неділя, 16 січня 2022 р.

Луценко І.,
студентка Юридичного інституту
Науковий керівник: Намясенко О.К., к.ю.н.,
доцент кафедри підприємницького та корпоративного права
КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

 

СПОРИ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Щоб ефективно функціонувати в глобальному середовищі, Україні, як повноправному члену світової спільноти, необхідно своєчасно реагувати на сучасні труднощі змін електронної комерції, спираючись на досвід високорозвинених країн у цій сфері. З поширенням Інтернету та електронної торгівлі договори в електронній формі набувають все більшого поширення серед фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, що заощаджує час та гроші.

Однак є й ризики: існують прецеденти невиконання електронних договорів, спори через розірвання договорів. Зважаючи на актуальність теми електронної комерції, важливо враховувати характеристики електронної комерції та особливості подальших її тенденцій розвитку в Україні та світі. Наявність якісного веб-інтерфейсу, вільний доступ і простота використання забезпечують стрімкий розвиток електронної комерції.

У своїх дослідженнях питання електронної комерції вивчали такі вчені, як: О. Вінник, В. Желіховський, Ю. Крегул, Н. Кучаковська, Д. Пілевич, В. Рєзнікова тощо. У той же час необхідно звернути увагу й на проблемні аспекти вирішення спорів про електронну комерцію.

Згідно із Законом України «Про електрону комерцію», сторони та інші особи, котрі беруть участь у судовому розгляді певної справи, як докази можуть надавати електронні документи (повідомлення), що пов’язані з електронним правочином. Письмовими визнано докази, надані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, і відповідно до ст. 36 ГПК України,  ст. 79 КАС України та ст. 64 ЦПК України [6, с. 121].

Таким чином, згідно з чинним законодавством України, електронні договори, укладені за допомогою обміну електронних повідомлень, вважаються письмовими договорами. Отже, електронна форма не може бути підставою для визнання такого договору недійсним (крім випадків, передбачених законом).

Кожен підписаний примірник електронного документа вважається його оригіналом і повинен відповідати вимогам до електронних документів: мати обов’язкові реквізити документа; інформація має бути записана у вигляді електронних даних; документ має бути підписаний електронним цифровим підписом [8, с. 19].

Безумовно, використання електронних документів у електронній торгівлі вимагає всебічного договірного регулювання. І укладати договір у «традиційній» чи електронній формі – справа кожного. Правова природа таких договорів буде еквівалентною, але судова практика з цих питань може відрізнятися [7, с. 237]. Адже насправді існують труднощі з поданням таких доказів у суді.

Київський апеляційний господарський суд по справі № 910/2430/17  в рішенні від 29.08.2017 захистив права позивача за договором постачання, адже відповідач не виконав зобов'язання щодо постачання товарів і не відшкодував заявнику сплачені ним кошти. Договір укладено в спрощеній спосіб в електронній формі. У рішенні було вказано, що «електронне листування щодо направлення довіреностей на отримання товару та повернення коштів є належними та допустимими доказами на підтвердження факту звернення позивача до відповідача із вимогою на поставку товару та повернення коштів» [3].

Київський апеляційний суд по справі № 372/4949/19 у рішенні від 20.09.2020 р., де предметом спору була відсутність поставки інтернет-магазином керамічної плитки в узгоджений строк, незважаючи на оплату покупцем поставки товару на картковий рахунок продавця, погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що договір купівлі-продажу є дійсним за наявності досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, а покупець не довів наявність відповідних досягнутих домовленостей [4].

Щодо зразкової судової практики, то слід згадати постанову Київського апеляційного господарського суду № 35/409 від 13.07.2011. Господарський суд визнав листування через електронну пошту як належний доказ, незважаючи те, що листи не мали електронного цифрового підпису. Суд обґрунтував позицію тим, що відповідно до положень чинного на той момент цивільного законодавства сторони правочину мають право на використання різних технічних засобів зв’язку, зокрема такі як телетайп та електронний. [2].

