ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ
З набранням чинності у 2016 році
Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон) та початку
функціонування платформи «Prozorro» сфера державних закупівель вийшла на якісно
новий рівень, однак актуальність питання щодо проведення і забезпечення публічних
закупівель залишається досі.
Під час проведення електронного аукціону
система не передбачає заходів, які б завадили зловживанню як з боку Замовника,
так і з боку Учасника [2]. Для прикладу можна привести
декілька схем, якими користуються недобросовісні Учасники вже не перший рік:
під час проведення публічної закупівлі через онлайн-аукціон Замовник публікує
інформацію про необхідність здійснення закупівлі. Учасник надає тендерну
пропозицію, встановивши найнижчу ціну, порівняно з іншими Учасниками
закупівель. В свою чергу, Замовник, спираючись на принцип економії, обере
тендерну пропозицію з найнижчою ціною. Цей Учасник може скористатися своїм
положенням і запропонувати іншим Учасникам, які виставили більшу ціну, варіант
його відмови від участі у торгах за певний відсоток з суми договору («відкат»).
Іншим варіантом може послугувати
аналогічна процедура тільки за участю «компанії-одноденки», де один з Учасників
чи його афілійовані особи є засновником(ами). У такому випадку останні(й)
можуть зловживати становищем як у попередньому прикладі.
Зловживання можна спостерігати і з
боку Замовника, а саме: конкретизація предмета закупівлі, яка була б вигідна
конкретному учаснику. Наприклад, оголошення тендеру на закупівлю декількох
броньованих мікроавтобусів марки «Chevrolet» Express. Тобто, пропозиція на
закупівлю не тільки автомобілів певної марки преміум-класу, а й конкретного
автовиробника, не даючи порівняти характеристики з іншими автомобілями.
Або ж варіант з неправильним
зазначенням назви публічної закупівлі на платформі та опублікуванням
нечитабельної документації: зазвичай пишуть назву тендера з граматичними
помилками, наприклад «Закупівля машін», кваліфікують це не як автомобільний
транспорт, а як «Електроустаткування, інше», завантажують нечитабельну тендерну
документацію і оголошують публічні закупівлі, в надії, що його не помітять інші
учасники, а знайдуть тільки «свої люди» [2].
З цими проблема починають боротися
шляхом електронного громадського моніторингу. Нещодавно було створено платформу
«Dozorro», де Учасники, Замовники або будь-яка людина може провести аналіз публічних
закупівель, подати скаргу, у разі виявлення порушення правил роботи платформи
«Prozorro» чи наявності ознак
зловживання правом Учасниками та/або Замовниками в процесі проведення
закупівель. Індекс розраховується на основі даних, отриманих за останні 365
днів. Зазначений показник покликаний створити методологічну базу для порівняння
схожих між собою замовників у групах. Замовники розподілені на 11 тематичних
груп, наприклад: відділи освіти, лікувальні заклади, міські і районні ради
тощо. За результатами підрахунку показника індексу вибудовується рейтинг
всередині груп. У кожній із них виокремлено 3 найкращих і 3 найгірших замовника
та рейтинг всіх замовників в деталях кожної з груп [3]. Наразі, особливих
результатів це не дає в силу того, що сама платформа «Prozorro» не є одиничною: вона охоплює в собі декілька
електронних майданчиків, де здійснюються закупівлі. Серед них це: Smart Tender,
Zakupki.prom.ua, E-tender, 25h8 auction.
За даними електронних сайтів, наглядова система «Dozorro» охоплює декілька
майданчиків: Zakupki.prom.ua, Держакупівлі.онлайн, «Prozorro». Виникає питання:
а як же бути з іншими майданчиками, де можна проводити закупівлі?
При проведенні закупівель на
майданчику, який не охоплюється системою «Dozorro» діяння Замовників не будуть
кваліфікуватися як правопорушення, а отже, зменшаться ризики виявлення їх
зловживання правом.
Для вдосконалення системи деякі
науковці пропонують ряд змін, що значно покращать роботу системи щодо зменшення
зловживань правом учасниками закупівель.
По-перше, встановлення грошової
застави Учасниками у розмірі кількох відсотків від встановленої ціни тендерної
пропозиції. У разі відмови від участі у закупівлі гроші не повертаються і
відходять до бюджету (яскравим прикладом такого формату може служити формат аукціону
в країнах Європи).
По-друге, встановлення штучного
інтелекту «Machine learning» — це клас методів штучного інтелекту, характерною
особливістю яких є не пряме вирішення задачі, а навчання в процесі застосування
рішень множинності виникаючих задач [5]. Для встановлення таких методів
використовуються засоби математичної статистики, чисельних методів, методів
оптимізації, теорії ймовірності, різноманітних технік роботи з інформацією в
цифровому вигляді [4].
Застосування штучного інтелекту (далі
– ШІ) надасть змоги в процесі проведення електронних публічних закупівель
розпізнавати і відокремлювати невідповідність заповнення різних форм чи
виставлення пропозицій, невідповідності документів, конкретизації Замовниками
вимог щодо закупівлі товарів, робіт і послуг, перевірку учасників щодо вже
існуючої інформації про них в державних реєстрах, а також інших офіційних
сайтах, що надасть змогу розпізнавати нещодавно створені компанії, їх
діяльність, інформацію про засновників, їх афілійованих осіб. В процесі штучний
інтелект буде навчатися розпізнавати різні задачі і в подальшому призведе до
позитивних наслідків.
Однак потрібно звернути увагу на
те, що встановлення функціонування ШІ потягне за собою створення ще одного
органу, який забезпечуватиме функціонування штучного інтелекту. Створення ще
одного органу, це – ще одна гілка видатків з державного бюджету на утримання
кадрів, а також, забезпечення необхідним обладнанням і функціонування машинного
навчання. Тому, краще встановити обов’язкову плату (грошову заставу) за
прийняття участі в публічних закупівлях, які послугують забезпеченням
фінансування діяльності ШІ.
Отже, встановлення штучного
інтелекту дає шанс удосконалити онлайн-платформу проведення публічних
закупівель. Перші якісні зміни, виходячи з того, що ШІ навчається в процесі,
будуть помітні як мінімум через рік функціонування останнього, що стане ще
одним важелем протидії як недобросовісним учасникам, так і замовникам.
Підкреслюючи вищенаведене, потрібно взяти до уваги, що під час прийняття Закону України «Про публічні закупівлі» законодавець передбачив, як на той час, можливі варіанти протидії корупції і зловживанню правами та процесуальними правами. Але, як ми бачимо, суспільні відносини розвиваються з великою швидкістю, а необхідність вдосконалення законодавчої бази у зв’язку з цим розвитком стає вкрай необхідним та обов’язковим. А разом з тим і вдосконалення закупівельних електронних майданчиків, їх функціонування та зручності для користувачів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Про публічні закупівлі: Закон України від 25.12.2015
р. № 922-VIII. Відомості Верховної
Ради (ВВР). 2016. № 9. Ст.89.
2. УКРІНФОРМ. / Оксана Поліщук. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2175798-1000-i-odin-sposib-obijti-prozorro.html]
3. Громадський контроль держзакупівель. URL: https://dozorro.org/]
4. IT enterprise «Machine learning». URL: https://www.it.ua/knowledge-base/technology-innovation/machine-learning]
5. «Оцінка функціонування електронної системи «Prozorro» як
інструмента державних закупівель» Гаврилова А.Г. УДК 338.24.021.8. URL: file:///C:/Users/Andrey%20L/Desktop/102574-216900-1-SM.pdf]
Немає коментарів:
Дописати коментар