ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ
РЕЄСТРІВ У ПРОЦЕДУРАХ ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ЗМІНИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ
ДІЛЯНОК
Діджиталізація сучасного світу
доторкнулася не лише сфери приватного
життя осіб, але й безпосередньо до правовідносин між державою та фізичними або
юридичними особами. Так, зокрема земельні правовідносини не стали виключенням.
Враховуючи зміни, яких зазнало
земельне законодавство, а також проведення сучасної земельної реформи,
законодавець усіма шляхами намагається спростити процедури пов’язані із
відведенням земельної ділянки,
встановленням та зміною її цільового призначення, а також реєстрацією речових
прав на неї, що свідчить про актуальність обраної тематики. Зокрема, одним із
шляхів трансформації даного процесу є цифровізація земельних правовідносин.
Метою дослідження є відображення
стану ефективності використання
електронних реєстрів у процедурах встановлення та зміни цільового призначення
земельних ділянок.
Щодо методологічної основи роботи, то
ними є загальнонаукові методи, а саме пізнання та обґрунтування ефективності
використання електронних реєстрів у земельних правовідносинах.
Варто також зазначити про стан
наукової дослідженості. Загалом, дана проблематика була розглянута низкою
вітчизняних науковців, таких як: Дудяк Н.В., Крупіца Д.О., Нестеренко
Г.А., Бідун І.В., Мартин А.Г., Висіцька
І.В., Осипчук О.С.
Врахувавши аналіз стану дослідженості
питання земельних електронних реєстрів, варто зазначити, що беручи до уваги
стрімкі зміни земельного законодавства, вітчизняним науковцям, законодавцю та
представникам судової гілки влади, необхідно сконцентрувани свої зусилля задля
більш ґрунтовного дослідження та роз’яснення норм та процедури функціонування
електронни реєстрів у сфері земельних правовідносин.
Щодо основної проблематики нашого
дослідження, а саме використання електронних реєстрів у процедурах встановлення
та зміни цільового призначення земельних ділянок, перш за все необхідно
зазначити про функціонування інституту встановлення та зміни цільового
призначення як об’єкта реулювання відповідних питань електронними реєстрами.
Розглядаючи аспект встановлення
цільового призначення, слід зауважити, що даний процес характеризується закріплення правового режиму цієї ділянки,
який встановлюється вольовим актом органів державної влади, а тому відповідно
повинно прозоро відображатися у відкритих електронних базах.
Щодо процесу встановлення цільового
призначення земельної ділянки, то відповідно до ч.1 ст. 20 ЗК України, при
встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх
до певної категорії земель та виду цільового призначення, відповідно дана
процедура обов’язково фіксується у так званих « земельних реєстрах» [1].
Більше того, слід зазначити, що
процедура встановлення цільового призначення земельної ділянки утотожнюється із
процедурою відведення земельної ділянки уперше, заключним етапом якої є
реєстрація майнових прав на відведену земельну ділянку, яка знову ж таки
підлягає засвідченню.
Окрім, процедури встановлення не менш
цікавою та складною є процедура зміни цільового призначення. Складність даної
процедури полягає не безпосередньо у процесуальних діях, а насамперед у
реформуванні такого процесу. Адже із набуттям чинності Закону України «Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання
земель» від 17.06.2020 р. , український законодавець полегшив та пришвидшив
процедуру зміни цільового призначення. Перехід до нової процедури зміни
цільового призначення відбуватиметься у три етапи, які передбачають,
насамперед, лише звернення особи із заявою про бажання змінити цільове
призначення земельної ділянки та скасування розробки будь-якої технічної документації щодо землеустрою. Однак, під час
реформування даної процедури з’явилася цікава обставина, яка впливатиме на
процедуду зміни цільового призначення- це відповідність нового цільового
призначення функціональному зонуванню [2].
Отже, розглянувши основні моменти
щодо діяльності інституту цільового призначення земельних діялнок, слід перейти
безпосередньо до об’єкта нашого дослідження-електронних реєстрів.
