ОСНОВНІ ПЕРЕПОНИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
Актуальність. За даними дослідження компанії “CBM” в 2020 ріці 70% дорослого
населення України були користувачами інтернету. В 2019 році це значення було на
рівні 60%, тобто в період пандемії рівень користування інтернетом значно
виріс. Майже 33% дорослого населення
регулярно здійснює покупки в інтернеті. Ця аудиторія зростає поступово, але
важливо відзначити, що мова йде саме про регулярні покупки в інтернеті.
Практично всі інтернет-користувачі вже мали досвід хоч якихось покупок в
інтернеті. В країнах Європейського союзу відсоток користувачів та покупців є ще
більшим. І всі ці процеси потребують законодавчого регулювання.
Постановка проблеми. Метою цієї роботи є визначення
основних перепон в законодавчому забезпеченні електронної комерції в умовах
євроінтеграції.
Результати дослідження. Згідно з чинним законодавством електронна комерція
- відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення
правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків,
здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем,
внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки
майнового характеру. Даний тип відносин щодень то більш соціально значущий,
тому потребує законодавчого регулювання.
Законодавство України у сфері електронної комерції
ґрунтується на Конституції України і складається із Цивільного та
Господарського кодексів України, законів України “Про захист прав споживачів”,
“Про рекламу”, “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про
захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, “Про
телекомунікації”, “Про електронні довірчі послуги”, “Про платіжні послуги”,
“Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Про
захист персональних даних”, міжнародних договорів України, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших
нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
28(3) вересня 2015 року – поява в Україні Закону “Про
електронну комерцію”, що дозволило імплементувати у національне законодавство
Директиву 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради “Про деякі правові
аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому
ринку” (“Директива про електронну комерцію”) від 8 червня 2000 року. Це стало
початком адаптації українського законодавства до наявного в західних державах у
цій сфері.
Проте поряд із першими перемогами також виникло чимало
перепон та складних завдань. Серед найважливіших хочу виділити наступні:
●
В момент
прийняття ЗУ “Про електронну комерцію” Директива, на яку спирався
законотворець, вже була суттєво доопрацьована для держав Європейського Союзу.
●
Велика
кількість пов'язаних нормативно-правових актів, які потребували та потребують
внесення змін.
●
Необхідність
створити систему контролю за правопорушеннями, що пов’язані з електронною
комерцією.
●
Шахрайства
в мережі та засоби боротьби з ним.
●
Побудова
механізмів захисту прав споживачів.
●
Захист
інформації та персональних даних.
●
Організація
фіскальної політики в сфері електронної комерції.
В умовах євроінтеграції варто зазначити, що наявність
європейських нормативно-правових актів в основі вітчизняного законодавства, що
регулює електронну комерцію - це досить позитивне явище. Воно може значно
полегшити процеси, що пов’язані з побудовою міжнародної співпраці в цій галузі.
Проте насправді існує багато перепон на шляху до вільного
партнерства. Вони побудовані на відмінностях не тільки ЗУ “Про електронну
комерцію” від європейських директив, а й в багатьох інших аспектах, пов'язаних
із фіскальною політикою, рекламним, платіжним та іншими законами, що так чи
інакше впливають на торгівлю товарами, роботами та послугами в інтернет
мережі.
Висновки. Законодавче забезпечення електронної комерції від самого початку аж до сьогодні зустрічає на своєму шляху велику кількість перепон. Вони так чи інакше пов’язані зі специфікою такої діяльності, особливостями взаємодії суб’єктів господарських правовідносин та з необхідністю постійного пристосування всієї нормативно-правової бази під динамічні процеси, що відбуваються в сфері інтернет-торгівлі. Євроінтеграційні процеси дозволяють користуватися європейськими нормативно-правовими актами, що одночасно і полегшує роботу законотворців, і створює нові виклики, які потребують комплексного та оперативного підходу.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1)
Про електронну комерцію: Закон України від 03.09.2015 р.
№675-VIII. Дата оновлення: 01.08.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/675-19#Text (дата звернення 04.12.2021)
2)
Про деякі
правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на
внутрішньому ринку: Директива 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради від 08.06.2000 р. №994-224. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_224#Text (дата звернення 04.12.2021)
3)
Електронній
комерції бути: результати круглого столу: стаття від 08.07.2021. URL: https://eba.com.ua/elektronnij-komertsiyi-buty-rezultaty-kruglogo-stolu/
4)
Інна
Головко. Електронна комерція: визнання де-юре. Офіційне видання державної фіскальної служби “Вісник”. Від
05.10.2015, №38. URL: http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/8946
5)
Плескач В., Бородачова Н., Олексюк Л. Як уряду
України розбудувати державну політику у сфері Е-торгівлі: аналітичний документ.
URL: https://drive.google.com/file/d/1hfOS9U2uXJA_jpy05Pb2cicxIKcuXWYO/view
Немає коментарів:
Дописати коментар