Бездушняк О.О.

студент Юридичного Інституту

Науковий керівник: Марченко В.Б., к.ю.н.,

професор кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

 

ПРИНЦИПИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ

 

У науковій літературі існує багато думок вчених щодо поняття «принцип». Як правило воно використовується в етимологічному значення як вихідне положення будь-якого явища. Оскільки принцип є «вихідний початок», «керівна ідея», «основа», то, отже, він характеризується не абстрактною загальністю, а безпосередньо пов’язаний з сутністю, основою явищ і процесів і є досить стійким, постійним [4].

У наш час господарський процес є однією із найважливіших сфер суспільних відносин, яка покликана забезпечити захист прав та свобод учасників господарських правовідносин. Основоположним елементом господарського процесу України є його принципи (засади), на яких він ґрунтується [2]. ГПК України (як і інші процесуальні кодекси в новій редакції) розширив коло основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, завдяки таким принципам, як верховенство права, диспозитивність, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення [3].

Взагалі, нова редакція ГПК просто узагальнила та зробила перелік основних принципів господарського судочинства. Тобто, вони були наявні в минулих редакціях, проте були розпорошені по кодексу, не було чіткого переліку.

Наприклад в редакції від 03.08.2017 верховенство права можливо побачити у статті 4. Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, ГПК, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України [1].

Також, рівність сторін перед судом можливо побачити у статті 4 з приміткою 2. Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом [1]. Також, у статті 22 зазначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами, що, наприклад, у новій редакції зазначається у статті 46.

Змагальність сторін та гласність відображені у стаття 4 з приміткою 3 та статтею 4 з приміткою 4. Проте, якщо у новій редакції принцип гласності повністю розкрито через визначення всіх можливосте фіксації судових засідань у статті 8, то у минулих редакціях це було інакше. Взагалі схожі положення, але вони містились у наступних статтях: 74 з приміткою 1, 84 з приміткою 1 та 4 з приміткою 1 [1]. Тобто нова редакція просто систематизувала ці положення в одну статтю.

Обов’язковість судових рішень зазначено у статті 4 з приміткою 5 [1].

Звісно, новелою чинної редакції ГПК є стаття 15, в якій зазначено наступне: Суд визначає в межах, встановлених ГПК, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо [1].

Щодо розумності строків в минулих редакціях лише в статті 50. Процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом. Тобто жодного слова про розумність строків. Проте,  в новій редакції у статті 114 ГПК визначає розумність строку. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства [1]. Отже, це також є новелою.

Принципи про право на перегляд справи в новій редакції були відображені у статті 17. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку. В минулих редакціях такого принципу не зазначено окремою статтею, проте безперечно він був наявний, просто не окремою статтею а саме в окремих розділах присвячених апеляційному та касаційному розгляду [1].

Проте, на мою думку, не можливо вважати процес трансформації принципів господарського процесу закінченим та виконаним. Зокрема, це питання потребує подальшого дослідження та розвитку, можливо, шляхом вдосконалення вже існуючих принципів або створення нових, які будуть мати лише специфічні риси притаманні лише господарському процесу.

 

ЛІТЕРАТУРА

1)      Господарський процесуальний кодекс україни від 06.11.1991 № 1798-XII Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text

2)       Лозинська К.В. Поняття та класифікація принципів господарського процесу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2019. № 25. С. 129-132.

3)        Щербина В.І. Основні засади (принципи) господарського судочинства україни. Право України. 2018. № 2. С. 13-30.

4)        Яновицька А. В. Принципи господарського судочинства у новій редакції Господарського процесуального кодексу України. Європейський академічний науковий журнал. 2018.  №1. С. 156-165.