Перш за все, хочемо зауважити, що у
2013 році відбулися значні зміни, що регулюють функціонування електронних
реєстрів. Загалом, важливим моентом є те, що саме з 2013 року припинили своє
функціонування низка реєстрів, що стосувалися прав на нерухоме майно, а саме:
Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження
об’єктів нерухомого майна, Державний реєстр іпотек, Державний реєстр
правочинів та Державний реєстр земель.
Функції усіх цих реєстрів було покладено на новий реєстр- Державний реєстр
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Важливим є і той аспект, що роль
та функції роль і функції Державного
земельного кадастру також були переглянуто[3].
Головною відмінністю між цими
електронними базами є те, що Державний земельний кадастр – це єдина державна
геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного
кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також
дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл
земель між власниками і користувачами[4], а Державний реєстр речових прав на
нерухоме майноєдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку,
збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме
майно та їх обтяження[5].
Аналізуючи вище подану інформацію,
необхідно зауважити, безпосередній зв’язок процедури встановлення та зміни
цільового призначення із Державвним земельним кадастром. Загалом, першочерговим
етапом реорганізації земельного кадастру є створення ортофотопланів та 3D
моделі місцевості території України, а також внесення відомостей про якісні
характеристики земель, а також внесення
результатів проведення земель державної та комунальної власності.
Зрозуміло, що даний процес не є
швидким, а тому потребує чимало часу, зусиль та механізмів. Більше того,
необхідність внесення інформації щодо функціонального призначення земель, яке
безпосередньо впливатиме на зміну цільового призначення земельних ділянок,
потребує комплексного підходу, адже передбачає наявність як містобудівної
документації, так і технічної документації землеустрою. Таким чином, на нашу
думку, доречно розширити можливості Державного земельного кадастру, тим самим
зробивши його багатофунціональним.
Ще однією новизною є створення
державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів. Зручністю даного
реєстра є те, що у ньому містяться дані щодо професійної діяльності
інженера-геодезиста, напрями виконання топографо-геодезичних і картографічних
робіт, а також інформація щодо актуальності кваліфікуючого сертифіката [6].
Таким чином, створивши даний орган,
законодавець полегшив пошуки спеціалістів щодо розробки технічної документації,
а також реалізував функцію захисту прав не лише інженерів-геодезистів, але й
безпосередньо замовників технічної документації. І хоча процес розробки
технічної документації втрачає актуальність під час процедури зміни цільового призначення, враховуючи
реформування даного інституту, проте вона набуває нового, більш істотного та
кваліфікуючого значення для процедури відведення земельної ділянки, зокрема і
процесу встановлення її цільового призначення.
Загалом, можна прослідкувати, що діджиталізація земельних правовідносин відбувається паралельно із діджиталізацією усіх процесів у державі. Використання електронних реєстрів допомагає створити відчуття прозорості та законності діяльності Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що є надзвичайно важливим на етапі відкриття ринку землі. Таким чином, держава допомагає зрозуміти, що право на землю дійсно гарантується, що його реалізація не є обтяжливою, а навпаки наближеною до громадян.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Земельний кодекс України :
Кодекс від 25.10. 2001 № 2768-III. Дата оновлення: 26.11.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#Text
(дата звернення: 01.12.2021).
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
планування використання земель: Закон України від 17.06.2020 № 711-IX. Дата
оновлення: 27.05.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#Text
(дата звернення: 01.12.2021).
3. Система державних реєстрів у земельних відносинах. URL: https://dl.omp.ua/knowledge-base/система-державних-реєстрів-у-земельн/.
4. Про Державний земельний кадастр: Закон України від 07.07.2011 №
3613-VI. Дата оновлення: 26.11.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text
(дата звернення: 01.12.2021).
5. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень: Закон України від 01.07.2004 №
1952-IV. Дата оновлення: 24.11.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text
(дата звернення: 01.12.2021).
6. Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність: Закон України
від 23.12.1998 № 353-XIV. Дата
оновлення: 20.08.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/353-14#Text
(дата звернення: 01.12.2021).
7. М. Рудометкіна. Діджиталізація в земельних відносинах: як
спростити життя за допомогою ІТ. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/didzhitalizaciya-v-zemelnih-vidnosinah-yak-sprostiti-zhittya-za-dopomogoyu-it.html
Немає коментарів:
Дописати коментар