Електронна комерція може успішно працювати лише за наявності розвиненого законодавства, яке регулює відносини між учасниками і захищає їхні інтереси. Однак  реалії українського правового поля показують, що електронна комерція страждає з різних причин [8, с. 32]. З однієї сторони, існують Інтернет-ресурси, які порушують права власників прав інтелектуальної власності та конкурентне законодавство України, а з іншої – постраждалі від порушень таких Інтернет-ресурсів не можуть захистити свої права. Іноді трапляються шахрайства, коли люди використовують «неіснуючі» інтернет-магазини.

Наприклад, у вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2021 р. у справі № 200/12729/18 було встановлено, що особа за попередньою змовою з іншою невстановленою особою вчинила низку заволодінь чужим майном шляхом обману (шахрайство) (ч. 3 ст. 190 КК України), зокрема шляхом реєстрації інтернет-сайтів з відповідними назвами доменних імен створила низку "неіснуючих" інтернет-магазинів, які нібито займалися реалізацією мобільних телефонів. Стосовно вказаної особи суд першої інстанції виніс вирок, яким визнав його винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України [5].

Окрім гармонізації загальних принципів вирішення спорів та конфліктів у сфері електронної торгівлі до зразкової практики ЄС, досудовий розгляд також потребує уваги. Слід створити належні умови для ефективної його реалізації [7, с. 238]. Цей етап пов’язаний насамперед через використання інформаційно-комунікаційних технологій у вирішенні спорів.

Директива 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради від 8 червня 2000 року (Директива про електронну комерцію) вимагає від країн встановлювати електронні контактні пункти, з яких користувачі та постачальники послуг можуть отримувати загальну інформацію, інформацію про договірні права та обов’язки, механізми оскарження та відшкодування у разі конфлікту, а також об’єднання чи організації, які надають інформацію чи практичну допомогу [1].

Отже, можемо зробити висновок, що через надзвичайно швидкі темпи розвитку Інтернету, суб’єкти електронної комерції та законодавці повинні встановити чіткі правила поведінки в цьому кіберпросторі, інакше соціальні та економічні збитки можуть досягти критичного рівня.

Ми пропонуємо при складанні законопроектів не забувати та враховувати інтереси всіх учасників онлайн-простору: провайдерів інтернет-послуг, власників веб-ресурсів, контролюючих органів для захисту громадських інтересів. Спори у сфері електронної комерції потребують спеціальних механізмів правового захисту, які й слід запровадити, а саме: найефективніших (з урахуванням особливостей електронного бізнесу) та найшвидших (з урахуванням географічної відстані між сторонами).

Список використаних джерел:

1.     Директива 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради («Директива про електронну комерцію»): Міжнародний документ від 08.06.2000. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_224#Text (дaтa звeрнeння: 03.02.2021)

2.   Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у справі № 35/409. Єдиний дepжaвний peєcтp cудoвих piшeнь. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/17675414 (дaтa звeрнeння: 03.02.2021)

3.     Постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі № 910/2430/17. Єдиний дepжaвний peєcтp cудoвих piшeнь. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/68624462 (дaтa звeрнeння: 03.02.2021)

4.    Постанова Київського апеляційного суду від 20.09.2020 р. по справі № 372/4949/19. Єдиний дepжaвний peєcтp cудoвих piшeнь. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/69029207 (дaтa звeрнeння: 03.02.2021)

5.  Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2021 р. у справі № 200/12729/18. Єдиний дepжaвний peєcтp cудoвих piшeнь. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101283318 (дaтa звeрнeння: 03.02.2021)

6  Задорожний З. Електронна комерція в Україні: дискусійні аспекти нормативно-правового регулювання. Вісник Тернопільського національного економічного університету, 2018. № (1), с.119-126.

7.      Хомко Л. В. Проблемні аспекти врегулювання спорів у сфері електронної комерції. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 3. С. 236-239

8.  Шаповалова О. В., Вінник О. М. Врегулювання/вирішення конфліктів/спорів у сфері цифрової економіки: загальні засади та специфіка щодо окремих категорій конфліктів/спорів. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2019. № (1 (37)), с. 17-36.

Немає коментарів: