ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
Значний вплив на
розвиток світової економіки справляє глобалізація та інформатизація. Ці
тенденції призводять до розвитку глобального інформаційного сектору та
створення ринку електронної комерції.
В Україні ринок
електронної комерції знаходиться на стадії свого розвитку і функціонує в умовах
недостатнього правового забезпечення. Темпи зростання ринку електронної
комерції в Україні є одними з найбільш динамічними. Там процес глобалізації
можна побачити через виникнення транснаціональних корпорацій на внутрішньому
ринку, які застовують досвід іноземних компаній. Тому необхідно створити сприятливе
інституційне середовище для подальшого розвитку електронної комерційної основи
на прикладі європейського досвіду регулювання ринку.
В Україні можна
помітити стрімкий розвиток електронної комерції на ринку. За даними E-commerce
Europe 2020, в умовах зростання ринку Україна займає 2 місце серед європейських
країн. Зростання ринку електронної комерції в Україні значно вище за зростання ринку
Європейського Союзу та Європи в цілому. Завдяки впливу європейської інтеграції
на нашу державу, можна констатувати, що український ринок є привабливим для
інвесторів і має значні перспективи.
Вище зазначено, що
ринок електронної комерції в Україні знаходиться в стані
розвитку Проте
зростання ринку вище середнього ніж у Європі, відбулось завдяки таким аспектам:
· підвищений інтерес до ринку вітчизняних та іноземних
інвесторів;
· поступовий розвиток ринкової інфраструктури;
· переведення офлайн-клієнтів у режим онлайн;
· шопінг;
· швидке поширення і проникнення інформації та комунікації;
· технології в сфері споживчої та ділової активності.
З огляду на темпи
розвитку ринку електронної комерції і європейських інтеграційних процесів, це
свідчить про необхідність адаптації українських нормативно-правових актів до законодавства
Євросоюзу. Важливим також є створення інституційного середовища для ділового
співробітництва на ринку електронної комерції в Україні та ЄС.
Електронна комерція –
це правовідносини, які становлять поняття, сутність та використання електронних
документів та електронних підписів. У ЄС укладені положення щодо застосування інформаційних
технологій у сфері торгівлі, що забезпечують законне використання електронних
документів, метою яких є задоволення інтересів країн-членів ЄС, юридичних осіб,
громадян.
Електронна торгівля
пов’язана з укладанням комерційних договорів у режимі онлайн із використанням
електронних засобів зв’язку. Йдеться насамперед про просування товару чи
надання послуги на ринку за допомогою глобальної мережі Інтернет, а також
здійснення розрахунків за допомогою електронних платіжних систем.
Лише з 90-х рр. ХХ
ст. почалася робота із прийняття комплексних нормативно-правових актів,
присвячених регулюванню відносин, котрі виникають при вчиненні правочинів через
мережу Інтернет, що пов’язані зі складністю та новизною правовідносин
електронної комерції. Вагомою частиною електронної комерції є інтернет-магазини,
ЗМІ, онлайн-реклама, розваги, застосунки та ін.
Правове регулювання
цього сегменту економіки неможливе через швидкий темп глобалізації економічних
відносин. В ЄС для регулювання електронної комерції створена електронна
програма, яка спрямована на широке використання інформаційних технології
громадянами Європи, законного проведення фінансових та торгових транзакцій, та
формування інноваційного законодавства.
У 90-х роках, коли
широка громадськість почала використовувати Інтернет у більших масштабах,
Європейська комісія вирішила створити структуру для усунення перешкод для міжнародних
онлайн-сервісів на внутрішньому ринку. У той час юридичні межі для таких
онлайн-сервісів все ще були значною мірою поширеними, що призвело до відсутності
правової визначеності для онлайн-сервісів.
Для вирішення цього
питання, а також для сприяння електронній комерції в ЄС та підвищення
конкурентоспроможності європейських постачальників послуг, 8 червня 2000 року
була прийнята Директива про електронну комерцію, яка спрямована на досягнення
цієї мети, пропонуючи гнучку, технологічно нейтральну та збалансовану правову
базу.
