ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ
КОМЕРЦІЇ УКРАЇНИ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕГРАЦІЇ В ЄДИНИЙ ЦИФРОВИЙ РИНОК ЄС
В останні роки розвиток електронної
комерції в Україні та світі набирає все більших обертів, а з урахуванням умов
пандемії, яка охопила світ 2 роки тому, електронна торгівля стала невід'ємною
частиною життя суспільства та розвитку економік держав. Цифровізація
української економіки є важливою умовою як просування країни в напрямку
європейської інтеграції в цілому, так і підтримки й розвитку вітчизняних
суб'єктів господарювання.
Обов'язковим етапом розвитку
української цифрової комерції є долучення України до єдиного цифрового ринку
ЄС, що неможливо без наближення законодавства та стандартів України до
законодавства й стандартів Європейського Союзу, гармонізації цих двох систем
правового регулювання.
Єдиний цифровий ринок ЄС – це
частина економічного простору Європейського Союзу без внутрішніх кордонів для
торгівлі товарами, послугами, руху капіталів та робочої сили (Єдиного
європейського ринку), яка має всі компоненти бізнес-систем електронної
комерції. Стратегія єдиного цифрового ринку була прийнята 6 травня 2015 року і
є одним із 10 політичних пріоритетів Європейської комісії. Вона базується на
трьох основних принципах: покращення доступу споживачів та бізнесів до цифрових
товарів і послуг, забезпечення умов для розвитку цифрових мереж і послуг,
максимізація потенціалу зростання цифрової економіки Європи [1].
Інтеграція України до цифрового
ринку ЄС має безліч вигод для розвитку вітчизняної економіки. Серед них,
зокрема, можна виділити стимулювання зростання двосторонньої цифрової торгівлі,
зниження загальної суми транзакційних та торговельних витрат під час торгівлі
товарами та послугами між ЄС та Україною, покращення роботи вітчизняного
бізнесу, зростання рівня ВВП країни, розвиток цифрової інфраструктури в цілому,
а також зростання добробуту громадян як України, так і Європейського Союзу [2].
Для ЄС доєднання України до єдиного цифрового ринку теж має свої переваги,
оскільки вітчизняний ринок електронної торгівлі є одним із найбільших у Європі.
Проте, налагодження такої співпраці неможливе без гармонізації правових систем
регулювання цифрової комерції України та ЄС.
Після підписання Угоди про асоціацію
між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським
співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони
виникла потреба в законодавчому регулюванні нового сегменту економіки –
цифрової комерції. З цією метою в 2015 році був ухвалений Закон України
"Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади
діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення
електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем
та визначає права та обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Законодавчою базою, на основі якої було створено даний Закон, є Конституція
України, Господарський та Цивільний кодекси України, закони України "Про
електронні документи та електронний документообіг", "Про захист прав споживачів",
"Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах",
"Про електронні довірчі послуги", "Про платіжні послуги",
"Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг", "Про захист персональних даних" та інші [3]. Окрім
нормативно-правових актів вітчизняної правової системи автори Закону
орієнтувались на національні закони інших держав, зокрема на: Директиву ЄС
"Про електронну комерцію" від 2000 року; Уніфікований закон про
електронні транзакції США від 1999 року; Закон про електронні правочини 2001
року Південної Австралії, Закон про електронну торгівлю і електронний підпис,
Республіка Словенія [2].
Незважаючи на ґрунтовну законодавчу
базу, яка стала основою Закону, він має деякі суперечності. Найбільш очевидною
в цьому контексті є норма закону, яка за правовими наслідками прирівнює
електронний договір, тобто такий, що укладений шляхом електронними повідомленнями
та підписаний відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну
комерцію", до договору, укладеному в письмовому вигляді.
Крім того, Закон України "Про
електронну комерцію" на даний час є єдиним нормативно-правовим актом, що
направлений на регуляцію відносин між суб'єктами господарювання саме в галузі
електронної комерції.
Отже, можна стверджувати, що ухвалення Закону України "Про електронну комерцію" є своєрідною відправною точкою на шляху інтеграції України як у єдиний цифровий ринок ЄС, так і до складу Європейського союзу. Незважаючи на наявні суперечності, Закон є досить ґрунтовним інструментом регулювання правових відносин у цій сфері. Однак, вітчизняне правове забезпечення, що стосується електронної комерції, має бути детальнішим, більш доповненим та юридично посиленим.
ЛІТЕРАТУРА
1. Доповідь Української сторони
Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Інтеграція України до Єдиного
цифрового ринку Європейського Союзу: виклики, можливості та бар'єри. 2019. С.
5. – URL: https://eu-ua-csp.org.ua/media/uploads/Integration%20to%20EU%20DSM_Ukr%20side_UA.pdf
2. Крегул Юрій, Батриментко Василь.
Гармонізація системи регулювання електронної
комерції
України з ЄС. / Зовнішня торгівля: еокноміка, фінанси, право. 2019. №1. – URL: http://zt.knute.edu.ua/files/2019/01(102)/4.pdf
3. Про електронну комерцію: Закон
України: за станом на 1 серпня 2021 р. Офіц. вид. Відомості Верховної Ради
України. 2015. № 45. ст.410. – URL:
Немає коментарів:
Дописати коментар