ЕЛЕКТРОННА ТОРГІВЛЯ
БУДІВЕЛЬНОЮ ПРОДУКЦІЄЮ
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронна торгівля
– це господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації
товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із
використанням інформаційно-телекомунікаційних систем [3]. Нормативно-правове
регулювання електронної торгівлі охоплює як загальні акти щодо регулювання купівлі-продажу
товарів, так і спеціальні нормативно-правові акти щодо особливостей здійснення
електронної торгівлі.
Оскільки мова йде про
господарську діяльність, то необхідно враховувати застереження, вміщені у ч. 2
ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» [3]: електронна торгівля можлива у
випадку, коли законодавством або за домовленістю сторін не є обов’язковим нотаріальне
посвідчення або державна реєстрація (ст.ст. 208-209 Цивільного кодексу України [1]), або якщо
відсутній договір майнового забезпечення виконання зобов’язання.
Господарська діяльність
з купівлі-продажу продукції передбачає введення її в обіг, на ринок, а також надання
її на ринку. Відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку
відповідності» введення в обіг – надання продукції на ринку
України в перший раз. В свою чергу, надання на ринку – будь-яке платне або
безоплатне постачання продукції для розповсюдження, споживання чи використання
на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності [4].
Складність
електронної торгівлі будівельної продукції полягає у особливостях її допущення до ринку, введення її в обіг та
її надання на ринок.
Відповідно до Закону України «Про надання
будівельної продукції на ринку» будівельна
продукція – будь-який матеріал, виріб або комплект, що виробляється та
вводиться в обіг для застосування протягом тривалого часу в будівлі або
споруді, показники якого впливають на показники будівлі або споруди, пов’язані
з основними вимогами до них [5].
Основною вимогою для
надання її на ринку України, є відповідність будівельної продукції стандартам,
як національним, так і міжнародним, що тягне за собою обов’язкове маркування
будівельної продукції. Так, згідно із ч. 3 ст. 4 Закону
України «Про надання будівельної продукції на ринку» для певної групи
будівельної продукції Міністерство розвитку громад та територій України визначає
суттєві експлуатаційні характеристики, за якими виробник декларує показники
будівельної продукції при введенні її в обіг [5].
Відповідно
до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»
продукція, що вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію
повинна відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються
до такої продукції [4].
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку» знак відповідності технічним
регламентам наноситься на будівельну продукцію, щодо якої виробником складена
декларація показників, перед введенням її в обіг виробником або імпортером чи
розповсюджувачем (у випадках, визначених ст. 15 Закону) [5].
Виробник
(імпортер та/або розповсюджувач, якщо він вважається виробником) шляхом
нанесення знака відповідності технічним регламентам бере на себе
відповідальність за відповідність будівельної продукції задекларованим
показникам та відповідними технічними регламентами.
Таким чином, знак
відповідності наноситься на будь-який вид будівельної продукції, окрім
винятків, вказаних у ч. 4 ст. 5 Закону, а саме у разі, якщо будівельна продукція: належить до продукції несерійного виробництва,
виробляється згідно із застосовними вимогами або виробляється на будівельному
майданчику для застосування її у відповідній будівлі або споруді та під
наглядом осіб, відповідальних за безпечне виконання будівельних робіт згідно із
законодавством; виробляється традиційним способом або у ході непромислового процесу
способом, що забезпечує збереження об’єктів культурної спадщини, їх реставрацію
або реабілітацію, збереження традиційного характеру середовища історичних
населених місць України
[5].
Виникає питання про
допуск такої продукції на зовнішній ринок, оскільки для прикладу, ринок
Європейського Союзу передбачає обов’язкове маркування окремих видів товарів,
зазначення на них застережень тощо.
Електронна торгівля
має велике значення для міжнародної торгівлі, оскільки завдяки
інформаційно-телекомунікаційним системам спрощується зв’язок сторін договору
купівлі-продажу. Саме тому необхідно проаналізувати можливість здійснення такої
господарської діяльності як електронна торгівля у зовнішньоекономічному вимірі.
