Ланник О.,

студент Юридичного інституту

Науковий керівник: Марченко В.Б., к.ю.н.,

професор кафедри підприємницького та корпоративного права

КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

 

ІНСТИТУТ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил [1].

Відповідно до ГПК України заходами процесуального примусу Господарський процесуальний кодекс України є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов’язків, встановлених кодексом [1].

Варто вказати, що 15.12. 2017 року до процесуальних кодексів були внесені суттєві зміни, які торкнулися правового регулювання багатьох питань. Не винятком і стали заходи процесуального примусу.

Слід відмітити, що ГПК України до 15.12.2017 року взагалі не регулював застосування заходів процесуального примусу. Цивільний процесуальний кодекс при цьому містив даний інститут вже давно. Зважаючи на вказане, важливість впровадження в ГПК України норм, покликаних регламентувати заходи процесуального примусу, є надзвичайно високою.

Варто вказати, що заходи процесуального примусу є особливими з огляду на їх мету, яка виявляється в спонуканні певних осіб до належного виконання ними своїх обов'язків та неприпустимості зловживання своїми процесуальними правами.

При цьому такі зловживання процесуальними правами, відповідно до ГПК України, полягають в наступному:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі [1].

Також ГПК України визначає коло суб’єктів, до яких можуть застосовуватися заходи процесуального примусу, серед яких є і сторони, так і до інші учасників судового процесу та їх представники, у т. ч. до перекладачі, судові експерти, спеціалісти та ін.

Відповідно до ГПК України заходами процесуального примусу є:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) штраф [1].

Даний кодекс також визначає умови, за яких застосовуються дані заходи процесуального примусу та підставу їх застосування.

Зокрема, попередження і видалення із залу судового засідання здійснюється за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень судді. Форма таких заходів процесуального примусу в ГПК України не встановлена, але очевидним є усне її застосування. При цьому тимчасове вилучення доказів для дослідження судом та штраф застосовуються на підставі ухвали про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом та ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу відповідно. Також важливим є те, що ГПК України встановлює умови, які зазначаються в даних ухвалах та порядок їх оскарження.

Впровадження інституту заходів процесуального примусу в господарському процесі відбулося лише 15.12.2017 року. Дані нововведення є важливим кроком розвитку даної сфери законодавства, які сприятимуть дотриманню сторонами та учасниками судового процесу своїх процесуальних обов'язків, недопущенню маніпулювання судовою системою та створюватимуть умови для більш швидкого результативного розгляду справ.

Список використаних джерел

1.  Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 6. с. 56.

2. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів.  URL:

3.              https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19