КОМЕРЦІЙНІ ЕЛЕКТРОННІ
ПОВІДОМЛЕННЯ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ
Комерційні
електронні повідомлення в останній час набули поширеності та активно
використовуються у сфері електронної комерції. Звісно, що як і будь-яка інша
суспільна сфера, вона вимагає правового регулювання. Наразі в Україні функціонує
лише один закон, який регулює електронну комерцію (далі - ЕК) і в тому числі комерційні
електронні повідомлення (далі - КЕП): Закон України «Про електронну комерцію».
Але цей нормативно-правовий акт стосується в загальному положень пов’язаних з ЕК,
а КЕП присвячено лише пару невеликих статей.
У
зв’язку з цим можна стверджувати, що в Україні не вистачає законів у даній
сфері. А стрімкий розвиток інформаційних технологій тільки підкреслює
необхідність створення нових нормативно-правових актів та доводить, що
законодавчі органи не завжди встигають за цим шаленим темпом. Також варто
відмітити, що не завжди розуміється навіть потреба у створені таких документів.
А це справді галузь знань, яка швидко розвивається і у якій часто трапляються
певні суперечки, які варто урегульовувати законними методами. Саме в цьому
аспекті виявляється актуальність даної теми та потреба у правовому регулюванні
правочинів у сфері КЕП.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»:
комерційне електронне повідомлення - електронне повідомлення у будь-якій формі,
метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт чи послуг або
ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну
діяльність [1]. Тобто це усі промоакції та розсилки, які мають на меті
просувати певний товар чи послугу. З ними стикалася безпосередньо або
отримувала на власну електронну пошту майже кожна людина. Також це можуть бути
повідомлення, які містять в собі одноразовий ідентифікатор для підтвердження
дій в мережі Інтернет.
Як уже було вище сказано, що КЕП є досить
використовуваними в сучасному суспільстві. Тому очевидним є той факт, що в
українській практиці існує багато судових справ, у яких головним об’єктом
виступають саме КЕП. Тож пропоную розглянути одну з них.
Справа починається наступним чином: у січні 2021 року
позивачка звернулась суду з позовом до ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в якому просила
визнати договір позики недійсним. Аргументи наступні: відповідач надав
фінансову послугу (позичку) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної
системи, однак, позивачка заперечує підписання даного договору. Вона стверджує,
що відповідач не повідомив у письмовій формі всю необхідну інформацію щодо умов
договору.
Суд встановив, що позивачка в час реєстрації на сайті
відповідача створила свій особистий кабінет, який забезпечував позивачці повну
взаємодію з відповідачем, постійний доступ до інформації та документів,
необхідних для укладення/виконання договору. Стало відомо, що позивачка
виконала усі умови щодо укладання договору. Далі відповідач надіслав
смс-повідомлення на телефонний номер, вказаний у заявці та відіслав також
електронний лист на адресу електронної пошти позивачки з гіперпосиланням на
пропозицію щодо укладення договору. Тобто ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надіслали КЕП
позивачці. Вони містили опосередковане просування послуг, які пропонує
відповідач. Також відомо, що позивачка надала відповідь до ТОВ «Укр Кредит
Фінанс» за допомогою КЕП про ознайомлення з надісланими умовами та остаточне
прийняття (акцепт) оферти відповідача, яку було підписано одноразовим
ідентифікатором. Тому враховуючи вище вказані факти, суд приходить до висновку,
що між сторонами відбулися законні договірні правовідносини. Суд відмовив
позивачці у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» [2].
Ця судова справа показує, що не усі громадяни є
обізнаними в нормативно-правових актах, які чинні в Україні, та не усі знають
основні юридичні положення. Цей приклад ще раз доводить актуальність сфери КЕП
у сучасному українському суспільстві.
Також важливим для розгляду даної теми є іноземний досвід
у галузі КЕП. Він дає можливість Україні перейняти позитивні та уникнути
негативних моментів, навчаючись на прикладі розвиненої країни. Більшість країн
мають окремий закон, який регулює КЕП, але далі мова буде йти про Канаду. Варто
розглянути Канадське Законодавство про боротьбу зі спамом (далі - CASL) [3].
CASL регулює відправлення КЕП. У запропонованому законі
про боротьбу зі спамом є 2 ключові вимоги: зобов’язання, щоб відправник отримав згоду від одержувача перед
відправленням КЕП, і зобов’язання включати певну інформацію, яка ідентифікує
відправника та дає змогу одержувачу відмовитися від отримування таких
повідомлень.
КЕП – це електронне повідомлення, яке надсилається
будь-яким засобом телекомунікації, яке заохочує до участі в рекламній
діяльності, незалежно від того, чи є очікування прибутку [4]. Електронні
повідомлення з "комерційним характером" можуть виконувати одну або
декілька з наступних дій: пропонувати, рекламувати або просувати товари,
продукти чи послуги, можливості для бізнесу чи інвестицій; рекламувати або
просувати постачальника чи спонсора; направляти одержувача на місце
розташування, номер телефону, контактну інформацію чи веб-сторінку, які мають
комерційне призначення.
Проаналізувавши дану інформацію, визначаємо схожість
українського та канадського законодавства щодо КЕП. Але відмінності звісно є: в
Україні порушення у цій сфері розглядаються судами, а в Канаді для даного
закону є спеціальна комісія - КТРТК (Канадська комісія з радіо, телебачення та
електрозв’язку).
Отже, КЕП мають широку сферу застосування: вони є
потрібними та незамінними будь-де від фінансів до агробізнесу. Вони можуть мати
різну форму розповсюдження: електронна пошта, смс-повідомлення, повідомлення в особистих
кабінетах на різних сайтах тощо. Зрозуміло, що КЕП є широким аспектом, який має
безліч розгалужень. Приклад реальної судової справи та іноземний досвід показує
доцільність законодавства про КЕП.
Підсумовуючи, варто зазначити, що КЕП дійсно дуже
важливий аспект сучасних юридичних відносин. Правочини в електронній сфері
набувають усе більшого розповсюдження та стають невід’ємною частиною життя звичайного
громадянина. Тому нагальним питанням є урегулювання законодавства у цій сфері:
щоб усі громадяни мали змогу довести свої права, у разі їх порушення, та
відчувати юридичну захищеність.
Чинне законодавство є таким, яке охоплює тільки основні
моменти КЕП. У майбутньому слід вносити певні правки у зв’язку з незупинним
розвитком інформаційних технологій; розширити поняття в чинних законах та
детальніше розписати різні положення відносно розповсюдження КЕП.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України «Про
електронну комерцію» від
03.09.2015
р.; Офіційний портал ВРУ; URL-посилання: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text
2. Рішення по справі №
202/194/21від 22.04.2021р.; Єдиний державний реєстр судових рішень; Номер
судового провадження: 2/202/1018/2021; URL-посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95729535
3. Wendy J. Wagner,
Canada's Anti-Spam Law (CASL); GOWLING
WLG; від 15.10.2021; URL-посилання: https://gowlingwlg.com/en/insights-resources/guides/2021/doing-business-in-canada-casl/
4. Commercial
Electronic Message (CEM); Glossary;
Thomson Reuters Practical Law; URL-посилання: https://ca.practicallaw.thomsonreuters.com/w-011-5204?transitionType=Default&contextData=(sc.Default)&firstPage=true
Немає коментарів:
Дописати коментар