Паш Я.В.,

студентка Юридичного інституту

Науковий керівник: Кулага Е.В., к.ю.н.,

доцент кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

 

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПІДПРИЄМСТВА ЗА ГОСПОДАРСЬКИМ ТА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

Актуальність дослідження питання правового статусу підприємств у  порівняльному підході між Господарським та Цивільним кодексами, почалося ще з часів прийняття цих законодавчих актів, оскільки вже в початковій редакції цих нормативних актів розуміння сутності підприємства були кардинально протилежними. А зважаючи на активну працю цивілістів з питань оновлення Цивільного кодексу України  та жорстких баталій стосовно можливості скасування Господарського кодексу України, дослідження цього питання стає ще більш актуальним та необхідним.

Господарський та Цивільний кодекси регулюють підприємства по-різному. За Господарським воно є суб’єктом господарювання, а за Цивільним – об’єктом цивільного права, який складається з: земельних ділянок, будівель та споруд, устаткування, майнових прав та зобов’язань, права на торговельну марку тощо [1]. У такому розумінні, як «єдиний майновий комплекс», підприємство використовується і в деяких інших нормативно-правових актах. Деякі дослідники стверджують, що саме так його визначають і цивільні кодекси (уложення) та закони розвинених зарубіжних держав [2, с. 86].

 Задля підтвердження або ж спростування цієї тези необхідно дослідити правове регулювання розуміння підприємства у європейському законодавстві. Загальне визначення поняття «підприємство» міститься в Рекомендації Комісії ЄС від 6 травня 2003 р. щодо класифікації мікро, малих та середніх підприємств (SMES).

У Додатку до Рекомендації вказується, що ними вважається будь-який суб’єкт, який здійснює господарську діяльність незалежно від його правової форми. Це визначення охоплює фермерські, селянські господарства, що проводять свою діяльність на основі праці членів своєї сім’ї, підприємства, що об’єднують ремісників, партнерства двох та більше осіб, та навіть у деякій мірі навіть фізичних осіб-підприємців. [3]. Тобто маємо дещо інше розуміння підприємства, ніж просто «єдиного майнового комплексу».

У ст. 3 Додатку визначені типи підприємств у залежності від ступеня самостійності їх діяльності на економічному ринку. Це «автономне», «підприємство - партнер» і «зв’язане», тобто таке, на яке домінуючий вплив здійснює інше. За означеною формою власності підприємства поділяються на приватні та публічні, за метою діяльності – підприємницькі та соціальні. Останні основну мету діяльності вбачають у задоволенні суспільних інтересів. Їхній статус  переважно встановлюється окремими законами [4].

За організаційно-правовими формами підприємства за законодавством ЄС розрізняють індивідуальні приватні, партнерства та асоціації. Кожна з цих форм поділяється на декілька видів.

Отже, виходить, що законодавство країн Західної Європи навпаки розглядає «підприємство» у розумінні чинного українського Господарського кодексу, з урахуванням своїх національних нормативно-правових особливостей.

Суб’єктами підприємницької діяльності Цивільний кодекс України визначає тільки підприємницькі товариства та виробничі кооперативи [1]. Водночас Господарський кодекс України, навпаки, виділяє підприємство в якості самостійного суб’єкта господарювання, що є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки  [5].

Як відомо, серед науковців відсутня єдина точка зору щодо доцільності існування господарського права як самостійної галузі права, що відобразилося і на розумінні підприємства представниками цивілістичної та господарсько-правової науки. Але при цьому судження І. Спасибо - Фатєєвої та її однодумців  з приводу того, що «підприємство» як самостійний різновид юридичної особи  не повинен існувати й існувати не може і, що всіх їх потрібно перереєструвати, здається занадто категоричним та необґрунтованим [6].

Така жорстка категоричність притаманна і концепції рекодифікації Цивільного кодексу України. Зокрема, один з членів наукового колективу Р.А. Майданик у своїх висловлюваннях під час прес-зустрічі  з журналістами  наголосив про новий статус підприємств та їхнього майна, після оновлення Цивільного кодексу України. Зокрема, ним було відзначено, що після  декодифікації Господарського кодексу будуть змінені організаційно-правові форми підприємств, за аналогією до ЦК України, а також правові титули належного цим підприємствам майна. Наголосивши при цьому, що зміна правових титулів першочергово торкнеться підприємств комунальної та державної форм власності. Також ним було відзначено, що у програмі рекодифікації Цивільного кодексу, передбачається корпоратизація  підприємств цих форм власності [7].