Варто зазначити, що норми
Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку» не
можуть бути використані при здійсненні міжнародної електронної торгівлі
будівельною продукцією, адже його дія поширюється лише на ринок України. У такому
випадку варто використовувати норми, вміщені в Угоді про асоціацію між Україною, з
однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної
енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, за яким сторони домовилися
сприяти розвитку електронної торгівлі шляхом тісного співробітництва у вигляді діалогу з питань особливості регулювання
питань ведення електронної торгівлі [7].
Однією із проблем у сфері маркування товарів є
недосконалість законодавства. Зокрема, відсутність Угоди про взаємне визнання
Україною та ЄС сертифікатів відповідності на промислову продукцію (Agreements on
Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products) (АСАА) утруднює
побудову відносин з доступу на ринок, адже основною метою АССА є усунення
технічних бар’єрів в торгівлі промисловими товарами, адже, для прикладу, імпортер
платить двічі – за сертифікацію у власній країні, а потім – у нашій країні [9, c.
61].
Окрім
цього, українське законодавство не містить жодної згадки про обов’язковість Conformite Europeenn (європейська відповідність) маркування (далі – СЕ) окремих видів
продукції, що постачається на європейський ринок [8], яке позначає факт, що продукція пройшла
процедуру сертифікації або декларування та має можливість її подальшої реалізації
на європейському ринку.
Відзначимо, що в
Угоді електронна торгівля передбачена також на рівні державних закупівель. Вони мають
велике економічне значення як для ЄС, так і для України. Відповідно до статті 154 Угоди
сторони домовилися про поступове та одночасне відкриття ринків, що має
відбуватися разом із процесом адаптації законодавства [7]. Водночас, норми
національного законодавства у сфері електронної комерції виключають таку
можливість, оскільки дія Закону України «Про електронну комерцію» не
поширюється на правочини, якщо стороною такого правочину є орган державної влади або
орган місцевого самоврядування в частині виконання ним функцій держави або
місцевого самоврядування чи правочин вчиняється відповідно до Закону України
«Про публічні закупівлі» [3]. З чого робимо висновок, що Закон України «Про
електронну комерцію» поширюється на обмежене коло правовідносин.
Висновки. Сфера
електронної торгівлі є найбільш перспективною у сучасних реаліях. В умовах
глобалізації, європейської інтеграції відбувається стрімке розширення ринків
купівлі-продажу продукції, у тому числі будівельної. Складність торгівлі
останньої зумовлюються складними етапами введення в обіг та надання її на
ринок, оскільки вони тягнуть за собою ведення необхідної документації, що
гарантувала б якість (декларація показників, технічний регламент,
стандартизація, маркування тощо). Сфера дії національного законодавства є
порівняно широкою для українського ринку, проте обмеженою для зовнішнього.
Вагомою проблемою у сфері електронної торгівлі є недостатність правового
регулювання правовідносин у сфері електронної комерції, оскільки ця сфера для
нас є новою. Її вирішення напряму залежить від продовження комплексного
реформування українського законодавства та приведення його норм у відповідність
до міжнародних та європейських стандартів.
Список
використаних джерел:
1.
Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 09.12.2021)
2.
Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (дата звернення: 09.12.2021)
3.
Про електронну комерцію: Закон
України від 03.09.2015 р. № 675-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19 (дата звернення: 09.12.2021)
4. Про технічні регламенти та оцінку відповідності: Закон України від 15.01.2015
р. № 124-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/124-19 (дата звернення: 09.12.2021)
5. Про надання будівельної продукції на ринку: Закон України від 02.09.2020
р. № 850-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/850-20 (дата звернення: 09.12.2021)
6. Про публічні закупівлі: Закон
України від 25.12.2015 р. № 922-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19 (дата звернення: 09.12.2021)
7.
Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським
співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони:
Угода від 27.06.2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011 (дата звернення:
09.12.2021)
8. Council Resolution of
7 May 1985 on a new approach to technical harmonization and standards. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX
(дата звернення: 09.12.2021)
9. Гарасим Ю. Й. Аналіз
національної системи стандартизації і сертифікації у контексті угоди про
асоціацію України та ЄС. Зовнішня
торгівля: економіка, фінанси, право, 2015. № 3. С. 58-65.
Немає коментарів:
Дописати коментар