування альтернативного способу вирішення спорів у першій інстанції, в тому числі за допомогою Інтернету;

Ø Необхідно зосередитись на тому, які технології та інтегровані програмні онлайн системи повинні бути використані для сталого розвитку і забезпечення вільного доступу користувачів до такої онлайн-системи. Тобто, варто розробити онлайн-платформи, що будуть відповідати вимогам українських законодавчих реалій, та забезпечити ознайомлення та вільний доступ громадян – потенційних учасників процесу медіації.

 

Література:

1.     Черняк О.Ю. Практика застосування альтернативних способів вирішення спорів про захист прав споживачів: досвід ЄС та проблеми запровадження в Україні.

1.Міжнародне приватне право: розвиток і гармонізація. 2019. С.198-202. URL: http://www.univer.km.ua/statti/chernyak_o.yu._praktyka_zastosuvannya_alternatyvnykh_sposobiv_vyrishennya_sporiv_u_sferi_zakhystu_prav_spozhyvachiv_dosvid_yes_ta_problemy_zaprovadzhennya_v_ukrayini_7.pdf

2.     Головко О. М. Право на інформацію щодо альтернативних методів вирішення спорів. Інформація і право. 2019. Вип. № 1 (28). С. 144-151. URL: http://ippi.org.ua/sites/default/files/18_5.pdf

3.     Кисельова Т.С. Альтернативні способи вирішення спорів у контексті судової реформи в Україні. Звіт у рамках проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні». 2017. С. 1-78. URL: https://www.integrites.com/wp-content/uploads/2018/07/Council-of-Europe-PUBLICATION.pdf

4.     Розумна М.М. Актуальні проблеми та перспективи розвитку альтернативних способів урегулювання спорів в Україні: онлайн-медіація та посередництво. Підприємство, господарство і право. 2020. С.147-153.