На противагу такому твердженню цивілістів, представники господарсько-правової наукової спільноти стверджують, що повна уніфікація організаційно-правових форм юридичних осіб та корпоратизація державних та комунальних підприємств є необґрунтованою.

 В обґрунтування наведеної позиції науковці-господарники наводять переконливі тези економічно невигідних, затратних як у розумінні часу, так і людських ресурсів процесів та етапів корпоратизації державних та комунальних підприємств, а також відсутності необхідності у корпоратизації стратегічно важливих суб’єктів державної економіки, таких як казенні підприємства. Бо ці суб’єкти державної форми власності здійснюють важливі економічні та соціальні функції, тому збереження прямого управлінського впливу стосовно них є найбільш виправданим та ефективним.

Зважаючи на дані статистики, яка показує, що на кінець 2020 року в Україні налічується більш ніж 3270 державних підприємств, при цьому 1755, з яких не підлягають приватизації, питання зміни організаційно-правової форми та корпоратизації цих підприємств займе доволі тривалий проміжок часу, значних фінансових та трудових затрат, що виявляється, на нашу думку, недоцільним та необґрунтованим кроком задля лише уніфікації положень двох кодексів [8].

Викладене вище дає підстави для деяких висновків.  По-перше, можна погодитися з критичними зауваженнями науковців та практиків стосовно чинного неоднозначного нормативно-правового визначення підприємства в Україні. По-друге, зазначити, що науковці та законодавці України недостатньо враховують відповідний досвід ЄС та інших прогресивних держав світу.  По-третє, виходячи із цього досвіду, необхідно запропонувати розроблення й прийняття окремого закону про підприємства, зокрема значну увагу в цьому правовому акті приділити правовому регулюванні державних та комунальних підприємств. По-четверте, вважаємо, що у питанні оновлення цивільного законодавства в аспекті гармонізації недоцільним є перетворення існуючих підприємств у інші організаційно-правові форми. Це створить значні економічні затрати, особливо це стосується процесу корпоратизації державних підприємств, що потягне за собою значні фінансові видатки з Державного бюджету. По-п’яте, схиляємося до позиції «господарників» стосовно необгрунтованості повного скасування Господарського кодексу України, більш доцільним, на нашу думку, є оновлення Господарського кодексу України, з пристосуванням його до сучасним потреб економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Цивільний Кодекс України від 16.03.2003 р. № 435-IV. Дата оновлення: 28.10.2021.  URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 15.11.2021).

2.  Ковальчук В. Підприємство як цілісний майновий комплекс: суб’єкт чи об’єкт прав. Історико-правовий часопис. 2014. № 1. С. 84–88.

3. Хiang Feng Lin. Impact of the Glolal Financial Crisis on Small and Medium Enterprises in the P.R. of Chine – 2009. – 22 p. URL : https://think-asia.org/bitstream/handle/11540/3768/2009.12.16.wp180.impacts.gfc.enterprises.prc.pdf?sequence=1  (дата звернення: 15.11.2021).

4. En Anneх 1. SME Definition. URL: https://ec.europa.eu/regional_policy/sources/conferences/statemaid/sme/smedefinitionguide_en.pdf  (дата звернення 15.11.2021).

5. Господарський Кодекс України від 16.03.2003 р. № 436-IV Дата оновлення:  28.10.2021.  URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (дата звернення: 15.11.2021).

6. Спасибо-Фатеева И., Шевченко Я. Частные предприятия. Юридическая практика. 2007. №  8 (478).

7. Оновлений Цивільний кодекс України створюватиме доволі широкий правовий спект можливостей для українців. URL: http://www.golos.com.ua/article/344262  (дата звернення: 15.11.2021).

8. Дестабілізація правового поля економіки при скасуванні Господарського кодексу України: думка професійних об’єднань. URL: https://zib.com.ua/ua/pda/146833.html  (дата звернення: 15.11.2021).