Ця Директива
заснована на принципах внутрішнього ринку ЄС, зокрема свобода заснування та надання
послуг, а також положення щодо гармонізації національного законодавства. Передбачена
вона для розвитку внутрішнього ринку ЄС у вигляді послуг інформаційного
суспільства за плату, їх електронною передачею та зберіганням.
Директива не узгоджує
надання послуг щодо конфіденційності інформації, якщо вони охоплені
національними положеннями, що стосуються публічного порядку або громадської
безпеки;
Крім того, існують
послуги з надання та пошуку інформації в Інтернеті, наданням доступу до баз
даних, передачі та зберігання інформації, обміну комерційною кореспонденцією.
Директива ЄС про
електронну комерцію містить положення, що стосуються договорів, укладених в
електронному вигляді, зокрема через глобальну мережу Інтернет.
Відповідно до статті
9 Директиви, країни-члени ЄС повинні виключити з національного законодавства
вимоги для форми письмових договорів, які перешкоджають використанню електронних.
Загальний принцип
регулювання договорів укладених в електронному вигляді визначаються як правова
недискримінація виключно на основі їх «віртуальності». Таким чином, необхідно
давати електронним договорам юридичну силу, яка існує для договорів, укладених
традиційним способом.
Внутрішній ринок
забезпечує вільне пересування людей, в результаті чого громадянам і резидентам
Європейського Союзу все частіше потрібно мати справу з органами влади в
державах-членах, відмінних від тієї, в якій вони проживають; наявність
електронного зв'язку могла б бути дуже корисною в цьому відношенні.
Національні закони країн-членів ЄС можуть
встановлювати певні вимоги до таких договорів, але лише ті, які можуть бути
виконані в цифровому середовищі: вимоги щодо забезпечення ідентифікації особи,
яка підписала документ, електронний цифровий підпис, печатка. Крім того,
обмеження можуть застосовуватися до договорів, коли необхідно завірити їх
нотаріально.
Сертифікаційні
послуги можуть надаватися як державною особою, так і юридичною чи фізичною
особою, якщо це встановлено відповідно до національного законодавства; оскільки
держави-члени не повинні забороняти постачальникам послуг із сертифікації
працювати за межами схем добровільної акредитації; слід забезпечити, щоб такі
схеми акредитації не знижували конкуренцію за сертифікаційні послуги.
Держави-члени можуть
запроваджувати або підтримувати схеми добровільної акредитації, спрямовані на
підвищення рівня надання послуг із сертифікації. Усі умови, пов’язані з такими
схемами, мають бути об’єктивними, прозорими, пропорційними та
недискримінаційними. Держави-члени не можуть обмежувати кількість акредитованих
постачальників сертифікаційних послуг з причин, які підпадають під дію
Директиви.
Держави-члени можуть
вирішувати, яким чином вони забезпечують нагляд за дотриманням положень,
викладених у цій Директиві; Директива не виключає створення систем нагляду в
приватному секторі; ця Директива не зобов'язує постачальників сертифікаційних
послуг подавати заявки на контроль за будь-якою застосовною схемою акредитації.
Отже, можна зробити такий висновок, що Директива ЄС дійсно якісно здійснює правове регулювання електронної комерції у Європі. Україна ж у свою чергу, повинна адаптувати своє законодавство про електронну комерцію до законодавства Директиви ЄС, завдяки цьому наша держава зможе запобігти великій кількості правопорушень, правильно використовувати сучасні інформаційні технології та застосувати їх на веб-сайтах, налагодити електронну торгівлю.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України про електронні документи та електронний документообіг [Електронний ресурс]: Закон
України. Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/851-15.
2. Закон України про електронну комерцію [Електронний
ресурс] Закон України – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text
3. Стаття: LEGAL REGULATION OF E-COMMERCE IN THE
EUROPEAN UNION – Режим доступу:http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/15659/Legal%20regulation%20of%20e-commerce%20in%20the%20european%20union.pdf?sequence=1&isAllowed=y
4. Directive 2000/31/EC of the European Parliament and of
the Council of 8 June 2000 on certain legal aspects of information society
services, in particular electronic commerce, in the Internal Market (Directive
on the electronic commerce). Official Journal of the European Communities.
2000. L 178. – Режим
доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A31999L0093
Немає коментарів:
Дописати коментар