Гришакова Є.А.,

студентка Юридичного Інституту

Науковий керівник: Марченко В.Б., к.ю.н.,

професор кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

ПРЕДСТАВНИКИ ТА ІНШІ УЧАСНИКИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДОВОГО ПРОЦЕСУ

Одним з важливих розділів будь-якого процесуального кодексу є розділ, присвячений учасникам судового процесу, який визначає коло осіб, що беруть участь у справах, їх права та обов’язки. Я вважаю, що на сьогодні є важливим детальний аналіз інституту учасників судового процесу в новій редакції Господарського процесуального кодексу та наприклад важливо безпосередньо порівняти зі старою редакцією, для виявлення нової термінології, щоб побачити, які були істотні зміни, щоб зрозуміти, що було виключено, з яких підстав та чи не буде це мати негативні наслідки для судового процесу, тому що питання учасників процесу очевидно не буде стояти на місці, та щоб зрозуміти хто та яку роль грає в судовому процесі, треба це вивчати з самого початку, так би мовити з фундаментальної основи, що іншими словами значить – аналіз старої редакції Господарського процесуального кодексу України [1]. Законодавство України звісно ж не стоїть на місці, постійно змінюється, вдосконалюється, що є позитивним чинником. При аналізі двох редакцій, буде чітко видно, чи вдосконалили норми, які потребували цього, можливо були певні прогалини, порівняння двох редакцій завжди цікавий фактор. Ми безпосередньо за допомогою порівняння, можемо бачити наскільки ефективно та швидко розвивається саме інститут учасників господарського процесу. Учасники судового господарського процесу – це особи, які здійснюють при вирішенні господарських спорів господарським судом передбачені законом процесуальні дії. Учасників процесу можна визначити також як таких осіб, які мають юридичну зацікавленість у справі і в силу такої зацікавленості наділені правом впливати на рух господарського процесу [3]. В своїй дослідницькій роботі я зазначала про представників та учасників судового процесу, наводила цікаві думки відомих українських науковців та безпосередньо порівняла чинну редакцію Господарського процесуального кодексу з редакцією до 15.12.2017 року.

І що таким цікавим могла би зазначити, це те, що за цей проміжок часу, якщо чесно, суттєвих змін я не побачила, але це суто моя думка, до якої я нікого не закликаю. Звісно, зміни є, а саме те, що з’явились нові учасники в справі, це свідок, як ми пам’ятаємо, то під свідком слід розуміти фізичну особу, якій відомі будь-які обставини, що мають значення для вирішення справи у суді. А вже в частині 1 статті 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи [1].

Істотною новелою нової редакції Господарського процесуального кодексу України є те, що показання свідків можуть бути джерелом доказів в господарському процесі, звісно з певними нюансами їх подання та обмеженням застосування. Так, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (стаття 87 нової редакції ГПК України ), що обумовлено особливостями розгляду та вирішення господарських спорів [1].Однак в господарському процесі фактично немає справ, рішення в яких могло б бути змінене лише через наявність показань свідків, тому вбачається певна недоцільність впровадження в господарський процес інституту свідків. Потенційно залучення свідків створюватиме передумови для зловживань, зокрема, затягування процесу у зв’язку із залученням свідків.

Також з’явився такий учасник з терміном « експерт з питань права». Так би мовити невизначеність поняття «експерта з питань права», його прав та обов’язків, відсутність відповідальності, може призвести до низки запитань та труднощів при застосуванні цих положень на практиці в судах [1].

Згідно нормам частини 1 статті 70 Господарського процесуального кодексу України як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом. Тобто ми бачимо, що в новій редакції приділили значну увагу щодо вимог до особи, яка має на меті бути експертом з питань права та це звісно, ж є позитивним чинником. Тому що деяке українське законодавство потребує конкретики, щоб не виникало різних питань з приводу цього. Тому я це дуже підтримую [1].

Експерт з питань права зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати роз’яснення. За відсутності заперечень учасників справи експерт з питань права може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Моя тема дослідницької роботи є дуже актуальною наразі. Тому що люди постійно стикаються з цивільним та господарським процесом в своєму житті, звісно процесуальне право дуже схоже між собою за галузями, але господарський процес, як і інші мають певні відмінності.

Новою редакцією ГПК запроваджено механізм запобігання зловживанню процесуальними правами. Це, зокрема запобігання поданню декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, ініціюванню фіктивних позовів до «своїх» відповідачів, умисному затягуванню розгляду справи, маніпуляції підсудністю. Нова редакція ГПК містить ст. 63 «Неприпустимість зловживання процесуальними правами», в якій перелічений невичерпний перелік можливих зловживань процесуальними правами [1].Також нова редакція Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи відповідальності за зловживання правами: покладення на таку сторону судових витрат, незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 нової редакції ГПК України - накладення штрафу – від 1 до 10 прожиткових мінімумів працездатних , якщо зловживання вчинено повторно, то від 5 до 50 – ч.ч.1,2 ст.135 нової редакції ГПК України. Положення про недопустимість зловживання процесуальними правами мають певні неточності і прогалини, що з урахуванням суб’єктивної складової (внутрішнє переконання) кожного судді може призвести до порушень процесуального характеру. Зокрема, у випадку передбаченого п.3 ч.2 ст.43 нової редакції ГПК порушення у вигляді подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, є великий ризик суб’єктивної оцінки суддею ознак зловживання сторонами своїми правами, що може призвести до обмеження доступу до суду, оскільки в законодавстві не визначено поняття «безпідставність». Отже, в разі подання реального позову без мети зловживання, а лише з «вадами» правового обґрунтування відповідно до суб’єктивного погляду конкретного судді, суд може визнати такий позов безпідставним й оштрафувати позивача та/або його представника. З огляду на це існує великий ризик тиску на учасників, ризик неоднакового і не завжди правомірного застосування суддями до учасників справи та/або їх представників заходів процесуального примусу, передбачених за зловживання процесуальними правами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. // Законодавство України. – Офіційний сайт Верховної Ради України. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text

2. Алексеев С.С. Общая теорія права: в двух томах // С.С. Алексеев – Т.2. – М.: Юрид.лит., 1982. – 360 с.

3. Балюк I.A. Господарське процесуальне право / I.А. Балюк. — К., 2002. — 358 с.